Постанова № 43307562, 24.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" березня 2015 р. № 820/20844/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Унистрой" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Унистрой", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 08.08.2014 року № 0002592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість на суму 9070,00 грн. як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 08.08.2014 року № 0002582201, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток на суму 8616,25 грн. Судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Унистрой" були встановлені порушення вимог Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності та повноти відображення в обліку та подальшого використання в господарській діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М» за період жовтень 2013 року, з ТОВ «СПЕЦБУДПРОЕКТ» за період жовтень 2013 року, з ПП «СК» ВАР ДАТ» за період з 01.01.2013р. по 01.03.2014р..

За результатами якої складено акт N2952/20-30-22-01/30430508 від 21.07.2014 року, яким встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7256,00грн;

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6893,00грн..

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.08.2014р. № 0002592201 на суму 9070,00грн. (податок на додану вартість - 7256,00грн., санкція - 1814,00грн.) та № 0002582201 на суму 8616,25грн. (податок на прибуток - 6893,00грн., санкція - 1723,25грн.).

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин по придбанню товарів/послуг у ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М» за період жовтень, листопад, грудень 2013 року та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задовленню.

Судом встановлено, що між та ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М» було укладено договор постачання від 01.10.2013р. № 111.

На виконання умов договору виписані податкова накладна від 30.01.2013р. № 103004, видаткова накладна від 30.10.2013р. № КМ-0000366, товарно-транспортна накладна від 30.10.2013р. та рахунок на оплату від 01.10.2013р. № КМ-0000366.

Суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача було зазначено, що ним надано всі наявні в нього документи, щодо підтвердження його взаємовідносин з ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М»

Позивачем не надано документів на підтвердження факт того, що товар фізично знаходився на його складах, відсутні документи складського обліку, які б підтверджували фактичне прийняття ТМЦ на зберігання та рух на складах ТОВ «Унистрой».

Слід звернути увагу, що ТОВ «Унистрой» до перевірки надано договір суборенди приміщення від 03.10.2013р. № 03-10/13 з ТОВ «БАЛКАНТЕХ» загальна площа якого складає лише 5 кв.м.

Видаткова накладна складена без дотримання вимог ч.2 ст. 9 Закону України «Про ; бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, не містить відомостей щодо "місця їх складання.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Викладені обставини свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд аналізуючи надані позивачем товарно-транспортні накладні приходить до висновку, що вони містить тільки відомості що товар забирався в Дніпропетровській області, смт. Новомиколаївка, вул. Савхозна, 1 та доставлявся в м. Харків. Жодних відомостей, які б дозволяли встановити зв'язок переміщення товару зі складами контрагента, юридична адреса якого м. Харків вул. Шекспіра та адреси позивача не має і (відсутня адреса пункту розвантаження).

Крім того, в товарно-транспортній накладній не вказано відомості щодо реквізитів довіреності на особу, яка уповноважена отримати товар.

Також, ані на запит контролюючого органу, ані до перевірки, а ні під час судового розгляду позивач не надав документальних доказів використання у господарській діяльності придбаного товару.

Крім цього суд зазначає, що позивачем не були надані пояснення та їх документальне підтвердження щодо подальшого використання придбаного товару у ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М» у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України факт ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки, слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності. Вказане кореспондується і з положеннями абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 та п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, в котрих наведено виключні випадки, за яких ненадані при проведенні перевірки документи мають бути враховані органом державної податкової служби при прийнятті рішення та можуть впливати на його правомірність. В інших, не визначених законодавством, випадках, в тому числі у випадку надання первинних документів лише в ході судового оскарження, факт наявності таких документів не може свідчити про неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення, що оскаржується. Документи, котрі не надавались в ході проведення перевірки та до винесення податкового повідомлсния-рішення за висновками такої перевірки не є допустимими доказами в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині допустимості доказів.

Суд аналізуючи зміст вище зазначеної господарської операції між позивачем та ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М» приходить до висновку, що зазначена господарська операція є фіктивною, оскільки позивачем у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України та на вимогу суду, не було надано доказів фактичного отримання позивачем товару від ТОВ «КОМПЮТЕРИ-М».

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області акт N2952/20-30-22-01/30430508 від 21.07.2014 року є підтвердженими та правомірними, а податкові повідомлення-рішення рішення від 08.08.2014р. № 0002592201 та № 0002582201 є законними та обґрунтованими.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Унистрой" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унистрой" код ЄДРПОУ 30430508 на користь Державного бюджету України решту суми несплаченого судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 березня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.