Ухвала суду № 43309330, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ К/800/51929/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі УДМС) про зобов'язання видати закордонний паспорт та стягнення матеріальної шкоди за касаційною скаргою позивача на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, понесених при розгляді справи за його позовом до УДМС.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить рішення цього суду змінити і стягнути з Державного бюджету України на його користь 145,60 грн. судових витрат.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, апеляційний суд виходив з недоведеності обставин, які б свідчили про понесені витрати у зв'язку з прибуттям до суду.

Висновок апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права.

Порядок несення судових витрат сторін та їхніх представників, пов'язані з прибуттям до суду, визначаються статтею 91 КАС України. Відповідно до положень цієї норми витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

За правилами частини першої статті 91 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи зі змісту зазначених норм, видатки на переїзд відносяться до складу судових витрат лише у разі переїзду до іншого населеного пункту. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтверджено вартістю пального, необхідного для переїзду власним транспортом. До цих витрат не відносять витрати, пов'язані з прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад для ознайомлення з матеріалами справи).

З квитків на автобус, які долучені позивачем незрозуміло, в який день вини купувалися, з яких населених пунктів. В одних вартість проїзду становить 49,95 грн., в інших 89,60 грн., 167,06 грн., тому суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність вимог щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з прибуттям до суду.

Згідно частини третьої статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено

За такими вимогами закону розподілено судові витрати (судовий збір) при ухваленні рішення від 03.06.2014 року, а отже постановлення додаткового рішення, в цьому випадку, не потребується. У разі незгоди з порядком розподілу судових витрат визначених у рішенні, позивач не позбавлений права оскаржити його в касаційному порядку.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно журналів судових засідань слухання у справі в окружному суді відбувалося 16 та 18 квітня 2014 року, в апеляційній інстанції 03.06.2014 року. На 03.06. квитки бралися з м. Києва до м. Вінниця і в зворотному напрямку.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман