Рішення № 43309805, 17.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 911/153/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ИРБИС”,

61001, Харківська обл., м. Харків, провул. Микитинський, 24

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БІРІТ-ФОРТУНА К”,

08645, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Леніна, 119-А

про стягнення 77 386,93 грн.

за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ИРБИС” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БІРІТ-ФОРТУНА К” (далі – відповідач) про стягнення 77 386,93 грн., з яких: 63 039,40 грн. основного боргу, 5 445,88 грн. пені, 4 806,09 грн. інфляційних втрат, 4 095,56 грн. відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором від 16.05.2014 № ДВ5007.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3005/15 від 10.02.2015) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2015 розгляд справи відкладено до 03.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3467/15 від 13.02.2015) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4754/15 від 03.03.2015) надійшла заява позивача, в якій позивач відмовляється від стягнення основного боргу та відшкодування йому відповідачем судового збору, у зв'язку з їх добровільною оплатою відповідачем після порушення провадження у справі, на підтвердження чого до заяви додано копії платіжних доручень, що не засвідчені належним чином, а також заявляє про розгляд справи за відсутності його представника за наявними матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2015 розгляд справи відкладено до 17.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5538/15 від 11.03.2015) позивачем подано до матеріалів справи заяву, в якій позивач відмовляється від стягнення основного боргу та відшкодування йому відповідачем судового збору, у зв'язку з їх добровільною оплатою відповідачем після порушення провадження у справі, на підтвердження чого до заяви додано копії платіжних доручень, що засвідчені належним чином, а також заявляє про розгляд справи за відсутності його представника за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 17.03.2015 представники сторін не з’явились, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД ИРБИС” (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БІРІТ-ФОРТУНА К” (далі – покупець) укладено договір від 16.05.2014 № ДВ5007 (далі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати на визначених цим договором умовах підшипники і іншу продукцію технічного призначення (далі – товар) партіями, в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною, відповідно накладних та або специфікацій, які є невід’ємною частиною договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару.

Термін дії договору – з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2015 року (пункт 11.7. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, всього на суму 68 039,40 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними: від 03.09.2014 № С-074342 на суму 46 860,06 грн., від 15.09.2014 № С-078361 на суму 7 893,60 грн., від 15.09.2014 № С-078360 на суму 3 020,40 грн., від 15.09.2014 № С-078357 на суму 10 265,34 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреностями від 03.09.2014 № 74, від 15.09.2014 № 80 вказаний товар отримав.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару, відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 24.10.2014 № 517.

Крім того, 11.02.2015, тобто, після порушення провадження у справі ухвалою суду від 20.01.2015, відповідачем сплачено заборгованість перед позивачем у розмірі 63 039,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 11.02.2015 № 558 у якому зазначено призначення платежу: «плата за запчастини згідно рахунків № СчС-108073 від 28.08.2014, № СчС-114824 від 11.09.2014, № СчС-116466 від 15.09.2014» та сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 17.02.2015 № 561 у якому зазначено призначення платежу: «плата судового збору у відповідності до чинного законодавства України за договором від 16.05.2014 № ДВ5007», що скріплені відбитками печатки банківської установи.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу, після порушення провадження у справі, господарський суд припиняє провадження у справі № 911/153/15 у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 63 039,40 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При вирішенні даного питання, судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 4.4. постанови від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” про те, що припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відтак, відповідачем оплачено суму заборгованості за Договором, що заявлена позивачем до стягнення, у повному обсязі.

Крім того, позивач, на підставі пункту 9.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 5 445,88 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 5 445,88 грн. та встановлено, що позивачем пеню нараховано надмірно, правильний розмір пені складає 5 413,78 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога в частині 32,10 грн. пені задоволенню не підлягає.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач, на підставі пункту 9.1. Договору, заявляє до стягнення 20% річних у розмірі 4 095,56 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 9.1. Договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.

З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 20% річних та з’ясував, що позивачем 20 % річних нараховано надмірно, правильний розмір 20 % річних складає 4 069,88 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога в частині 25,68 грн. 20 % річних задоволенню не підлягає.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач, на підставі пункту 9.1. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При перевірці судом сум інфляційних втрат, що нараховані позивачем, з’ясовано, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 4 806,09 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 63 039,40 грн., стягнення 4 806,09 грн. інфляційних втрат та часткове задоволення позовних вимог про стягнення 20 % річних у розмірі 4 069,88 грн. та пені у розмірі 5 413,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, у зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

У зв'язку з тим, що судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. на час винесення рішення у справі відшкодовано відповідачем позивачу та докази цього містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення суми судового збору з відповідача на користь позивача та зазначення цього в резолютивній частині рішення.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІРІТ-ФОРТУНА К” (08645, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Леніна, 119-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38268121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ИРБИС” (61001, Харківська обл., м. Харків, провул. Микитинський, 24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31559190) 5 413 (п’ять тисяч чотириста тринадцять) грн. 78 коп. пені, 4 806 (чотири тисячи вісімсот шість) грн. 09 коп. інфляційних втрат та 4 069 (чотири тисячи шістдесят дев’ять) грн. 88 коп. 20 % річних.

3. Провадження у справі у частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІРІТ-ФОРТУНА К” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ИРБИС” 63 039,40 грн. основної заборгованості припинити.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.03.2015.

Суддя С.О. Саванчук