Ухвала суду № 43306705, 24.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Шахової О.В.,

при секретарі: Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, OB «Архбудсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 13.02.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11115366000 від 13.02.2007 у розмірі 115000 дол. США, терміном з 13.02.2007 по 13.02.2018, з процентною ставкою у розмірі 12,2 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, 13.02.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 94688.

Також 13.02.2015 між АКІБ УкрСиббанк» та ТОВ «Архбудсервіс» було укладено договір поруки № 94689, згідно якого останнє зобов'язується перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.

11.06.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 4, у зв'язку з чим до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі договору споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 13.02.2007.

Справа 759/15525/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц-796/4826/2015Головуючий у суді першої інстанції: Коваль О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.ОСОБА_1 скористався кредитними ресурсами, але свої зобов'язання за кредитним оговором не виконав, внаслідок чого станом на 27.08.2013 у ОСОБА_1 перед банком, а за наслідками договору факторингу перед позивачем, виникла заборгованість у розмір 161917,25 дол. США, яка складається з заборгованості по кредиту та процентам за користування, що за курсом НБУ станом на 18.09.2014 становить 2173742 грн. 97 коп., яку і просять стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11115366000 від 13.02.2007 року в розмірі 143 985 (сто сорок три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) долара США 74 центи, що за курсом НБУ на день розгляду справи становить 2283613 (два мільйони двісті вісімдесят три тисячі шістсот тринадцять) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. та судовий збір в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та вимог до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодився з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1, його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про необґрунтованість рішення у зв'язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невірної оцінки доказів. ОСОБА_3 вказує на те, що 08.07.2009 отримав вимогу банку про дострокове повернення всієї суми заборгованості (лист № 26-93/871 від 30.06.2009), про що особисто розписався на копії вказаної вимоги. Тому вважає, що банком було встановлено новий строк виконання зобов'язання за кредитним договором до 09.08.2009. За таких обставин, у кредитора виникло право вимоги 09.08.2009, відповідно і почався перебіг строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення боргу за кредитним договором. ТОВ «Кей-Колект», як фактор, звернувся до суду 02.10.2013, тобто пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволення позову, проте, вказане не враховано судом першої інстанції.

Також відповідач наголошує тому, що навіть дійшовши до висновку про застосування строку позовної давності до періодичних платежів, суд першої інстанції не застосував цей висновок при визначенні суми по тілу кредиту, яка належить до стягнення, пославшись на відсутність математичних знань для визначення такої суми.

Крім того, в порушення вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідачів у справі).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, яка також представляла інтереси ОСОБА_7, підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

В судове засідання не з'явився представник ТОВ «Архбудсервіс», про час і місце розгляду справи повідомлявся за відомою суду адресою, проте за даними поштового відділення не був розшуканий. Тому, в порядку ст.ст. 76, 305 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином і його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 611,652,1050,1054 ЦК України, встановив факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості, застосувавши строк позовної давності, стягнув з відповідача заборгованість в сумі 143985,74 доларів США, що еквівалентно 2283613 грн.. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог пред'явлених до поручителів стало підвищення умовами Додаткової угоди № 1 розміру процентної ставки без згоди поручителів, що призвело до збільшення обсягу їх відповідальності.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується, очевидних вимог порушення законодавства в цій частині не вбачається, а тому, в силу ст. 303 ЦПК України, в цій частині рішення суду перегляду апеляційним судом не підлягає, так як виходить за межі апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 13.02.20007 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11115366000, за умовами якого розмір кредиту становить 115000 дол. США., термін повернення кредиту встановлений не пізніше 13.02.2018, але умовами додаткової угоди визначений датою 13.02.2022, процентна ставка встановлюється в розмірі 12,2 % річних, також додатком № 1 погоджений графік погашення кредиту щомісячними платежами.

Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт наявності заборгованості, зокрема, в апеляційній скарзі вказує, що останній платіж в рахунок часткового погашення зобов'язань за Кредитним договором ним було здійснено 12.11.2009.

Основним доводом апеляційної скарги є неправильне застосування судом першої інстанції строків позовної давності.

Перевіряючи вказані доводи апеляційним судом встановлено, що 30.06.2009 Банк звернувся до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору, зазначивши, що у випадку не усунення порушень на 31 день з дня отримання вимоги, вважає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає виконання зобов'язань в повному обсязі.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що вказана вимога є вимогою про повернення простроченої заборгованості, проте із застереженням про вимогу дострокового повернення кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів та пені, які підлягають уточненню на дату фактичного повернення коштів.

Крім того, дійсно розділом 11 кредитного договору передбачений порядок дострокового повернення кредиту, за яким сторони погодили, що у разі обставин передбачених даним договором та направленням банком позичальнику повідомлення(вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищезазначеного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін по договору повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Разом з тим, умовами п.9.5. кредитного договору встановлений строк його дії, а саме до повного погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій та/або пені у разі нарахування.

Згідно з вимогами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно, навіть за умови направлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості, дія договору не припиняється і сторони мають право на виконання його умов протягом всього строку його дії, відповідно не припиняється і зобов'язання божника щодо повернення суми кредиту та процентів за користування ним.

Крім того, в силу ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної даності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, у разі встановлення договором щомісячних платежів погашення кредиту та кінцевого строку повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Така правова позиції була викладена у Постанові Верховного Суду України від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14.

Як вже вказано вище сторонами погоджений строк виконання зобов'язання датою 13.02.2022, а отже строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі не може вважатися пропущеним.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 07.11.2013у справі за № 6-116цс13, судом першої інстанції застосований строк позовної давності виходячи з чергових платежів, тобто заборгованість розраховану за період з 02.10.2010 по 18.09.2014.

Розрахунок заборгованість за вказаним кредитним договором зроблений стороною позивача, згідно якого загальна сума заборгованості становить 143985, 74 дол. США., яка в свою чергу складається з заборгованості за основним боргом - 95431,00 дол. США та заборгованості по відсоткам - 48 554,74 дол. США., (т.1 а.с.244-246).

За офіційним курсом НБУ станом на 29.01.2015: 100 доларів США -1586,94 грн., тому заборгованість у розмірі 143985,74 дол. США у гривневому еквіваленті становить 2283613 грн. 84 коп.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що даний розрахунок зроблений невірно, оскільки в ньому вказана суму заборгованості по кредиту в повному обсязі без застосування строку позовної давності.

Разом з тим, стороною відповідача не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаного розміру заборгованості, не було надано власного розрахунку, не заявлялось і клопотання про призначення судової експертизи в ході всього розгляду справи.

Отже, всупереч положенням ст.ст.10,60 ЦПК України відповідачем ОСОБА_1 не було надано належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог. Разом з тим апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з положень ЦПК України є обов'язком сторін у справі, зокрема відповідача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності перевірки наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи, також відхиляються колегією суддів апеляційного суду. Судом першої інстанції здійснена така перевірка, зокрема встановлено, що позивач набув прав кредитора на підставі договору факторингу укладеного з ПАТ «УкрСиббанк» № 4 від 11.06.2011, який є дійсним.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кей-Колект» та додатку до нього, ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, яка має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства - факторинг (т.2 а.с.8-10).

Щодо повідомлення відповідачів про відступлення прав вимог, згідно вказаного договору факторингу, то таке мало місце, що підтверджується відповідними повідомленнями від 20.06.2012 та відповідним списком згрупованих рекомендованих відправлень, копії яких містяться в матеріалах цієї справи (т.1 а.с.159-164).

Крім того, згідно п. 9.12 Кредитного договору позичальник надав Банку згоду передавати права та обов'язки Банку за даним договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди позичальника, що узгоджується з положеннями ст. 516 ЦК України.

Отже, з урахуванням зазначеного, заперечення сторони відповідача і в частині не повідомлення відповідача про укладання договору факторингу та відповідно передачу прав вимоги є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: