Постанова № 43306237, 17.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2015 року № 826/18398/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ло Груп"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та касування податкових повідомлень - рішень №0000112208 від 21.11.2014, №0000102208 від 21.11.2014 та №0001411702 від 21.11.2014 за участю:

представника позивача: Тарасенка О.Є. (паспорт оглянуто у судовому засіданні)

представника позивача: Зозулі В.М. (довіреність б/н від 22.01.2015)

представника позивача: Ясюнецького О.О. (довіреність б/н від 24.11.2014)

представника відповідача: Слєпухіної К.А. (довіреність № 63/26-50-10-12 від 17.11.2014).

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.03.2015 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ло Груп" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та касування податкових повідомлень - рішень № 0000112208 від 21.11.2014, №0000102208 від 21.11.2014 та № 0001411702 від 21.11.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 30.06.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 30.06.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Газпромхолдінг", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Газпромхолдінг", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг", які мали реальний характер та за якими було поставлено товар та надано послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач посилався на те, що факт правомірності виплати працівнику позивача Погорєловій М.А. добових за відрядження підтверджується відповідним листом Державної прикордонної служби України, та крім того, донарахована податковим органом суму податку на доходи фізичних осіб є завищеною.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимог та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 535/1-22-08-36645136 від 31.10.2014 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 15.09.2014 по 24.10.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ло Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 30.06.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено акт № 535/1-22-08-36645136 від 31.10.2014, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44. пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139. статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 704 993,00 грн., порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 4 790 889,00 грн., порушення підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 853,14 грн. та порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2 221,69 грн.

21.11.2014 на підставі акту № 535/1-22-08-36645136 від 31.10.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001411702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3484,40 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1262,71 грн., №0000102208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 881 241,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 176248,00 грн. та № 0000112208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 988 611,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 197 772,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСТ Ло Груп" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000112208 від 21.11.2014, №0000102208 від 21.11.2014 та № 0001411702 від 21.11.2014 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що в періоді, щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські відносини за договорами на виконання робіт № 27 від 19.09.2013 з ТОВ "Укрпомторг", № 49 від 15.11.2012 з ТОВ "Грант Тайм" та № 79 від 27.03.2013 з ТОВ "Крістенс" предметом яких є виконання робіт з передпродажної підготовки газорегулюторного обладнання, аналогічні до встановлених положеннями Міждержавного стандарту ГОСТ 15.309-98 "Система розробки і постановки продукції на виробництво. Випробування і прийомка продукції, що випускається. Основні положення".

Відповідно до пунктів 1.4, 2.1, 2.2, 3.1, 3.3, 3.7, 3.8 зазначених договорів первинними документами, які мають засвідчувати факт виконання робіт є акти передачі та повернення обладнання для/після огляду, пробних пусків, тестувань та регулювання, протоколи результатів виконання робіт (візуального огляду, пробних пусків, вимірювальних тестувань, регулювань); акти здачі/прийняття робіт/надання послуг, актів виявлених дефектів обладнання (за наявності), протоколи результатів виконаних робіт, специфікації, заявки, документація (копії/дублікати або комплекти документів, які визначають склад і устрій зразків обладнання та містять необхідні дані для їх експлуатації, ремонту або утилізації, паспортні дані чи технічні параметри на обладнання, заводські чи стандартні налаштування).

Позивачем суду документації (копії/дублікати або комплекти документів, які визначають склад і устрій зразків обладнання та містять необхідні дані для їх експлуатації, ремонту або утилізації, паспортні дані чи технічні параметри на обладнання, заводські чи стандартні налаштування) на обладнання щодо якого, за твердженням позивача було надано послуги контрагентами ТОВ "Укрпомторг", ТОВ "Грант Тайм" та ТОВ "Крістенс" суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Летавіца" за договором на виконання робіт № 21 від 27.07.2012 предметом якого є виконання робіт по випробуванням, а також технічному контролю параметрів (терміни випробування та технічний контроль параметрів використовується як це зазначено в Міждержавному стандарті ГОСТ 16504-81) газорегуляторного обладнання (регуляторів тиску газу, газорегуляторних пунктів різного типу шафового, контейнерного, блочного), іншої продукції (фільтрів газу, запобіжних клапанів, тощо), що використовується в нафтогазовій галузі.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.2, 3.5, 4.1 первинними документами, які мають засвідчувати факт виконання робіт є протоколами узгодження договірної ціни разом з розрахунком ціни виконання робіт згідно номенклатури специфікації, заявками, актами виконаних робіт, протоколами результатів виконання робіт, технічною документацією (паспортні дані чи технічні параметри на обладнання; заводські чи стандартні налаштування), актами передачі обладнання для випробувань, актами повернення обладнання після випробувань, результати випробувань оформлені листом.

Позивачем суду протоколів узгодження договірної ціни разом з розрахунком ціни виконання робіт згідно номенклатури специфікації та технічної документації (паспортні дані чи технічні параметри на обладнання; заводські чи стандартні налаштування) суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем суду актах передачі обладнання для огляду, пробних пусків, тестувань та регулювання та актах повернення обладнання після огляду, пробних пусків, тестувань та регулювань в графах "Здав" та "Прийняв" містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які вчинили зазначені підписи та вони не скріплені печатками підприємств.

З огляду на викладене з зазначених актів є неможливим встановити осіб, які їх склали, та здійснили прийняття/здачу обладнання та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а отже вони не можуть бути належним доказом на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Грант Тайм" за договором № 47 від 15.11.2012 та ТОВ "Летавіца" за договором № 21/1 від 27.07.2012 предметом яких є забезпечення резервування потужностей для проведення випробувань, калібрувальних та/або метрологічних робіт з газовим обладнанням та приладами вимірювання газу з метою надання можливості їх використання за вимогою.

Відповідно до умов зазначених договорів документами, які підтверджують факт надання послуг є акти надання послуг (виконання робіт).

В наданих позивачем на підтвердження факт існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг" актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) в графі, де має бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції визначено лише загальними фразами "вартість виконаних послуг складає....", "послуги з випробування ГРО за....", "послуги з резервування за ..." без зазначення обсягу наданих послуг та одинці виміру відповідних послуг.

Таким чином акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливим встановити обсяг послуг надання яких вони засвідчують та одинцю виміру відповідних послуг, а отже вони не можуть бути належним доказом на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг".

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що в періоді щодо якого було проведено перевірку мав фінансово - господарські взаємовідносин з ТОВ "Газпромхолдінг" за договором № 1101/1 від 01.11.2014 предметом яких є здійснення поставки запобіжно - запірної і регулюючої арматури, шафових установок та інших ТМЦ.

Відповідно до положень 2.1, 2.2, 3.1, 5.2 документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару є накладні, рахунки - фактури, сертифікати підприємства виробника, замовлення.

Позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Газпромхолдінг" суду рахунків - фактур, сертифікатів підприємств виробника та замовлень надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача було отримано від ТОВ "Газпромхолдінг" та не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів

На підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Гатіора" позивачем надано суду акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Договору № 15 від 25.07.2012 на який міститься посилання в актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних позивачем суду надано не було, як і не було надано жодних документів на підтвердження факту вчинення ТОВ "Гатіора" вказаних в зазначених актах та отримання перерахованих в них замовлень саме за рахунок послуг, які за твердженням позивача, були отримані від ТОВ "Гатіора".

Надані позивачем на підтвердження факту використання послуг та товару, отриманих, за твердженням позивача, від контрагентів ТОВ "Газпромхолдінг", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг" договори та складені до них первинні документами з контрагентами покупцями не приймають судом до уваги з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та контрагентами - покупцями, у той час, як здійснення відповідних правовідносин саме з використанням товару та послуг отриманих від ТОВ "Газпромхолдінг", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг" встановити з наданих позивачем суду документів є неможливим.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов укладених позивачем договорів з контрагентами ТОВ "Газпромхолдінг", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг", а надані складені з порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те , що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження використання робіт та товару, які за його твердженням, були отримані від зазначених контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Газпромхолдінг", ТОВ "Гатіора", ТОВ "Летавіца", ТОВ "Грант Тайм", ТОВ "Крістенс" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг".

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001411702 від 21.11.2014 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 171.1 та підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Актом № 535/1-22-08-36645136 від 31.10.2014 встановлено, що позивачем не утриманий податок на доходи фізичних осіб, який утворився в наслідок отримання грошових коштів працівниками підприємства під звіт на відрядження за відсутності відповідного підтвердження їх використання первинними документами (оскільки підтверджуючі документи - відсутні, або надані при проведенні перевірки не в повному обсязі) внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб по 3 особам у розмірі 2 221,69 грн.

Позивачем в позовній заяві обґрунтовуючи наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 0001411702 від 21.11.2014 посилається на правомірність виплати ним добових працівнику Погорєловій М.А.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження факт наявності відповідних первинних документів на підтвердження факту використання працівниками підприємства (3 особи) грошових коштів отриманих під звіт на відрядження позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене у суду відсутні підстав для висновку про необґрунтованість висновків акту № 535/1-22-08-36645136 від 31.10.2014 щодо порушення позивачем підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 0001411702 від 21.11.2014.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 24.03.2015