Рішення № 4331028, 05.08.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 серпня 2009 р. Справа 7/162-09

за позовом: Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м. Вінниця.

до: Виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ", м. Вінниця.

про стягнення 215 233,57 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники :

позивача : Резніченко Т.В. - юрисконсульт, довіреність № Юр-524 від 26.08.2008 року.

прокуратури : Мельниченко В.М. - помічник прокурора м.Вінниці, посвідчення № 80-2007 від 15.10.2007 року.

відповідача : не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Надійшов позов прокурора м. Вінниці про стягнення з Виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ" 215233,57 грн., з яких 126042,93 грн. боргу за надані послуги теплопостачання, 12189,84 грн. інфляційних втрат, 65761,18 грн. пені, 2416,61 грн. 3 % річних, 8823,01 грн. штрафу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2003 року № 792.

Ухвалою суду від 06.07.2009 року порушено провадження у справі № 7/162-09 та призначено до розгляду на 05.08.2009 року.

Відповідач в судове засідання 05.08.2009 року не з'явився та не надав витребуваних ухвалою суду від 06.07.2009 року доказів. При цьому суд зазначає, що ухвалу від 06.07.2009 року було отримано відповідачем 11.07.2009 року, що вбачається із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 305833.

Зважаючи на вказане, суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Крім того, суд зауважує, що ухвала від 06.07.2009 року відповідачу надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Кропивницького, 1, м.Вінниця, 21100). Згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 05.08.2009 року № 13/4/1636 станом на 05.08.2009 року місцезнаходженням ТОВ ВКП "МА-КІ" ЛТД є: вул.Кропивницького, 1, м.Вінниця, 21050, що є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала у справі.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 06.07.2009 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду викладені обставини (отримання ухвали про порушення провадження у справі 11.07.2009 року) мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За письмовим клопотанням прокурора та представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 65761,18 грн.. Прокурор не заперечує проти вказаної заяви.

Розглянувши вказану заяву, суд прийняв її до розгляду, як таку, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, частина четверта якої надає право позивачу до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.11.2003 року між Виробничо-комерційним підприємством "МА-КІ" (Споживач) та Державним підприємством "Вінницькі теплові мережі" (Енергопостачальна організація) укладено договір № 792 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно п.1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.3.2.2 Договору Споживач брав на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

У п.п. 6.1, 6.2 Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, а розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3 Договору Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 70 % вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку сплатити за спожиту теплову енергію (п.6.4 Договору).

Крім того, в п.6.5 Договору вказано, що остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За період з жовтня 2007 року (нульове сальдо) по травень 2009 року відповідачу було нараховано до сплати 303024,37 грн..

На підтвердження вказаному суду надано акти здачі-прийняття виконаних робіт, рахунки за спожиту теплову енергію тощо.

Відповідачем за отриману теплову енергію було проведено розрахунок на суму 176981,44 грн., що вбачається із виписок банківських установ щодо руху коштів по особовому рахунку позивача.

Факт отримання рахунків відповідачем підтверджується відповідними реєстрами.

Таким чином борг відповідача за отриману теплову енергію складає 126042,93 грн. (303024,37-176981,44).

Слід зауважити, що розмір нарахованого до сплати боргу за теплову енергію, періоди за які проводилось нарахування, суми які були сплачені відповідачем відображено в розрахунку позовних вимог долученого до позовної заяви, а розмір боргу в сумі 126042,93 грн. зафіксовано сторонами в обопільно підписаному акті звірки взаємних розрахунків станом 04.06.2009 року.

Як вказується у позовній заяві причиною звернення з позовом до суду стала відмова відповідача сплачувати борг в добровільному порядку.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1- 4 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалось раніше, у п.п. 6.1-6.4 Договору сторони погодили порядок розрахунків.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене вище, позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 126042,93 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8823,01 грн. штрафу, який обраховано в розмірі 7 % від розміру заборгованості на підставі ч.2 ст.231 ГК України, 2416,61 грн. 3 % річних, 12189,84 грн. інфляційних втрат в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію серія А00 № 144762, статуту позивач є Державним підприємством, яке засноване на державній власності цілісного майнового комплексу структурного підрозділу "Вінницькі теплові мережі" ВАТ "АК "Вінницяобленерго"" відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 417 від 03.09.2001 року "Про створення державного підприємства "Вінницькі теплові мережі"" і підпорядковане Міністерству палива та енергетики України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіривши правильність обрахунку штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, а тому останні задовольняються судом в заявлених розмірах.

Розглянувши заяву прокурора та позивача про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 65761,18 грн. суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача та прокурора про відмову від позову приймається судом, оскільки відмова від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтереси. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу та прокурору роз’яснені процесуальні наслідки дії по відмові в позові.

При цьому суд відзначає, що заява про відмову від позову підписано представником позивача Резніченко Т.В. у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності № Юр-524 від 26.08.2008 року та підтримана прокурором Мельниченко В.М..

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 06.07.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 126042,93 грн. підтверджуються наявними у справі доказами, суд вважає суму боргу в розмірі 126042,93 грн. доведеною прокурором та позивачем, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.

З врахуванням викладеного вище, позов підлягає частковому задоволенню з врахуванням викладених вище мотивів щодо припинення провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 65761,18 грн..

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням прокурора та позивача 05.08.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч.1 ст.548, ст.549, ч.1 ст. 550, 610, п.3 ч.1 ст. 611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 655, ч.ч.1-4 ст.692, ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 230, ч.2 ст.231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "МА-КІ", вул.Кропивницького, 1, Ленінський район, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 13305155) на користь Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", вул.1 Травня, 2, Ленінський район, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 05516955) - 126042 грн. 93 коп. заборгованості за теплову енергію, 12189 грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 2416 грн. 61 коп. - 3 % річних, 8823 грн. 01 коп. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "МА-КІ", вул.Кропивницького, 1, Ленінський район, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 13305155) в доход Державного бюджету України 1494 грн. 72 коп. державного мита та 217 грн. 02 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію даного рішення надіслати сторонам та прокурору рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 серпня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 1-Травня, 2, м. Вінниця, 21100.

3 - відповідачу - вул. Кропивницького, 1, м. Вінниця, 21100.

4- Прокуратура м. Вінниці, пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 2100.