Постанова № 43307145, 24.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/13222/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Андрієвської О.В. - дов. №550 від 31.12.2014 р.

від відповідача Ядчишин О.В. - дов. №44-5/07 від 05.01.2015 р.

від третьої особи-1 Скорої Ю.В. - дов. №91/2014/10/29-6 від 29.10.2014 р.

від третьої особи-2 не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва

від 26.11.2014 р. (головуючий суддя Нечай О.В.,

судді: Князьков В.В., Бондарчук В.В.)

у справі №910/13222/13

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

(далі - ПАТ «АК «Київводоканал»)

до Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської

районної у м. Києві державної адміністрації

(далі - КП «Залізничне»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

(далі - ПАТ «Київенерго», третя особа-1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду Солом'янського району

міста Києва» (далі -третя особа-2)

про стягнення заборгованості за надані послуги з

постачання питної води та приймання стічних вод через

приєднані мережі в розмірі 556 358,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/13222/13 позов задоволено частково, стягнуто з КП «Залізничне» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за надані послуги з водовідведення в розмірі 247 815,08 грн., пеню в розмірі 11 494,97 грн., штраф в розмірі 13 095,62 грн., 3% річних в розмірі 2 298,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 303,37 грн. В іншій частині позову відмовлено. Крім того, стягнуто з КП «Залізничне» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 238,25 грн., стягнуто з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь КП «Залізничне» витрати за проведення судової експертизи в розмірі 10 555,96 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь 255 162,71 грн. основного боргу, 2 278,76 грн. трьох процентів річних, 11 393,78 грн. пені, 461,50 грн. інфляційних втрат, 12 053,27 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. На думку позивача, оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 281 350,02 грн. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано того факту, що спір у справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, а не в зв'язку з оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначив суд, умовами укладеного між сторонами договору не встановлено звільнення відповідача від сплати за надання послуг постачання води, яка підігрівається в теплових пунктах тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено до розгляду на 23.02.2015 року.

В судове засідання 23.02.2015 р. з'явилися представники всіх учасників судового процесу, представником третьої особи-2 подано клопотання про зміну найменування Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» в зв'язку з проведенням державної реєстрації змін до установчих документів в частині найменування третьої особи-2, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Представники позивача, відповідача та третьої особи-1 проти задоволення клопотання третьої особи-2 та зміни найменування цього учасника судового процесу не заперечували. Апеляційний господарський суд вважав за необхідне задовольнити згадане клопотання й змінити найменування Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва».

В цьому ж судовому засіданні представник (апелянта) позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржене рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь 255 162,71 грн. основного боргу, 2 278,76 грн. трьох процентів річних, 11 393,78 грн. пені, 461,50 грн. інфляційних втрат, 12 053,27 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й виступає на стороні позивача, доводи скарги ПАТ «АК «Київводоканал» підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав.

Представники відповідача та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й виступає на стороні відповідача, доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просили залишити без змін.

В судовому засіданні 23.02.2015 р. на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 24.03.2015 року.

В судове засідання 24.03.2015 р. з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1, представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (протокол судового засідання від 23.02.2015 р.), про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представники позивача, відповідача та третьої особи-1 не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи-2.

У відповідності до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням ряду особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника третьої особи-2 не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності нез»явившогося представника за наявними у справі матеріалами.

Представники позивача, відповідача та третьої особи-1 підтримали надані в судовому засіданні 23.02.2015 р. пояснення, будь-яких нових пояснень чи доповнень зі сторони згаданих учасників судового процесу не надійшло.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, на розгляд господарського суду міста Києва було передано позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» до КП «Залізничне» про стягнення заборгованості за надані з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги на підставі договору №08208-А/2-09 від 01.04.2008 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір) в розмірі 556 358,05 грн., з яких: 502 977,79 грн. - основна заборгованість; 764,87 грн. - інфляційні втрати; 4 577,75 грн. - три проценти річних; 22 888,75 грн. - пеня; 25 148,89 грн. - штраф. Позивач свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором. Зокрема, в позовній заяві позивач зазначав про те, що ним було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. на суму 6 787 211,60 грн., з яких сплачено 6 293 528,95 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 502 977,79 грн. Додатково сплачені відповідачем кошти в розмірі 290 767,23 грн. було зараховано в погашення боргу за попередній період. У якості доказів наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки позивачем надано суду копії зведених відомостей розщеплення сплат за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р., які надаються КП «ГІОЦ» та підтверджують часткову оплату відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, розшифровок рахунків абонента та реєстр дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р., які підтверджують факт виставлення рахунків до установи банку абонента тощо.

Суд першої інстанції, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, розглянувши подані сторонами матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість частини цих вимог, відтак позов задовольнив частково.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд дійшов висновку, що Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за поставлену позивачем воду, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 9-51571, задоволенню не підлягають. В частині стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення за кодами 9-1571, 9-1655, 9-51571 (тільки водовідведення), то на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з постачання питної води та її водовідведення, в тому числі за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 9-51571, тобто незалежно від того для яких потреб використовувалась облікована позивачем за кодом 9-51571 вода, за умовами Договору та на підставі положень чинного законодавства відповідач повинен оплачувати тільки її стоки.

Таким чином, здійснивши перерахунок розміру заборгованості за Договором з урахуванням висновків експерта, місцевим судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод за кодом обліку 9-51571 за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. складає 247 815,08 грн., заборгованість з водопостачання та водовідведення за кодами обліку 9-1571 та 9-1655 відсутня, що вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог та не заперечується позивачем.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу місцевий суд посилався на те, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не передбачає для учасників господарських відносин обмежень встановлювати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із встановленою ст. 627 ЦК України свободою договору, адже сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В зв»язку з цим судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 11 494,97 грн. та штраф в розмірі 13 095,62 грн. Одночасно судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2 298,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 303,37 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими обставинами иа матеріалами справи.

Як встановлено в ході судового розгляду даного спору, 01.04.2008 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (абонентом) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві цю послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлено договором (ст.ст.901, 903 ЦК України).

За умовами п. 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах на підставі Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п.п. 2.1, 2.2, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила №190).

З огляду на наведене, вартість спожитої води, що іде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів, а розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру. Оскільки на балансі відповідача відсутні теплові пункти, в свою чергу, балансоутримувачем теплових пунктів, що знаходяться в межах території, яку обслуговує відповідач, є ПАТ «Київенерго».

Враховуючи, що умови Договору передбачають постачання позивачем відповідачу питної води і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, та в матеріалах справи немає належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву є необґрунтованими.

Таким чином, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву та обліковується за кодом 9-51571 стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, а відтак правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів - відсутні.

Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за водопостачання та водовідведення за кодами 9-1571, 9-1655, а також за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 9-51571, незалежно від того для яких потреб використовувалась вода, облікована позивачем за кодом 9-51571.

Так, умовами п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору встановлено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та в цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Положеннями ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру заборгованості за Договором з урахуванням висновків експерта й встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р. складає 247 815,08 грн. (за приймання стічних вод за кодом обліку 9-51571), так як заборгованість з водопостачання та водовідведення за кодами обліку 9-1571 та 9-1655 відсутня.

З огляду на наведене, місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 247 815,08 грн.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій на підставі ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення встановленого актом цивільного законодавства розміру неустойки, крім передбачених законом випадків.

Так, умовами п.п. 4.2, 4.6 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно наявні підстави для застосування встановленої законом і п.п. 4.2, 4.6 Договору відповідальності.

Апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком місцевого суду щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, штрафу та пені з урахуванням періоду прострочення та часткового задоволення суми основного боргу, вважає цей розрахунок арифметично правильним, тому відповідача підлягають стягненню 303,37 грн. інфляційних втрат, 2 298,9 грн. трьох процентів річних, 13 095,62 грн. штрафу та 11 494,97 грн. пені.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи позивача по суті апеляційної скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/13222/13 - без змін.

Матеріали справи №910/13222/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун