Ухвала суду № 43308365, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/66397/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р.

у справі № 810/1974/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - позивач, ТОВ «Технополіс-1») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Києво - Святошинському районі №0001412301 від 22 жовтня 2013 року та №0000072201 від 15 січня 2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Технополіс-1», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Києво-Святошинському проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Технополіс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато» за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ПП «Оптиум- Престиж» за листопад 2011 року, ТОВ «Телеком Партнер» за грудень 2011 року, ТОВ «Лобірель» за липень 2012 року та жовтень 2012 року та ТОВ «ВС Інвест» за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2013р. № 175/22-03/32498133.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 319302 грн.; п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 348378 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0001402301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 522567,00 грн., з яких 348 378,00 грн. - основний платіж та 174 189,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0001412301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 319302,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з контрагентами були укладені наступні договори: договір поставки № 03/0709-1 від 03 липня 2009 року з ТОВ «Ялато»; договір поставки № ТР/иА/004/2010 від 26 червня 2010 року з ТОВ «Телеком Партнер»; договір суборенди № А123/Д-2 від 07 листопада 2009 року з Приватним підприємством «ОПТИМУМ-ПРЕСТИЖ»; договір поставки № 31/01-12 від 31 січня 2012 року з ТОВ «ЛОБІРЕЛЬ»; договір поставки № 20/0411-6 від 20 квітня 2011 року з ТОВ «ВС Інвест».

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), транспортними накладними тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Ялато», Приватним підприємством «ОПТИМУМ-ПРЕСТИЖ», ТОВ «ЛОБІРЕЛЬ», ТОВ «ВС Інвест», ТОВ «Телеком Партнер» , що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов