Постанова № 43306337, 25.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2015 року 08:15 № 826/3825/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області,

до

Концерну «Військторгсервіс»

про

стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з рахунків концерну «Військторгсервіс» податковий борг у розмірі 34 662,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, який виник у зв’язку із несплатою ним грошового зобов’язання самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, у яких він зазначає, що надані податковим органом докази на підтвердження наявності у концерну «Військторгсервіс» податкового боргу не є належними та допустимими. Вказав на те, що податкова декларація від 16.05.2014, надана позивачем, не містить багатьох обов’язкових реквізитів, а податкова вимога не містить відмітки про отримання відповідачем і складена значно раніше, ніж була подана податкова декларація від 16.05.2014. Крім того, відповідач посилався на те, що позивач не надіслав на його адресу позовну заяву з додатками, як це передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України, що є порушенням прав відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Концерн «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Згідно довідки від 05.02.2015 №1793/25-0, сума податкового боргу концерну «Військторгсервіс» з земельного податку з юридичних осіб становить 34662,08 грн.

Суд встановив, що вказана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених відповідачем сум грошового зобов’язання в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік.

Відповідач посилався на те, що надана позивачем до матеріалів справи копія податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 16.05.2014 не є належним і допустимим доказом, оскільки не містить посадової особи, що її отримала, печатки в верхньому кутку декларації та номеру, який їй було присвоєно; підписи генерального директора та головного бухгалтера концерну. Крім того, у декларації органом, до якого подається декларація зазначено ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ у Львівській області ДПС в той час як декларація була подана до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, оскільки з копії декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 16.05.2014 наявної в матеріалах справи видно, що вона роздрукована з електронного носія, тобто була у розпорядженні податкового органу в електронному вигляді. Відповідність даної копії оригіналу підтверджена підписом посадової особи позивача.

Крім того, концерн «Військторгсервіс» не надав доказів того, що декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік подана до контролюючого органу відповідачем має інші показники грошового зобов’язання, ніж зазначено у наданій позивачем копії даної декларації.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. (пункт 288.7 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Позивач надіслав концерну «Військторгсервіс» податкову вимогу №418 від 06.06.2012 на загальну суму 3003,00 грн.

Доказів сплати суми податкового боргу суду не надано.

Відповідач посилався на те, що дана вимога не є належним підтвердженням позовних вимог. Вказав на те, що з податкової вимоги не зрозуміло за що саме вона виставлялася, вона виставлена ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ у Львівській області Державної податкової служби, а не позивачем, вимога датована 06.06.2012, в той час як декларація подана 16.05.2014, тобто майже через 2 роки; в податковій вимозі відсутній підпис представника концерну, а квитанція, що надана як доказ не має адреси концерну та має дату відсилання 18.09.2012, тобто через 3 місяці після видачі податкової вимоги; позивачем не надано повідомлення про підтвердженням отримання податкової вимоги відповідачем.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Посилання відповідача на відсутність відомостей про те, за що саме виставлена податкова вимога №418 від 06.06.2012 спростовується її змістом, а саме: у ній вказані сума податкового боргу (3003,33 грн.) та код бюджетної класифікації податку, за яким виник податковий борг (13050100 (земельний податок з юридичних осіб)). Коди бюджетної класифікації затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію», який є загальнодоступним.

Податкова вимога виставлена ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ в Львівській області Державної податкової служби, який був контролюючим органом на той час, а ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів в Львівській області та ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області були створені пізніше.

Щодо посилання відповідача на те, що вимога датована 06.06.2012, в той час як декларація подана 16.05.2014, суд зазначає, що пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Тобто, податкова вимога може бути датована раніше дати податкової декларації, у разі наявності непогашеного податкового боргу.

Згідно з даних облікової картки концерну «Військторгсервіс» із земельного податку з юридичних осіб, податковий борг з даного податку у відповідача виник у 2012 році та не погашався в повному обсязі з того часу.

Посилання відповідача на відсутність у податковій вимозі №418 від 06.06.2012 підпису представника концерну «Військторгсервіс» суд відхиляє, оскільки такий підпис ставиться тільки у разі отримання податкової вимоги безпосередньо в руки, однак, матеріали справи свідчать про те, що вимога була направлена поштою на адресу відповідача рекомендованим листом, що підтверджується копією фіскального чеку та реєстру направлених листів від 18.09.2012.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав повідомлення про підтвердження отримання податкової вимоги відповідачем суд відхиляє, оскільки у матеріалах справи наявні доказі її направлення рекомендованим листом, а дата отримання податкової вимоги відповідачем не впливає на обов’язок своєчасно сплачувати податки, збори, обов’язкові платежі.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач, як суб’єкт владних повноважень, всупереч положень частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав позовну заяву і додані до неї матеріали на адресу відповідача, суд зазначає, що позивач надав до матеріалів справи докази направлення позовної заяви концерну «Військторгсервіс» цінним листом з описом вкладення. Згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта», відповідач отримав даний лист 06.03.2015.

Крім того, із заперечень на позовну заяву видно, що відповідачу відомий зміст позовної заяви та доданих до неї документів, водночас, з матеріалами адміністративної справи відповідач не ознайомлювався, що вказує на те, що концерн «Військторгсервіс» отримав позовну заяву і додані до неї матеріали.

Усі вищенаведені доводи відповідача не спростовують наявності у нього податкового боргу у розмірі 34 662,08 грн.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги те, що заборгованість з плати за землю у розмірі 34 662,08 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з пунктом 8 частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач зобов'язаний виконати постанову негайно.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 183-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) податковий борг з податку на землю у сумі 34 662,08 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят дві гривні 08 коп.)

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя К.М. Кобилянський