Ухвала суду № 43307915, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/800/34709/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року

у справі № 2а-0470/1323/11

за позовом приватного підприємства «Ред Лайн Консалт»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про визнання нечинними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Ред Лайн Консалт» (далі - ПП «Ред Лайн Консалт») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ), в якому просило визнати нечинними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 грудня 2010 року № 0004472303, № 0004482303, № 0004492303.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову ПП «Ред Лайн Консалт» відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року апеляційну скаргу ПП «Ред Лайн Консалт» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про часткове задоволення позову.

Рішення від 24 грудня 2010 року № 0004472303, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83 186 грн. 75 коп. визнано протиправним та скасовано.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПП «Ред Лайн Консалт» не погоджується з її доводами.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 листопада 2010 року ДПІ складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0351/04/61/23/37150373, згідно з яким позивачем порушено:

- п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), в частині проведення розрахункових операцій з роздрукуванням не відповідних розрахункових документів на суму 16433,35 грн. (передбачено фінансову санкцію у відповідності до п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у 5-ти кратному розмірі сум вартості проданих товарів за які проведені розрахункові операції з роздрукуванням не відповідних розрахункових документів: 16433,35 грн. х 5 = 82166,75 грн.);

- п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР в частині не забезпечення щоденного друкування 4-х фіскальних звітних чеків РРО (передбачено фінансову санкцію у відповідності до п.4 ст.17 Закону № 265/95-ВР у разі не роздрукування фіскального звітного чеку у розмірі 20-ти н/м доходів громадян за кожний випадок: 17,0 грн. х 20 х 4 (звіта) = 1360,00 грн.);

- ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР (далі Закон № 98/96-ВР) в частині здійснення діяльності в сфері громадського харчування за період з 6 вересня 2010 року по 23 вересня 2010 року без отримання відповідного патенту (передбачено штраф у відповідності до статті 8 Закону №98/96-ВР у двократному розмірі вартості торгового патенту за встановлений період діяльності: 320,00 грн. / 30 дн. х 18 дн. х 2 =384,00 грн.);

- ч. 1 ст. 7 Закону № 98/96-ВР в частині не розташування торгового патенту на час проведення перевірки в доступному для огляді місці (передбачено фінансову санкцію у відповідності до статті 8 Закону № 98/96-ВР : в розмірі вартості торгового патенту за один місяць 320,00 грн.);

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 № 637, в частині несвоєчасного оприбуткування готівки в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 4015,50 грн. (кошти які надійшли 9 вересня 2010 року у сумі 205,00 грн. фактично оприбутковані на підставі фіскального звітного чеку 10 вересня 2010 року, за 8 жовтня 2010 року у сумі 472,50 грн. - 9 жовтня 2010 року, за 21 жовтня 2010 року у сумі 375,00 грн. - 22 жовтня 2010 року, за 30 жовтня 2010 року у сумі 3300,50 грн. - 31 жовтня 2010 року.).

На підставі вищевказаного акта перевірки 24 грудня 2010 року ДПІ прийняті рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій:

- № 0004472303, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 83526,75 грн;

- № 0004482303, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 20077,50 грн.;

- №0004492303, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 704,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірними.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, суд апеляційної інстанції не погодився висновками суду першої інстанції та зазначив, що рішення від 24 грудня 2010 року № 0004472303, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83 186 грн. 75 коп. є протиправним і підлягає скасуванню. В решті оскаржувані рішення вважав правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме встановлено проведення підприємством розрахункових операцій з роздрукуванням невідповідних розрахункових документів на суму 16 433,35 грн. Податковим органом зазначено, що у розрахункових документах вказана назва господарської одиниці - ПАБ «Красний лев», а у картці обліку стаціонарного об'єкту торгівлі зазначена назва господарської одиниці - бар в кафе ПАБ «Красний лев» (в інших документах на право власності господарською одиницею назва господарської одиниці не зазначена).

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, також проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за вказане порушення позивача притягнуто до відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, яким передбачені фінансові санкції за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО.

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання приписів цієї норми було прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614, у пункті 3.2 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Крім цього, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що назва господарської одиниці в розрахункових документах збігається з реєстраційним посвідченням, з патентом та іншими дозвільними документами.

Також апеляційна інстанція, з урахуванням положень п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, дійшла правильного висновку про те, що податковим органом невірно визначено розмір штрафних санкцій за не роздрукування фіскального звітного чеку, у зв'язку з чим безпідставно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 24 грудня 2010 року № 0004472303 про застосування до ПП «Ред Лайн Консалт» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 186 грн. 75 коп.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко