Ухвала суду № 43308371, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/65280/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р.

у справі № 813/1263/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімак»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кімак» (далі - позивач, ТОВ «Кімак») звернулось до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ від 08.02.2014 р. №0000912210 та №0000902210.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Дрогобицька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Кімак», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кімак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 16.12.2013 р. №287/22-1 //30028507.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 1.20 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 402529 грн.; п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.71 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 1 88 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36363 1 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2014 р. №0000912210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 469591 грн., в тому числі основний платіж - 402529 грн., штрафні (фінансові) санкції - 67062 грн., та податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2014 р. №0000902210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 437512 грн., в тому числі основний платіж - 363631 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73881 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Кімак» реалізовувало продукцію власного виробництва - пряно-ароматичні суміші та функціональні добавки для виробництва м'ясопродуктів юридичним та фізичним особам на території України та нерезидентам за межі митної території України.

Відпускна ціна пряно-ароматичних сумішів та функціональних добавок для виробництва м'ясопродуктів призначених для реалізації за межами митної території України встановлювалася позивачем в конкретному випадку виходячи з: умов Договорів; ринків постачання та об'ємів постачання і регулярності здійснення постачання продукції на ці ринки; рецептури добавок комплексних харчових призначених для реалізації за межами митної території України, встановленої Технологічною інструкцією до ТУУ 15.8-30028507- 005-2003.

Відповідно до п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У відповідності до п.п. 153.2.3 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України положення підпункту 153.2.1 цього пункту поширюється також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно з п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом належним чином не доведено невідповідність ціни реалізації ТОВ «Кімак» товарів на експорт рівню звичайних цін.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов