Ухвала суду № 43310533, 19.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 рокусправа № 804/2611/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Іванова С.М. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 07 жовтня 2014 року

у справі № 804/2611/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»,

вул. Боброва,1, м. Дніпропетровськ, 49038;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області,

вул. Театральна, 1-А, м. Дніпропетровськ, 49047;

про скасування Акту,

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Місія-1» подано позов до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002862204 від 22.10.2013 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Чорна В.В.) своєю постановою від 07 жовтня 2014 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо строків перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що Позивач мав право на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість виключно у звітному податковому періоді, наступному за фактом сплати постачальникам. Жодна норма закону не надає платнику права на власний розсуд формувати податковий кредит у наступних податкових деклараціях з ПДВ за рахунок від'ємного значення попередніх звітних періодів.

Залишок від'ємного значення за серпень 2013 року сформовано з порушенням вимог статті 102.5 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» за серпень 2013 року.

За результатами складено Акт № 533/04-66-22-04-11/32835945 від 27.09.2013 року.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України - в Додатку № 2 до декларації відображена сума від'ємного значення податку у розмірі 15.651.908,00 грн. з терміном виникнення липень 2008 року - серпень 2010 року.

На підставі Акту перевірки, керівником контролюючого органу 22 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002862204.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Місія-1» зменшено розмір від'ємного значення за платежем - 30 14010100, податок на додану вартість, на суму 15.651.908,00 грн.

Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає.

За позицією фахівців контролюючого органу, Позивач мав право отримати бюджетне відшкодування саме в періоді, наступному за тим, в якому відбулася фактична сплата постачальникам.

Окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах відображається виключно залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками.

З огляду на термін виникнення від'ємного значення липень 2008 року - серпень 2010 року, залишок від'ємного значення за серпень 2013 року сформовано з порушенням вимог статті 102.5 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Проте, такі висновки не ґрунтуються а ні на приписах Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), а ні Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

З огляду на правила підпунктів 7.7.3, 7.7.4 Закону (168/97-ВР), одержання бюджетного відшкодування (в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини) є правом платника податку, та на основі його волевиявлення шляхом подання декларації та відповідної заяви.

При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

За відсутності (такого рішення) залишок від'ємного значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід вказати, що аналогічні приписи містить стаття 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Зменшення суми бюджетного відшкодування стало наслідком помилкового застосування норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги про перебіг строку позовної давності, та, відповідно, урегулювання сумнівної заборгованості, не враховуються судом, оскільки питання щодо застосування строку позовної давності до розглянутих правовідносин не досліджувалось камеральною перевіркою податкової звітності за серпень 2013 року.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № 804/2611/14 - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.М. Нагорна