Постанова № 43307504, 03.02.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року Справа № П/811/3995/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елгран"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Елгран" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2014 року:

- №0001802202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 181344,00 грн., з яких, за основним платежем - 120896,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60448,00 грн.;

- №0001812202, яким ТОВ Елгран» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 223072,00 грн.;

- №0001822202, яким ТОВ «Елгран» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3666857,00 грн.;

- №0001832202, яким ТОВ «Елгран» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44717,00 грн.;

- №0001842202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 913804,87 грн., з яких, за основним платежем - 620536,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 310268,29 грн.;

- №0001852202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 1467626,37 грн., з яких, за основним платежем - 978417,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 489208,79 грн.;

- №0000852205, яким ТОВ «Елгран» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по експортним та імпортним операціям на суму 43140,56 грн.

Позивач наполягає на тому, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Елгран" податковим органом неправомірно встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України та інших законодавчих положень. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що за результатами перевірки позивача податковим органом було виявлено, завищення ТОВ "Елгран" податку на додану вартість, завищення суми заявленого бюджетного відшкодування, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, занижено суму податкового зобов'язання по платі за користування надрами, виявлено також порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 2004 року по експортному контракту. За таких умов, вважає відповідач, ним правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За клопотанням представника позивача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (Т.9, а.с.112).

Розглянувши вказану адміністративну справу у порядку письмового провадження, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін та свідків, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елгран" зареєстроване як юридична особа Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 13 жовтня 1999 року та з того ж часу перебуває на обліку у Кіровоградській об'єднаній Державній податковій інспекції як платник податків.

З 15 вересня по 03 жовтня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції на підставі наказу та направлення була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Елгран" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 10 жовтня 2014 року №198/11-23-22-02/30620865, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема: п.44.1 статті 44, п.135.1 статті 135 п.138.2 статті 138, пп.139.1, статті 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 3666857,00 грн.; вимог ст. 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - встановлено завищення рядку 19 декларації з податку на додану вартість всього на суму 223072,00 грн. (за травень 2012 року - 9922,00 грн., липень 2012 року - 10901,00 грн., серпень 2012 року - 7900,00 грн., листопад 2012 року - 12544,00 грн., грудень 2012 року - 13993,00 грн., січень 2013 року - 23146,00 грн., червень 2013 року - 16518,00 грн., серпень 2013 року - 56404,00 грн., вересень 2013 року - 14638,00 грн., жовтень 2013 року - 21037 грн., листопад 2013 року - 11011,00грн., грудень 2013 року - 7334,00 грн.; завищення рядку 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 136185,00 грн.; завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 29811,00 грн. (серпень 2012 року - 10901,00 грн., вересень 2012 року 2012 року - -7900,00 грн., грудень 2013 року на суму 11010,00 грн.); заниження ПДВ на суму 120896,00 грн. (за жовтень 2012 року - 25589,00 грн., липень 2013 року - 95307,00 грн.); пп.263.2.1, пп.263.2.2, п.263.6 статті 263 Податкового кодексу України - занижено суму податкового зобов'язання по платі за користування надрами на загальну суму 1598954,16 грн. (1 квартал 2012 року - 43502,45 грн., за 2 квартал 2012 року на суму - 183754,21 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 163397,70 грн.. за 4 квартал 2012 року на суму 410962,80 грн., за 1 квартал 2013 року на суму 23024,20 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 141620,97 грн., за 3 квартал 2013 року -465640,19 грн., за 4 квартал 2013 року - 167051,64 грн.); статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по експортному контракту №25/11 від 21.04.2011 року, укладеного з фірмою ПП "ОСОБА_3 (Т.1,а.с.19-84)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2014 року:

- №0001802202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 3014010100 на суму 181 344,00 грн., з яких, за основним платежем - 120 896,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 448,00 грн.;

- №0001812202, яким ТОВ Елгран» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 223 072,00 грн.;

- №0001822202, яким ТОВ «Елгран» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3666857,00 грн.;

- №0001832202, яким ТОВ «Елгран» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44 717,00 грн.;

- №0001842202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, код платежу 8513030100 на суму 913 804,87 грн., з яких, за основним платежем - 620 536,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 310 268,29 грн.;

- №0001852202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, код платежу 8513030100 на суму 1467626,37 грн., з яких, за основним платежем - 978417,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 489208,79 грн.;

- №0000852205, яким ТОВ «Елгран» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: 21081000 - пеня за порушення термінів розрахунків по експортним та імпортним операціям на суму 43140,56 грн. (Т.1,а.с.111,113,115,117,119,121,123)

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням: №0001802202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, №0001812202, яким ТОВ Елгран» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 223 072,00 грн. та №0001832202, яким ТОВ «Елгран» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44 717,00 грн., суд зазначає, що такі рішення контролюючого органу ґрунтуються на висновках про відсутність факту здійснення господарських операцій позивача з ТОВ „Торг Консар" та формування позивачем податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями з ПАТ „Кіровоградграніт", що не пов'язані із господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, висновки податкового органу про відсутність факту здійснення господарських операцій позивача з ТОВ „Торг Консар" та укладення позивачем з ПАТ „Кіровоградграніт" правочинів, що не пов'язані із господарською діяльністю платника податків, стали однією з підстав для зменшення позивачеві сум від'ємного значення з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням №0001822202. Так, відповідач стверджує про завищення позивачем складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за взаємовідносинами із вказаними контрагентами на загальну суму 1383042,00 грн.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до приписів пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків та пов'язаність такої операції з його господарською діяльністю.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Торг Консар», ПАТ «Кіровоградграніт» у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій та наявності у діях позивача ділової мети.

Судом з'ясовано такі обставини.

Видами діяльності ТОВ "Елгран" за КВЕД є, зокрема, (08.11) добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (основний); (23.70) різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; (46.70) оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; (49.41) вантажний автомобільний транспорт.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що технологічна переробка граніту відбувається за допомогою спеціальних пил, елементи яких у процесі технологічної обробки граніту зношуються та виходять з ладу.

За таких умов у підприємства, для здійснення його господарської діяльності, виникає потреба у придбанні запасних частин (сегментів) до пил, а у випадках, коли працездатність інструменту (пили) можлива без придбання нових запасних частин -послуг по пайці та реставрації сегментів пил.

До виконання вказаних робіт та постачання необхідних запасних частин ТОВ «Елгран» залучило ТОВ «Торг Консар» за договором № 78 від 01 грудня 2012 року (Т.2, а.с.131-132).

Факт виконання господарських операцій за вказаним договором підтвержується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 17 грудня 2012 року №8264; від 29 січня 2013 року №14068; від 31 січня 2013 року №15071,15143; від 15 лютого 2013 року №7155; від 21 березня 2013 року №10023;від 29 квітня 2013 року №14074,14287; від 16 травня 2013 року №7506, 7508, 7509; від 20 червня 2013 року №9521, від 15 липня 2013 року №7020, від 26 липня 2013 року №12554, від 09 серпня 2013 року №4032, від 20 серпня 2013 року №14540, від 12 вересня 2013 року №5511, від 31 жовтня 2013 року №15348,(Т.2,а.с.140,174-191) та відповідними видатковими накладними (Т.2, а.с.133, 136-137, 142-155, 191, 193-195, 197, 200, 203, 206, 218, 226, 233) на загальну суму 643845,34 грн. (із них ПДВ - 107807,55 грн.)

Судом встановлено також, що розрахунок за отримані товари ТОВ «Елгран» здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента (Т.2, а.с.138-139,156-173).

Транспортування запасних частин та пил для здійснення їх ремонту та реставрації до місцезнаходження контрагента позивача здійснювалося із залученням перевізника - ФОП ОСОБА_2 (Т.2,а.с.134-135, 192, 196, 198-199, 201-202, 204-205, 207-208, 212, 214, 216-217, 219-220, 222, 224, 225, 227, 228, 230, 232, 234, 235).

Тим самим спростовуються висновки податкового органу про те, що посадові особи ТОВ „Торг Консар" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у ТОВ „Елгран" не було економічної доцільності придбання протягом 2013 року відповідних послуг у ТОВ „Торг Консар", оскільки вже у 2014 році ТОВ „Елгран" здійснювало ремонтні роботи самостійно. Так, ТОВ «Елгран» лише у 2014 році придбало станок для напайки (Т.3,а.с.19-29) та обладнало приміщення для проведення даних робіт (Т.3,а.с.30), а відтак - отримало можливість самостійно здійснювати відповідні роботи.

Доказами фактичного використання придбаного позивачем у ТОВ „Торг Консар" товару у власній господарській діяльності слугують акти списання товарів, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, а також інвентарний опис основних засобів (Т.2, а.с.141, 237-251, Т.3,а.с.1-18; Т.6, а.с.169-171).

За таких умов суд вважає, що позивач належними та достовірними доказами підтвердив своє право на формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення відповідних сум до витрат за взаємовідносинами з ТОВ «Торг Консар».

Щодо взаємовідносин ТОВ «Елгран» з ПАТ «Кіровоградграніт» судом встановлено наступне.

03 січня 2012 року та 01 липня 2013 року між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договори про надання послуг №2/07 та № 7/12 відповідно (Т.3, а.с.31-32,84-85).

За змістом вказаних договорів ПАТ „Кіровоградграніт" (виконавець) зобов'язалося надавати ТОВ „Елгран" (замовнику) послуги з видобування сировини для облицювальних матеріалів (декоративного каміння).

Факт виконання робіт на підставі вказаних договорів підтверджений необхідними первинними документами, а саме: податковими накладними від 31 липня 2012 року №342,447, від 31 серпня 2012 року №356,462, від 30 вересня 2012 року №349, 474,від 30 вересня 2012 року №351, від 31 жовтня 2012 року №320, 321, 412, від 30 квітн 2013 року №383,від 31 травня 2013 року №377, від 30 червня 2013 року №437,436,від 31 липня 2013 року №447, 448, від 31 серпня 2013 року №462,463, від 30 вересня 2013 року №474, від 30 жовтня 2013 року №412, від 30 листопада 2013 року №339, від 29 листопада 2013 року №305, (Т.3,а.с.56-61,70-73,100-107), актами про надання послуг (Т.3,а.с.33,35-36,38-39-40,42,44,46,48,50,52,55,62,64,66,68,86-89,91,93,95-96,98,), плановими калькуляціями (Т.3,а.с.34,37,41,43,45,47,49,51,53-54, 63, 65, 67, 69, 90, 92,94,97,99) на загальну суму 822 773,64 грн. (із них ПДВ - 137128,94 грн.) .

Наявні у матеріалах справи платіжні доручення слугують належними доказами оплати позивачем придбаних у ПАТ „Кіровоградграніт" послуг (Т.3,а.с.74-83, 108-113).

У судовому засіданні встановлено, що надання обумовлених вищезазначеним договором послуг відбувалося із залученням спеціальної техніки позивача. У свою чергу, ПАТ „Кіровоградграніт" надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки (Т.6, а.с.172 -176).

Принагідно представник позивача пояснив, що з метою заощадження коштів, зменшення собівартості продукції, раціоналізації виробничого процесу ТОВ «Елгран» унормувало мінімальну кількість кваліфікованих працівників, яка може забезпечити технологічний процес з видобутку корисних копалин та виготовлення продукції протягом усього календарного року.

Водночас, на балансі у підприємства наявні основні засоби (техніка), які фактично не використовуються протягом року. Натомість експлуатація та обслуговування такої техніки потребують залучення кваліфікованих спеціалістів, укладення трудових угод з якими, з огляду на відсутність постійного обсягу роботи, позивач вважає недоцільним.

За таких умов техніка ТОВ „Елгран", використання якої протягом усього року підприємство не потребує, була передана в оренду.

Натомість, на період сезонного видобутку корисних копалин, коли для забезпечення необхідних об'ємів видобутку позивачеві не вистачає власних спеціалістів і техніки - підприємство залучає до видобування мінеральної сировини необхідну техніку разом зі спеціалістами, що її обслуговують, на умовах договорів про надання послуг.

Відповідачем натомість не спростовано того, що витрати, понесені позивачем за договорами про надання послуг були співмірними доходу, отриманому позивачем від оренди техніки та ймовірним витратам, які були б понесені ним за умови найму працівників на постійній основі.

Посилання відповідача на те, що контрагент позивача - ПАТ „Кіровоградгрант" не має спеціального дозволу на користування надрами Капустинського та Крупського кар'єрів, суд не оцінює як такі, що свідчать про відсутність факту надання послуг щодо виробництва мінеральної сировини. Умовами відповідних договорів ПАТ „Кіровоградграніт" залучено до технологічного процесу видобутку такої сировини, що не потребує надання дозволу на видобування надр та не увільняє ТОВ „Елгран" від статусу користувача надр на підставі відповідних дозволів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції позивача з ТОВ «Торг Консар» та ПАТ «Кіровоградграніт» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

За таких умов суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001802202, №0001812202, №0001832202, а також податкового повідомлення-рішення №0001822202 в частині, якою позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1383042,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001822202, в частині, якою ТОВ «Елгран» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 2283815,00 грн, суд вважає за необхідне вказати, що таке рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за попередній звітний період.

У свою чергу, суму такого завищення складають суми від'ємного значення за II-IV квартали 2011 року, які були включені позивачем до показника рядка 06.6 декларації за 2013 рік, а також суми різниці між даними бухгалтерського та податкового обліку товариства за IV квартал 2011 року та показниками декларації з податку на прибуток за відповідний період.

Так, відповідач наголошує, що позивачем у IV кварталі 2011 року порушено вимоги пунктів 135.1 та 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено задекларовані показники у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 247 793,00 грн. (пункт 3.1.1 Акту перевірки).

Відповідно до поданої ТОВ «Елгран» податкової декларації з податку на прибуток підприємств за II-IV квартали 2011 року загальна сума доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, складає 20753298,00 грн. Натомість за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, згідно даних поданої декларації та даних попередньої виїзної перевірки ТОВ „Елгран", загальна сума доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становить13234732,00 грн.

Таким чином відповідач визначив, що сума доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2011 року, складає арифметичну різницю між аналогічними показниками двох декларацій і дорівнює 7518566,00 грн.

Натомість, згідно даних бухгалтерського обліку позивача, сума доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2011 року, складає 7766359 грн.

Отже різницю в сумі 247793,00 грн. між даними податкового та бухгалтерського обліку податковий орган вважає такою, що безпідставно не включена до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за II-IV квартали 2011 року.

Суд критично оцінює таку позицію податкового органу з огляду на наступне.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Разом з тим, правовідносини щодо справляння податку на прибуток підприємств у І кварталі 2011 року регулювалися положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Вказаним Законом допускалося формування валових доходів із сум попередьої оплати за товари (роботи та послуги), отриманих від покупців як аванси (за правилом першої події).

Так, відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств України" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Натомість, відповідно до пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи - суми попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Таким чином, отримані передоплати за товарно-матеріальні цінності до 01 квітня 2011 року підлягають включенню до складу валових доходів за датою отримання коштів згідно із нормами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Пункт 7 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначив, що дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у податкових деклараціях ТОВ „Елгран" з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2011 року не включались суми отриманих попередніх оплат, які були включені в дохід І кварталу 2011 року.

Натомість, відповідно до пункту 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 у статті «Інші операційні доходи» відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття) тощо.

Отже, при визначенні об'єкта оподаткування у 2-4 кварталах 2011 року позивачем було здійснено коригування доходів, з урахуванням передоплат, здійснених покупцями до 01 квітня 2011 року. Натомість підстав для коригування таких відомостей у бухгалтерській звітності позивач не мав.

З урахуванням викладеного, висновки податкового органу про заниження задекларованих позивачем показників у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 247793,00 грн., суд вважає необгрунтованими.

Аналогічного висновку суд доходить щодо позиції відповідача про порушення ТОВ «Елгран» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники у рядку 04 Декларацій «Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 3156750,00 грн.

Так, контролюючим органом встановлено, що в порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України ТОВ «Елгран» віднесено до складу витрат операційної діяльності суму витрат, що не підтверджена відповідними первинними документами, бухгалтерськими записами регістрах аналітичного та синтетичного обліку на загальну суму 3156750,00 грн.

Судом встановлено, що у поданій позивачем декларації за ІІ-ІІІ квартали 2011 року загальна сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування складала 24668186 грн., загальна сума доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 13234732,00 грн. Об'єктом оподаткування від усіх видів діяльності визначено 11433454 грн..

У свою чергу, відповідно до поданої декларації за ІІ-IV квартали 2011 року загальна сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, складає 35978734,00 грн., загальна сума доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 20753298,00 грн. Об' єкт оподаткування від усіх видів діяльності -15225436 грн (Т.1, а.с.124-125).

У судовому засіданні судом встановлено, що податкові витрати та доходи позивача за IV квартал 2011 року в ході перевірки співставлялися податковим органом виключно з даними бухгалтерського обліку за той самий період.

Так, свідки - посадові особи Кіровоградської ОДПІ, які проводили перевірку позивача та представник відповідача пояснили, що період перевірки не охоплював І-ІІІ квартал 2011 року, а відтак - контролюючий орган не уповноважений на дослідження документів, що не стосуються перевіреного періоду.

Водночас, суд наголошує, що заявлені позивачем у податковій звітності за IV квартал 2011 року відомості щодо витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, підлягали перевірці у сув'язі з тими самими показниками попередніх звітних періодів, включаючи І-ІІІ квартали 2011 року.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 р. №4834-VI встановлено особливості застосування приписів пункту 150.1 статті 150 Кодексу.

Зокрема, вказане положення застосовується :

1) у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

2) у 2012 - 2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

- звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

- звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

У відповідності до пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України до складу податкових витрат також включаються суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням поомилок та виявлених у звітному податковому періоді.

Суд вважає, що позивач дотримався вищезазначених вимог податкового кодексу України, відобразивши у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 р. об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 15225436,00 грн, з яких 7643777,00 грн. (рядок 06.06) - від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній(податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року), 6456106,00 грн - збитки 2010 року, 4618 - 80% збитків за 2009 рік, 1183053,00 грн - збитки 1 кварталу 2011 року, а 7581659,00 грн збитки за 2-4 квартали 2011 року (Т.1, а.с.124).

З огляду на викладене, у податкового органу відсутні підстави для висновку про завищення позивачем завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та для зменшення такої суми податковим повідомленням-рішенням №0001822202.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0001842202 та №0001852202, якими ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, суд зазначає таке.

Оскаржені позивачем рішення ґрунтуються на висновках податкового органу про те, що позивачем занижено вартість одиниці товарної продукції гірничого підприємства на загальну суму 1598954,16 грн у 2012-2013 роках.

Відповідач наполягає на тому, що гранітно-піщана суміш (гірнича маса), отримана позивачем у результаті проведення вибухових робіт, є некласифікованою та набуде ознак видобутої мінеральної сировини - товарної продукції гірничодобувного підприємства -після здійснення первинної переробки - класифікації гірничої маси.

За таких умов відповідач визначив об'єктом оподаткування плати за користування надрами обсяг готової продукції (бруківки гранітної, камню бортового пиленого, плит гранітних полірованих, слябів грантіних пиляних тощо), виготовлених із сировини Крупського та Капустинського родовищ, що обліковуються позивачем на рахунку 26 „Готова продукція".

Не спростовуючи того, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасі, суд однак критично оцінює позицію податкового органу щодо застосованого ним способу визначення об'єкта оподаткування плати за користування надрами з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин), об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Згідно з підпунктом 263.2.2. цієї статті до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

У свою чергу, мінеральною сировиною у розумінні підпункту 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.

Добуванням корисних копалин вважається сукупність технологічних операцій з вилучення на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (підпункт 14.1.51 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 263.3 статті 263 Податкового кодексу України, види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

З аналізу вказаних законодавчих положень у їх системному зв'язку вбачається, що товарна продукція гірничодобувного підприємства для визнання її об'єктом оподаткування плати за користування надрами, повинна бути саме результатом діяльності підприємства з видобутку корисних копалин.

З урахуванням такого застереження суд розглядає приписи підпункту 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яка визначає обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) як обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства , що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Суд наголошує, що при визначенні обсягу видобутих корисних копалин (товарної продукції гірничодобувного підприємства) платник податків має керуватися правилами приймання товарної продукції гірничодобувного підприємства, які для служб контролю якості таких підприємств затверджено відповідними нормативними документами із стандартизації, визначеними, зокрема, Інструкцією із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженою наказом ДКЗ України при Мінприроди України від 16.12.2002 № 199 (зареєстровано в Мін'юсті України 30.01.2003 за № 78/7399, далі - Інструкція № 199).

Судом встановлено, що ТОВ «Елгран» видобуває корисні копалини (граніт) на підставі спеціальних дозволів на користування надрами Крупського-ІІ та Капустинського родовищ №2601 від 30 листопада 2001 року та №2602 від 30 листопада 2001 року відповідно (Т.1, а.с.146-147).

Так, згідно вказаних дозволів, на Крупському-ІІ родовищі дозволено видобування незміненого граніту, придатного для виробництва блоків, плит та виробів з них, а також видобування порушеного вивіренням, вивітрілого граніту та використання відходів, які утворюються при видобуванні і переробці блоків для виробництва буту та щебеню. Метою користування надрами Капустинського родовища, згідно відповідного дозволу, є видобування гранітів, придатних для виробництва блоків, щебеню та каменю бутового.

Матеріалами справи підтверджено, що добування визначеної дозволом мінеральної сировини позивач здійснює шляхом проведення вибухових робіт з метою відокремлення і подрібнення гірських порід.

Так, між ТОВ «Елгран» та ПрАТ «Украгровибухпром» укладено договір підряду на проведення вибухових робіт №84 від 11 грудня 2011 року (Т.1, а.с.148).

На виконання умов даного договору ПрАТ «Украгровибухпром» проведено вибухові роботи, що підтверджується відповідними актами (Т.1,а.с.149-167).

За змістом пункту 3.6 Інструкції №199 в результаті вибуху або подрібнення утворюються уламки гірської породи неправильної форми, зокрема бутовий камінь довільної форми та щебенево-піщана суміш.

З метою підготовки такої суміші до реалізації шляхом її приведення до вимог стандартів, виконуються операції з класифікації уламків за розмірами, які підпунктом 14.1.150 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України віднесено до первинної переробки, як складової господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Так, відповідно до пункту 3.14 Інструкції № 199 - товарна продукція гірничого виробництва - продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

У свою чергу, пункт 3.3. вказаної Інструкції визначає облицювальний камінь як гірські породи, які за фізико-механічними та декоративними властивостями придатні для виготовлення облицювальних та архітектурно-будівельних виробів.

Згідно звітного балансу запасів металічних та неметалічних корисних копалин за 2012 рік ТОВ «Елгран» видобуто 11,098 м.куб. корисних копалин, а відповідно до звітного балансу корисних копалин за 2013 рік позивачем видобуто 9,511 м.куб. корисних копалин, класифікованих, у тому числі, як сировина для облицювальних матеріалів (Т.1, а.с.168-169).

Вся видобута сировина для облицювальних матеріалів була реалізована позивачем ПАТ «Кіровоградграніт» у відповідності до умов укладених договорів поставки №12/12 від 01.06.2012р. та №3-1/12 від 01.03.2012р. (Т.1,а.с.242-245;Т.2,а.с.55-59)

Відповідні відомості позивач відобразив у податкових розрахунках з плати за користування надрами (Т.1,а.с.170-241).

Згідно статті 263.9 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у перевірений період) ставка плати для видобутої ТОВ «Елгран» корисної копалини (мінеральної сировини) складала 3% як для «сировини для облицювальних матеріалів (декоративне каміння)».

Натомість відповідачем віднесено до обсягу товарної продукції підприємства, що є об'єктом оподаткування оподаткування плати за користування надрами виготовлені позивачем продукти вторинної обробки видобутої сировини: плити гранітні, сляби гранітні тощо (Т. 9, а.с. 88-96).

Фактично ж така продукція не є товарною продукцією у розумінні підпункту 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а є будівельним матеріалом, який виготовляється шляхом подальшої обробки видобутої сировини на спеціальному обладнанні.

Таким чином, контролюючий орган завищив вартість видобутої позивачем корисної копалини, від якої прямо пропорційно залежить плата за користування надрами.

Вказана методологічна помилка призвела до безпідставного донарахування ТОВ „Елгран" плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення та необґрунтованого винесення податкових повідомлень-рішень №0001842202 та №0001852202.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000852205, яким ТОВ «Елгран» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціям на суму 43 140,56 грн, суд зазначає наступне.

06 квітня 2011 між ТОВ «Елгран» та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_3 укладено експортний контракт купівлі-продажу гранітних, архітектурно будівельних виробів, плит, слябів з гранітів родовищ України № 18/11.

На виконання умов вказаного договору 30 червня 2011 року позивачем відвантажено обумовлену контрактом продукцію на загальну суму 4805,00 доларів США (38306,90 грн).

Однак, ОСОБА_3 не здійснила оплату поставленого партії товару, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4 805,00 доларів США.

За таких умов 24 грудня 2011 року ТОВ «Елгран» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з відповідним позом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості.

Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 27 грудня 2011 року позов ТОВ «Елгран» прийнято до провадження (Т.2,а.с.119).

Разом з тим, після відкриття арбітражного провадження ОСОБА_3 здійснила оплату по договору, а саме: 29.02.2012 - 1 000,00 доларів США, 30.04.2012 - 3 805 доларів США (Т.2,а.с.120-121).

15 лютого 2012 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України постановив рішення, яким визнав обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню на день подання позову позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 4805,00 доларів США, та з урахуванням добровільної сплати відповідачем основного боргу постановив стягнути з ОСОБА_3 65,01 доларів США - три відсотки річних за прострочку сплати поставленого товару та 1301,76 доларів США - відшкодування виплат на сплату арбітражного збору. При цьому, вказаний орган припинив арбітражне провадження в частині стягнення з відповідача 1664,34 доларів США у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог (Т.2,а.с.122-130).

Крім того, 21 квітня 2011 року між ТОВ «Елгран» та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_3 укладено експортний контракт купівлі-продажу плит з граніту Капустинського родовища №25 /11.

Матеріалами справи підтверджено, що 12 травня 2011 року ТОВ „Елгран відвантажило вироби з граніту Капустинського родовища на загальну суму 8459,28 доларів США або 67434,84 грн (Т.1, а.с. 74).

Проте, ОСОБА_3 в умов оплати вказаного договору, здійснила лише часткову оплату відправленої партії товару в сумі 1664,42 доларів США, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 6794, 86 доларів США.

За таких умов ТОВ «Елгран» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3.

Постановою Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 25 листопада 2011 року позов ТОВ «Елгран» прийнято до провадження (Т.2., а.с.108).

Після відкриття арбітражного провадження ОСОБА_3 здійснила оплату по договору, саме: 06.04.2012 - 2 000,00 доларів США, 03.05.2012 - 4 794,86 доларів США (Т.2, а.с.109-110).

16 травня 2012 року на погоджених сторонами умовах Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України постановив рішення, яким визнав обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню на день подання позову позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 6794,86 грн. доларів США, однак у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в сумі 6794,86 доларів США після подання ТОВ „Елгран" позову, припинив провадження у цій частині (Т.2,а.с.111-118).

Відповідач наголошує, що законодавчо встановлений строк для отримання позивачем валютної виручки відповідно до статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за контрактом № 18/11 для позивача минув 27 грудня 2011 року, а за контрактом № 25/11- 08 листопада 2011 року

Відтак, на підставі статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відповідачем нараховано пеню в сумі 40734,34 грн.

Вбачається при цьому, що нарахування пені за контрактом №18/11 відбувалося за період 28 грудня 2011 року -01 березня 2012 року та 02 березня 2012 року- 03 травня 2012 року, а за контрактом №25/11 - за період 09 листопада 2011 року-06 квітня 2012 року та 07 квітня-03 травня 2012 року (Т.1, а.с. 85).

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23 вересня 1994 року № 185/94 (у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості непоставленого товару).

Водночас, частини друга - четверта статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» містять застереження, за якими у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Виходячи зі змісту вказаних положень у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що юридичним фактом, з яким Закон пов'язує припинення перебігу передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків, є, зокрема, прийняття позовної заяви Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

У свою чергу, поновлення таких строків та нарахування пені за їх порушення можливе у випадку відмови у позові повністю або частково, припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду.

При цьому суд бере до уваги, що згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли: позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору; сторони домовляються про припинення розгляду; третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.

З урахуванням наведених норм Закону, суд вважає, що погашення відповідачем суми боргу в добровільному порядку відповідає правовій підставі щодо прийняття судом рішення про задоволення позову, за якої пеня за порушення встановлених термінів не сплачується з дня прийняття позову до розгляду справи судом.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог, у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування пені резиденту відсутні.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 лютого 2012 року у справі за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення.

Відповідно до пункту 5.1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, затвердженого рішенням президії ТПП України від 25 серпня 1994 року протокол № 107(3), провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду. Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, в разі відправлення поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

За таких умов, зважаючи на встановлені вище обставини звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражого суду при Торгово-промисловій палаті України суд та на зміст винесених вказаним органом рішень, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачеві пені згідно статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" з 25 листопада 2011 року за контрактом № 25/11 та з 28 грудня 2011 року - за контрактом №18/11.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що з у період з 09 листопада 2011 року до 24 листопада 2011 року відбулося перевищення термінів розрахунків за контрактом №25/11. При цьому позивачем не надано відповідного висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, як того вимагають приписи статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Тому суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків за експортними операціями за зовнішньоекономічним контрактом №25/11 в сумі 2440,02 грн з 09 листопада 2011 року по 24 листопада 2011 року (168,68 грн * 15 днів).

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000852205 підлягає скасуванню в частині, якою позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями на суму 40700,54 грн.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн (Т.І, а.с.2), а тому сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог присуджується позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адмністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0001802202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 3014010100 на суму 181 344,00 грн., з яких, за основним платежем - 120 896,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 448,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0001812202, яким ТОВ Елгран» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 223 072,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0001822202, яким ТОВ «Елгран» зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3 666 857,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0001832202, яким ТОВ «Елгран» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44 717,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0001842202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, код платежу 8513030100 на суму 913 804,87 грн., з яких, за основним платежем - 620 536,58 грн., за шттрафними (фінансовими) санкціями - 310 268,29 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0001852202, яким ТОВ «Елгран» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, код платежу 8513030100 на суму 1 467 626,37 грн., з яких, за основним платежем - 978 417,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 489 208,79 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 31 жовтня 2014 року №0000852205, в частині, якою ТОВ «Елгран» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: 21081000 - пеня за порушення термінів розрахунків по експортним та імпортним операціям на суму 40700,54 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „Елгран" судовий збір в сумі 292,32 грн (двісті дев'яносто дві гривні, тридцять дві копійки) з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук