Рішення № 43311001, 24.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2015 р.Справа № 916/357/15-г

За позовом Військової частини 3014

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 3710,70грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Марченко В.О., довіреність №5 від 29.12.2014р.;

Від відповідача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 11.12.1996р.

В судовому засіданні 17.02.15р. по справі було оголошено перерву до 05.03.15р. о 10:45хв., а також в судовому засіданні 05.03.15р. по справі було оголошено перерву до 24.03.2015р. о 09:45хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Військова частина 3014, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 4783,89грн., а саме суми основної заборгованості за договором оренди №7 від 01.01.2012р. у розмірі 3281,49грн., пені у розмірі 1338,30грн., штрафу у розмірі 164,10грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.15р. порушено провадження у справі №916/357/15-г.

20.03.2015р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (вх.ГСОО№2-1458/15 від 20.03.2015р.) згідно якої зменшує позовні вимоги на 1073,19грн., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3710,70грн., а саме: суму основної заборгованості за договором оренди №7 від 01.01.2012р. у розмірі 3281,51грн., пеню у розмірі 265,11грн., штраф у розмірі 164,08грн.

Відповідач уточнені позовні вимоги визнає, поряд з цим письмового відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.01.2012р. між Військовою частиною 3014 (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди №7, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення будівлі «С» загальною площею 93,1кв.м, яке знаходиться на балансі в/ч 3014, м.Одеса, ВВ МВС України, за адресою: АДРЕСА_1 склад і вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку, що була проведена Приватним підприємством „ТРІКОД" на 13.05.2011р. становить 408500грн.

У відповідності з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення буфету для військовослужбовців.

Згідно п.п.3.1, 3.3, 3.6 договору, орендна плата за перший місяць оренди - січень 2012р. становить 2750грн.10коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується не пізніше 15 числа місяця.

Пунктом 3.7. договору сторони передбачили, орендна плата, перерахована несвоєчасно відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Приписами п. 5.3 договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Відповідно до п. 10.1 договору, його було укладено строком на три місяці, а саме: з 01.01.2012р. до 31 березня 2012р. включно.

Позивач свої зобов'язання виконував належним чином.

22.02.2012р. військовою частиною 3014 було виставлено рахунок №12 до СПД ОСОБА_2 та підписано з Відповідачем акт по наданню послуг(оренда та комунальні послуги за січень та лютий 2012р.) на загальну суму 8057,05грн.

19.03.2012р. СПД ОСОБА_2 сплатив заборгованість за вищенаведені місяці у розмірі 8314,00грн.

У відповідності до п. 3.9 договору зайва сума була зарахована у рахунок подальших платежів.

31.03.2012р. військовою частиною 3014 було виставлено рахунок №17 до СПД ОСОБА_2 та підписано з Відповідачем акт по наданню послуг (оренда та комунальні послуги за березень 2012р.) на загальну суму 4038,46грн., враховуючи суму яка була зарахована у рахунок подальших платежів сума заборгованості становила 3788,51грн.

Крім того, позивач надав суду підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків станом на 01.04.12р. згідно якого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3781,51грн.

18.06.2012р. Відповідачем було сплачено 500,00грн., у зв'язку з чим, сума основної заборгованості СПД ОСОБА_2 (за оренду та комунальні послуги) перед військовою частиною 3014 складає 3281,51грн.

Однак відповідач порушував умови договору та не розраховувався за надане у користування приміщення, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 3281,51грн.

29.07.2014р. позивач направляв на адресу відповідача претензію №650, з вимогою погасити заборгованість.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 прийнятого на себе зобов'язання за договором оренди №7 від 01.01.2012р. щодо своєчасної оплати орендної плати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та уточненням до неї, згідно яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3710,70грн., а саме: суму основної заборгованості за договором оренди №7 від 01.01.2012р. у розмірі 3281,51грн., пеню у розмірі 265,11грн., штраф у розмірі 164,08грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки, відповідно до якого станом на 01.04.12р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3781,51грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так судом встановлено порушення відповідачем умов договору оренди №7 від 01.01.2012р. щодо своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, проти якої суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 не заперечує, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором оренди №7 від 01.01.2012р. у розмірі 3281,51грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 пені у розмірі 265,11грн., та штрафу у розмірі 164,08грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, він здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 265,11грн., та суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 164,08грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, уточнені позовні вимоги Військової частини 3014 до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором оренди №7 від 01.01.2012р. у розмірі 3281,51грн., пені у розмірі 265,11грн., та штрафу у розмірі 164,08грн., є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (65033, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Військової частини 3014 (65063, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 7, р/р 31258201279289 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37760707) суму основної заборгованості за договором оренди №7 від 01.01.2012р. у розмірі 3281(три тисячі двісті вісімдесят одну)грн.51коп., пеню у розмірі 265(двісті шістдесят п'ять)грн.11коп., штраф у розмірі 164(сто шістдесят чотири)грн.08коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.03.2015р.

Суддя С.Ф. Гут