Постанова № 43307637, 27.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2015 року № 826/2835/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомНаціональної спілки композиторів Українидо треті особиУправління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва Міністерство культури України, Державна казначейська служба Українипровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Національна спілка композиторів України (далі по тексту - позивач, НСКУ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, Управління ДКСУ у Голосіївському районі м. Києва), треті особи: Міністерство культури України (далі по тексту - третя особа 1, Мінкультури України) та Державна казначейська служба України (далі по тексту - третя особа 2, ДКС України), у якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його повернути з Державного бюджету України на рахунок НСКУ 70000,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 березня 2015 року.

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 10 березня 2015 року, розгляд справи відкладено на 23 березня 2015 року.

У судове засідання 23 березня 2015 року з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

01 грудня 2014 року Мінкультури України видано наказ №1070 «Про підготовку та проведення мистецького проекту «Духовні обрії композитора Лесі Дичко», яким позивачу було доручено підготовку та проведення мистецького проекту «Духовні обрії композитора Лесі Дичко» у місті Києві у колонному залі імені М.В. Лисенка Національної філармонії України.

На проведення відповідного заходу з Державного бюджету України виділено асигнування за КПКВ 1801170 «Здійснення культурно-мистецьких та культурологічних загальнодержавних заходів з влаштування пам'яті, заходів з виявлення та підтримки творчо обдарованих дітей та молоді, заходів, пов'язаних із забезпеченням свободи совісті та релігій, державна підтримка регіональних культурних ініціатив та аматорського мистецтва, поповнення експозицій музеїв та репертуарів театрів, концертних та циркових організацій, забезпечення розвитку та застосування української мови» у розмірі 70000,00 грн.

На підставі наказу Мінкультури України №1070 між позивачем та міністерством 01 грудня 2014 року підписано договір №4/7-1/2014 на соціально-творче замовлення, згідно з яким міністерство виступило замовником, а НСКУ - виконавцем замовлення по підготовці та проведенню мистецького проекту.

За результатами виконання зазначеного договору між сторонами 15 грудня 2014 року підписано акт виконаних робіт.

Тим часом, 04 грудня 2014 року листом №174 НСКУ звернулась до Управління ДКСУ у Голосіївському районі м. Києва, в якому просила відкрити рахунок для здійснення касового обслуговування за КПКВК 1801170, а 09 грудня 2014 надала всі фінансові документи для здійснення такого обслуговування, а саме: лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на 2014 рік; паспорт бюджетної програми на 2014 рік; план використання бюджетних коштів на 2014 рік; план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2014 рік.

19 грудня 2014 року позивачем було подано відповідачу реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на суму 70000,00 грн., які виникли у позивача у зв'язку з виконанням договору №4/7-1/2014, а 30 грудня 2014 року - реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та реєстр платіжних доручень.

Крім того, 30 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з листом №185, в якому просив здійснити оплату за проведений мистецький захід.

Листом від 31 грудня 2014 року №0318/2602 Управління ДКСУ у Голосіївському районі м. Києві повідомило позивача, що 31 грудня 2014 року зняло з обліку непогашені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання на суму 71846,73 грн. та 128726,73 грн.

Посилаючись на виписку по рахунку від 29 грудня 2014 року, згідно з якою на рахунку НСКУ обліковувалось 70000,00 грн., позивач стверджує про неправомірність дій відповідача по зняттю з обліку непогашених фінансових зобов'язань та просить суд зобов'язати суб'єкта владних повноважень повернути з Державного бюджету України на рахунок НСКУ 70000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до пункту 1 названої частини казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Пункт 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 передбачає, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 названого Положення казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Пунктом 7 Положення закріплено, що казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Стаття 49 Бюджетного кодексу України передбачає, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Частиною 1 статті 57 Бюджетного кодексу України визначено, що не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. За виняткових обставин член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особа, яка виконує його обов'язки, може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 року №1407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за № 130/22662, затверджено Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами (далі по тексту - Порядок №1407).

Підпунктом 1.1. названого Порядку закріплено, що він регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів врегульовано у розділі ХІ Порядку №1407.

Органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів (пункт 11.1 Порядку №1407).

Пунктом 11.3 Порядку №1407 закріплено, що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 31 до цього Порядку) за дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.

Згідно з підпунктом 11.6 Порядку №1407 11.6. платіжні доручення (додаток 31 до цього Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976.

У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів). У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі «Одержано банком» платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляються дата подання та підпис казначея (пункт 11.7 Порядку №1407).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок по проведенню платежу у органу Казначейства виникає тільки на підставі платіжного доручення, поданого до такого органу.

Однак, ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи судом, у тому числі на вимогу суду, позивачем не надано суду доказів прийняття Управлінням ДКСУ у Голосіївському районі м. Києва до виконання платіжних доручень НСКУ від 26 грудня 2014 року та терміну їх перебування в казначействі без здійснення оплати.

Лист позивача від 30 грудня 2014 року №185 як доказ зазначених обставин суд до уваги не приймає, оскільки такий направлений відповідачу з метою отримання згоди на оплату платіжних доручень від 26 грудня 2014 року та не підтверджує їх подання до органу Казначейства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення платежів по платіжним дорученням від 26 грудня 2014 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління ДКСУ у Голосіївському районі м. Києва повернути з Державного бюджету України на рахунок НСКУ 70000,00 грн., суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки вказана вимога є похідною від попередньої, а відтак не призведе до захисту уявлених позивачем порушених прав у сфері публічно-правових відносин щодо казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтвердили обґрунтованість вимог, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для його задоволення.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Національної спілки композиторів України відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко