Постанова № 43306070, 17.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5074/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Коломійця Є.Є.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2014 року Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс" (надалі - ПБП "Технікс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 1), просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0001712310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) всього в розмірі 3 745 070,00 грн, №0001702310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 5 495 676,00 грн та №0001722310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Полтаві, вчинені під час проведення перевірки та оформлення акту перевірки від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Полтаві, що виразились у внесенні до АІС "Податковий блок" підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів коригування показників податкового кредиту ПБП "Технікс" з ПДВ на підставі акту перевірки від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870;

- зобов'язати ДПІ у м. Полтаві поновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ПБП "Технікс", які були відкориговані за актом перевірки від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870;

- зобов'язати ДПІ у м. Полтаві вилучити з АІС "Податковий блок" підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП "Технікс" за актом перевірки від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870;

- зобов'язати ДПІ у м. Полтаві відновити в АІС "Податковий блок" підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані податкової звітності ПБП "Технікс" шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ за період 01.01.2010 по 31.08.2014.

Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує про безпідставність висновків ДПІ у м.Полтаві щодо нереальності фінансово-господарських відносин із ТОВ "Фінанс ресурс плюс", ТОВ "Укрспецхолдинг" та ТОВ "Сістем Енерджі Нью" з приводу оренди бурового обладнання. Доводить правомірність включення ПБП "Технікс" до складу інших витрат операційної діяльності витрат, понесених підприємством на ремонт та реконструкцію приміщень Міського клінічного пологового будинку в м. Полтаві та зведення Михайло-Архангельського храмового комплексу у с. Щербані Полтавської області. Безпідставність нарахування штрафу пов'язує з необґрунтованістю вимог відповідача надати до перевірки первинну документацію за період з 01.01.2010 по 20.09.2011 з огляду на факт її знищення за закінченням терміну зберігання.

У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини непідтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача за договорами оренди бурового обладнання з ТОВ "Фінанс ресурс плюс", ТОВ "Укрспецхолдинг" та ТОВ "Сістем Енерджі Нью". Зазначає, що витрати на ремонт та реконструкцію приміщень Міського клінічного пологового будинку в м. Полтаві та зведення Михайло-Архангельського храмового комплексу у с. Щербані Полтавської області мають бути включені до складу інших витрат звичайної діяльності лише у розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду. Ненадання до перевірки документів первинної бухгалтерської звітності, на думку відповідача, є порушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 121 Податкового кодексу України.

Представники сторін у судовому засідання примирення не досягли, наполягаючи кожен на своїх вимогах.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ПБП "Технікс" (місцезнаходження: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54, офіс 407; ідентифікаційний код 331174870) зареєстроване як юридична особа 12.10.2000 виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Полтаві, де зареєстроване платником ПДВ з 27.11.2012 відповідно до свідоцтва №200085046 (т. 2 а.с. 16). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основного виду діяльності ПБП "Технікс" відноситься надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу (т. 2 а.с. 13).

Наказом начальника ДПІ у м. Полтаві від 07.10.2014 №2196 на виконання постанови старшого слідчого з ОВС Генеральної прокуратури України від 17.09.2014 (т. 1 а.с. 223) у відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України призначено проведення позапланової виїзної документальної податкової перевірки ПБП "Технікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2013, по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.08.2014 (т. 1 а.с. 224).

На підставі даного наказу співробітниками ДПІ у м. Полтаві у термін з 07.10.2014 по 27.10.2014 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПБП "Технікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2013, по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, результати якої оформлено актом від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870 (т. 1 а.с. 86-157).

Висновком проведеної перевірки зафіксовані факти порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п. 138.2, пп. 138.8.1, 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, в загальній сумі 4 396 541,00 грн.;

- п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України перевіркою, що призвело до завищення податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.08.2014 при здійсненні господарських взаємовідносин із ТОВ "Фінанс ресурс" та ТОВ "Укрспецхолдинг" на загальну суму 2 496 713,00 грн, у т.ч. в липні 2014 року на суму 2 496 713,00 грн;

- абзацу першого п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (за формою 1ДФ), затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №102, в результаті подання не у повному обсязі, з помилками податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за період, що перевірявся, в томі числі по звітних I, II кварталах 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870 ДПІ у м. Полтаві 12.12.2013 були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001712310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 3 745 070,00 грн., у тому числі 2 496 713,00 грн. - за основним платежем та 1 248 357,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 82),

- №0001702310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 495 676,00 грн., у тому числі 4396541,00 грн. - за основним платежем та 1 099 135,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 83),

- №0001722310, яким до позивача, за порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 грн (т. 1 а.с. 84).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду, зазначивши про незаконність дій відповідача під час проведення та оформлення результатів податкової перевірки.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 12.12.2014 №0001712310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3 745 070,00 грн та податковому повідомленню-рішенню №0001702310 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 735 929,00 грн, суд виходить з наступних засад податкового права.

Коло платників ПДВ, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

У свою чергу, правовідносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток підприємств врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України, який визначає коло платників та об'єкт оподаткування, порядок визначення доходів і витрат та їх склад, податкову базу, ставки податку та порядок його обчислення.

Так, відповідно до ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Як свідчать матеріали справи, позивач формував податковий кредит та валові витрати перевіреного періоду на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, що відображають факт здійснення господарських операцій з оренди виробничого обладнання, придбаних позивачем у ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Укрспецхолдинг" у липні 2014 року, а також у ТОВ "Сістем Енерджі Нью" протягом 2013 року.

Однак, за результатами документальної перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту на загальну суму 3 745 070,00 грн, в тому числі по господарським операціям із ТОВ "Фінанс ресурс плюс" у липні 2014 року на суму 957 600,00 грн та по господарським операціям із ТОВ "Укрспецхолдинг" у липні 2014 року на суму 1 539 113,00 грн, пов'язаних з придбанням послуг оренди виробничого обладнання та завищення валових витрат у сумі 19 662 785,00 грн по господарським взаємовідносинам із ТОВ "Сістем Енерджі Нью" з приводу придбання послуг оренди виробничого обладнання у 2013 році.

Мотивуючи свої доводи, відповідач зазначає, що на перевірку не надано договорів та товарно-транспортних накладних щодо переміщення орендованого виробничого обладнання, які підтверджують факт відвантаження та повернення бурового обладнання. Крім того, згідно інформаційної бази даних ДПІ у м. Полтаві обліковується розбіжність по задекларованих позивачем показниках у липні 2014 року з ТОВ "Фінанс ресурс плюс" на суму 957 600,00 грн та ТОВ "Укрспецхолдинг" на суму 1 539 112,53 грн; зареєстровані податкові накладні на надання послуг з оренди обладнання відсутні; зареєстровані податкові накладні на отримання ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Укрспецхолдинг" бурильного обладнання від підприємств постачальників відсутні; декларація по ПДВ за липень 2014 року подана із запізненням 04.09.2014 та прийнята "До відома"; іншої податкової звітності за будь-які періоди ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Укрспецхолдинг" з моменту реєстрації не подавалось.

У зв'язку з цим для вирішення питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат перевіреного періоду з'ясуванню підлягають обставини реальності господарських операцій на підставі доказів, оцінку яким суд надаватиме з урахуванням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому документи та інші дані, що спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, які відображені в податковому обліку, будуть оцінюватися з урахуванням специфіки кожної з таких операцій.

Так, з наданих сторонами письмових доказів суд встановив, що ПБП "Технікс", як орендарем, протягом 2013-2014 років був укладений ряд однотипних договорів оренди обладнання із орендодавцями, зокрема з ТОВ "Фінанс ресурс плюс" 01.07.2014 за №1-07/14 (т. 1 а.с. 207-209), із ТОВ "Укрспецхолдинг" 30.04.2014 за №30/04/02-2014 (т. 1 а.с. 199-200) та з ТОВ "Сістем Енерджі Нью" 01.01.2013 за №01/01-2013 (т. 1 а.с. 170-173).

За умовами цих однотипних договорів орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування виробниче обладнання (далі - обладнання) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування і кількість переданого в оренду обладнання, включаючи його вартість вказані в Переліку переданого обладнання, що є невід'ємною частиною цього договору. Обладнання передається орендарю протягом 10 днів, що обчислюється з моменту підписання цього договору. Документом, що свідчить про передачу (прийом) в оренду обладнання, є відповідний акт прийому-передачі, який підписується після передачі обладнання в оренду і є додатком до цього договору. Орендодавець надає, а орендар приймає на правах оренди виробниче обладнання, яке буде використовуватися останнім відповідно до статутної діяльності підприємства і за призначенням обладнання. Обладнання, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання акта передання-приймання обладнання. Розмір орендної плати за даним договором визначається на договірній основі і вказаний в додатку №1 даного договору.

На підтвердження обставин правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПБП "Технікс" у липні 2014 року в ціні придбаних у ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Укрспецхолдинг" послуг з оренди виробничого обладнання, позивач надав суду копії податкових накладних від 31.07.2014 №15023 на суму 1 240 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 206666,67 грн (т. 1 а.с. 206); від 31.07.2014 №15108 на суму 1 209 600,00 грн, в т.ч. ПДВ - 201600,00 грн (т. 1 а.с. 213). На підтвердження обставин формування валових витрат 2013 року, понесених на оренду виробничого обладнання за договором, укладеним 01.01.2013 із ТОВ "Сістем Енерджі Нью", позивач надав копії податкових накладних від 16.05.2013 №22 на суму 3333680,00 грн, в т.ч ПДВ 555 613,33 грн, від 20.03.2013 №61 на суму 1 208 000,00 грн, в т.ч ПДВ 201 333,33 грн, від 20.03.2013 №62 на суму 2 792 000,00 грн, в т.ч ПДВ 465 333,33 грн, від 14.03.2013 №60 на суму 1 000 000,00 грн, в т.ч ПДВ 166 666,67 грн, від 19.07.2013 №101 на суму 2 000 000,00 грн, в т.ч ПДВ 333 333,33 грн, від 15.07.2013 №100 на суму 3 000 000,00 грн, в т.ч ПДВ 500 000,00 грн, від 15.07.2013 №83 на суму 2 880 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 480 000,00 грн, від 15.07.2013 №82 на суму 2 496 162,00 грн, в т.ч ПДВ 416 027,00 грн, від 17.05.2013 №24 на суму 3 168 000,00 грн, в т.ч ПДВ 528 000,00 грн, від 17.05.2013 №23 на суму 1 717 500,00 грн., в т.ч ПДВ 286 250,00 грн (т. 1 а.с. 186-196).

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних, суд встановив, що за своїм змістом та реквізитами такі формально відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Разом з цим, суд звертає увагу на ту умову, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту/валових витрат, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит/валові витрати можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) з метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу положень статті 1 цього ж Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

Так, на підтвердження обставин реальності здійснення спірних господарських операцій позивач надав копії актів приймання-передавання обладнання та наданих послуг (т. 1 а.с. 201-205, 209-212, 175-185).

Обсяг отриманого ПБП "Технікс" виробничого обладнання відображено, зокрема:

- від ТОВ "Укрспецхолдинг" - додатком №1/1 до договору №30/04/02-2014 від 30.04.2014 "Специфікація №1. Комплект технологічного обладнання для буріння свердловини типу ZJ40", додатком №1/2 до договору №30/04/02-2014 від 30.04.2014 "Перелік виробничого обладнання та розмір орендної плати за його користування". За актом №1 приймання-передавання обладнання від 01.07.2014 об'єкт оренди був переданий позивачу для експлуатації на свердловині №99 Котляревського НГКР (смт. Котельва Котелевського району Полтавської області) у вигляді бурової самохідної установки для обертального буріння свердловин типу ZJ-40 в кількості 1 шт, а також для експлуатації на свердловині №106 Яблунівського НГКР (с. Сенча Лохвицького району Полтавської області) у вигляді бурової самохідної установки для обертального буріння свердловин типу ZJ-40 в кількості 1 шт;

- від ТОВ "Фінанс ресурс плюс" - додатками №1 та №2 до договору №1-07/14 від 01.07.2014 "Перелік виробничого обладнання та розмір орендної плати за його користування". За актом №1 приймання-передавання обладнання від 01.07.2014 об'єкт оренди був переданий позивачу для експлуатації на свердловині №82 Розпашнівського НГКР (с. Володимирівка Чутівського району Полтавської області) у вигляді ловильного ясу СSJ42C, Овершоту 150 Series LT-T105, Овершоту 150 Series LT-T114, Овершоту DLT-T73, труболовки DLM-T73, Bladed Junk Mill (фрез) d=112 мм, Ekonomil (фрез) d=112 мм;

- від ТОВ "Сістем Енерджі Нью" - додатком №1 до договору №01/01-2013 від 01.01.2013 "Перелік виробничого обладнання та розмір орендної плати за його користування". За актом №1 приймання-передавання обладнання від 01.01.2013 об'єкт оренди був переданий позивачу для експлуатації на свердловині №3 Родниківського НГКР (смт. Котельва Котелевського району Полтавської області) у вигляді ловильного ясу СSJ42C, Овершоту 150 Series LT-T105, Овершоту 150 Series LT-T114, Овершоту DLT-T73, труболовки DLM-T73, Bladed Junk Mill (фрез) d=112 мм. Таке ж саме обладнання було передане позивачу за актом №2 приймання-передавання обладнання від 01.01.2013 для експлуатації на свердловині №79 Валюхівського НГКР (смт. Котельва Котелевського району Полтавської області), а також за актом №3 приймання-передавання обладнання від 01.01.2013 для експлуатації на свердловині №90 Тимофіївського НГКР (с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області).

Разом з цим, доказів відображення за даними бухгалтерського обліку ПБП "Технікс" спірних господарських операцій, зокрема, щодо взяття на облік орендованого виробничого обладнання позивач суду не надав.

Тобто, орендоване обладнання на підприємстві не обліковувалось.

За приписами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі) призначені позабалансові рахунки класу "0".

Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.

Збільшення залишку рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" відбувається при прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів, та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення - при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.

Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.

При цьому, абзацом шостим розділу І вказаної Інструкції передбачено, що ведення рахунків класу 0 є обов'язковим для всіх підприємств.

Таким чином, позивач, у разі отримання в оренду виробничого обладнання, мав зарахувати таке обладнання на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі оренди.

Крім того, варто зазначити, що ані залучені до матеріалів справи договори оренди, ані акти приймання-передачі обладнання не містять відомостей про вартість обладнання.

За відсутності належних документальних підтверджень отримання виробничого обладнання в оренду та постановки його на облік, відсутні будь-які підстави вважати, що таке обладнання передавалося взагалі.

Так само, позивач не надав обґрунтованих розрахунків вартості оренди обладнання. Натомість, обґрунтовуючи доцільність оренди виробничого обладнання у ТОВ "Укрспецхолдинг", ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Сістем Енерджі Нью", представник позивача посилався на договірні відносини ПБП "Технікс" із ТОВ "Карпатигаз" за договорами з капітального ремонту свердловин, укладеними раніше.

Суд не приймає в якості належних доказів залучені до матеріалів справи копії договорів на виконання робіт з капітального ремонту свердловин, укладених із ТОВ "Карпатигаз" та додатків до нього (т. 2 а.с. 44-87, т. 6, т. 7 а.с. 1-25), оскільки останні не містять жодних відомостей про використання саме того обладнання, про факт оренди якого у ТОВ "Укрспецхолдинг", ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Сістем Енерджі Нью" стверджує позивач.

Будь-яких інших доказів використання у своїй господарській діяльності зазначеного обладнання позивач суду не надав.

Наявність лише власного кваліфікованого персоналу, яку позивач показує у відомостях про штатний розпис ПБП "Технікс", не може свідчити про реальність спірних господарських операцій щодо оренди обладнання.

Надані позивачем документи у своїй сукупності не містять жодного доказу наявності в орендодавців хоча б якого-небудь обладнання та його переміщення у просторі від орендодавців до орендаря і його отримання останнім.

Згідно бази даних ДПІ у м. Полтаві ТОВ "Фінанс ресурс плюс" та ТОВ "Укрспецхолдинг" мають статус платника податків "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. ТОВ "Сістем Енерджі Нью" має статус платника податків "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В ході перевірки було також використано інформацію акта перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 №531/26-57-22-04-10/38441999 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сістем Енерджі Нью" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.02.2012 по 31.12.2013 (т. 5 а.с. 97-106).

Однак посилання податкового органу на обставини, встановлені в ході перевірки ТОВ "Сістем Енерджі Нью", проведеної ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, суд визнає такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування витрат в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник податку на прибуток не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак, відомості, викладені в базі даних ДПІ у м. Полтаві, не можуть бути використані в якості самостійної підстави для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій із сумнівними контрагентами.

Втім, як зазначалося судом вище, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій.

Зважаючи на відсутність у позивача як під час перевірки, так і під час розгляду справи в суді належних доказів фактичного отримання та використання у власній господарській діяльності виробничого обладнання, орендованого у ТОВ "Фінанс ресурс плюс", ТОВ "Укрспецхолдинг" та ТОВ "Сістем Енерджі Нью", суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Залучені до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності не підтверджують наявності в діях позивача ділової мети щодо вчинення господарських операцій та можливого руху активів в ході здійснення цих операцій.

За таких обставин, суд погоджується з висновком перевірки про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку ПБП "Технікс" здійснено безпідставно, лише з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Відтак, суд підтверджує правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати ПДВ за липень 2014 року у розмірі 2 496 713,00 грн та порушення вимог пп. 138.8.5 п. 138.8 , п. 138.2 ст. 138 ПК України, що позбавляє позивача права на формування валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 19 662 785,00 грн за 2013 рік.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.12.2014 №0001712310 щодо донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 496 713,00 грн та №0001702310 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 735 929,00 грн, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Фінанс ресурс плюс", ТОВ "Укрспецхолдинг" у липні 2014 року та ТОВ "Сістем Енерджі Нью" в березні, травні, липні 2013 року.

Відтак позов у даній частині вимог задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 12.12.2014 №0001702310 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 660 612,00 грн, суд зважає на наступне.

Як видно з акту перевірки, підставою для нарахування грошового зобов'язання у вказаному розмірі взятий висновок про порушення позивачем п. 138.2, пп. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Так, проведеною перевіркою показників, відображених у р. 06.4 ІВ уточнюючої податкової декларації "інші витрати", за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі " - 111 941 832 грн" встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядках 06.4 податкової декларації на 3 476 903,00 грн (р. 06.4.43) на суму:

- безоплатної передачі матеріалів та виконання робіт по договору про інвестування та будівництво Михайло-Архангельського храмового комплексу УПЦ з реконструкцією прилеглої території по вул. Дзержинського в с. Щербані Полтавської області від 09.09.2010 на суму вартості використаних матеріалів - 1 401 300,00 грн, роботи по будівництву храму на суму 1735062,00 грн;

- вартості ремонту першого поверху Міського пологового будинку з частковою його реконструкцією, у т.ч. в сумі 133 510,00 грн на закупівлю будівельних матеріалів та 207031,00 грн вартості проведених ремонтних робіт.

У зв'язку з цим суд з'ясував, що ПБП "Технікс" на підставі договору про інвестування та будівництво Михайло-Архангельського храмового комплексу Української православної церкви з реконструкцією прилеглої території по вул. Дзержинського в с. Щербані Полтавської області, укладеного 09.09.2010 з Михайло-Архангельською релігійною громадою (парафія) Української православної церкви та договору про співробітництво та спонсорство від 01.02.2012, укладеного з Міським клінічним пологовим будинком м. Полтави, здійснювало виконання ремонтно-будівельних робіт на безоплатній основі, в якості благодійності, з метою сприяння розвитку суспільних інтересів територіальної громади м. Полтави.

Факт виконання робіт за видом і обсягом по вказаним вище договорам перевіркою під сумнів не ставиться. На підтвердження обставин виконання робіт по вищезгаданих договорах позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні на будівельні матеріали, товарно-транспортні накладні, як докази транспортування товарів від продавця до ПБП "Технікс", договори із субпідрядниками на виконання ремонтних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати тощо (т. 4 а.с. 1-224, т. 5 а.с. 1-94).

Як зазначив представник позивача, фактично у період з 09.09.2010 по 28.10.2012 ПБП "Технікс" за власний кошт побудувало Михайло-Архангельський храмовий комплекс у с.Щербані Полтавської області, а з 01.01.2013 по 31.12.2013 відремонтувало та реконструювало частину приміщень Міського клінічного пологового будинку в м. Полтаві в якості благодійної допомоги. Зазначені господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства та включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік в р. 06.4.43 додатку ІВ "Інші витрати операційної діяльності" у загальній сумі 3 476 903,00 грн (3 136 362,00 грн - будівництво та ремонт храму; 339 571,00 грн - ремонт пологового будинку), що становить 100% фактично понесених витрат, на підставі пп. 138.5.3 п. 138.5 ст. 138 ПК України.

Не погоджуючись із правовою позицією позивача, відповідач стверджує, що витрати, понесені підприємством в якості благодійної допомоги, мають відноситися до складу інших витрат у розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду, як це передбачено абз. "а" пп. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 ПК України.

Аналізуючи суть протиріччя у тлумаченні сторонами порядку обчислення витрат, пов'язаних із благодійністю, суд виходить перш за все із визначень, наведених у Податковому кодексі України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до пп. 138.5.3 п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час нормою абз. "а" пп. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Відповідно ж до п. 157.1 ст. 157 ПК України ця стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Як встановлено перевіркою і це підтверджено матеріалами справи, за даними ГУ статистики у Полтавській області Михайло-Архангельська релігійна громада (парафія) Української православної церкви с. Щербані Полтавської області є юридичною особою, за організаційно-правовою формою - релігійна громада, некомерційна організація, що обслуговує домашні господарства (т. 5 а.с. 246). Рішенням Полтавської МДПІ №15 від 31.07.2009 Михайло-Архангельська релігійна громада (с. Щербані, Полтавський район) внесена до Реєстру неприбуткових організацій (т. 5 а.с. 251). Так само Міський клінічний пологовий будинок є юридичною особою, комунальною організацію (т. 5 а.с. 245). Рішенням ДПІ у м. Полтаві №728 від 14.02.2008 Міський клінічний пологовий будинок (вул. Енгельса, 27-в, м. Полтава) внесений до Реєстру неприбуткових організацій (т. 5 а.с. 249).

Відповідно до абзацу "а" пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари (роботи, послуги), що надаються (виконуються) згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Таким чином, доведеним є той факт, що позивач надавав благодійну допомогу неприбутковим організаціям.

Пунктом 135.4 ст. 135 ПК України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. При цьому згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Отже, якщо платник податку безоплатно надає неприбутковій організації товари (результати робіт, послуг), то вартість таких товарів (робіт, послуг) включається до складу доходу такого платника податку. Разом з цим слід зазначити, що згідно з абз. "а" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 та пп. 138.5.3 п. 138.5 ст. 138 ПК України суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до неприбуткових організацій, враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку у складі витрат за датою фактичного перерахування таких товарів (робіт, послуг) в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Таким чином, доводи позивача щодо застосування лише норми пп. 138.5.3 п. 138.5 ст. 138 ПК України ґрунтуються на невірному тлумаченні її змісту, оскільки дана норма визначає не порядок обчислення розміру валових витрат, а порядок їх віднесення до відповідного звітного періоду, тоді як розмір цих витрат визначається за правилом абз. "а" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПК України. Тобто колізії між цими нормами не існує, і застосуванню до спірних правовідносин підлягають обидві норми у зв'язці строки - розмір.

Відтак, доводи адміністративного позову щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0001702310 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 660 612,00 грн суд знаходить спростованими, у зв'язку з чим позов у даній частині вимог також не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 12.12.2014 №0001722310, суд виходить з аналізу правових підстав його винесення. Як зазначено в спірному рішенні, позивач порушив пункт 121.1 статті 121 ПК України.

Так, перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей за формою 1 ДФ встановлені факти подання з помилками податкової звітності про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, а саме:

- не відображена основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України) Ознака доходу 153;

- невірно відображені суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. Не відображена сума податку на доходи фізичних осіб, нарахована (перерахована) на суми винагород відповідно до умов цивільно-правового договору. Повинна бути відображена ознака доходу 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), вказан ознака доходу 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі);

- невірно відображені суми виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку за оренду рухомого майна. Повинна бути відображена ознака 102 (інші виплати), вказан ознака 106 (надання майна в лізинг, оренду або суборенду згідно з пунктом 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України;

- в I кварталі 2013 року відображений дохід у вигляді дивідендів (ознака оходу 109), та сума немайнового внеску платника податку до статутного фонду (ознака доходу 178). Фактично нарахування (виплата) дивідендів та немайновий внесок платника податку до статутного фонду відбулись у IV кв. 2012 р.

За вищевказані порушення до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 грн згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Відповідно до зазначеного пункту, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Суд з'ясував, що застосування до позивача штрафу в 510,00 грн передували наступні обставини.

Так, під час проведення перевірки керівнику ПБП "Технікс" був адресований лист від 09.10.2014 № 391/10/16-01-22-07-27 (т. 1 а.с. 231) про надання на перевірку документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки за період з 01.01.2010 по 31.08.2014.

У відповідь на запит ПБП "Технікс" надав завірену копію Акта списання документів від 01.01.2014 за період з 01.01.2008 по 30.09.2011 (т.1 а.с.229), копію Акта про утилізацію фінансових та бухгалтерських документів за період з 01.01.2008 по 30.09.2011 (т. 1 а.с. 228) та копію акта приймання-передачі документів, що передані в приймальний пункт макулатури ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 230).

ДПІ у м. Полтаві листом від 16.10.2014 (т. 1 а.с. 232) посадовим особам ПБП "Технікс" направлено вимогу про надання на перевірку журналів-ордерів та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за період 2010-2014 років та всіх документів фінансово-господарської діяльності підприємства за 2010-2014 роки.

В подальшому, 23.10.2014 директору ПБП "Технікс" Діварову С.І. вручено запит від 23.10.2014 вих. №407/10/16-01-22-07-27 (т. 1 а.с. 233) про надання на перевірку всіх необхідних документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: договори/угоди, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, регістри бухгалтерського обліку, головні книги, доручення на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, рух коштів по розрахункових банківських рахунках, касові книги та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, в т.ч. первинні документи, що підтверджують реальність відображених в уточнюючій звітності за 2013 рік повернення обладнання ПАТ "НАК "Надра України" та подальше його повернення ТОВ "Лідер МТ" та ТОВ "Пром Білдінг". В запиті, зокрема, вказано, що в порушення вимог п.85.2, п.85.4, п.85.7, 85.8, ст.85 ПК України, підприємством не надано на перевірку всіх необхідних документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Актом перевірки встановлено, що на перевірку ПБП "Технікс" не надані необхідні первинні бухгалтерські документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Аналізуючи факти, покладені в основу висновку про порушення позивачем вимог п.121.1. ст. 121 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (п. 44.4 ст. 44 ПК України).

Основним нормативно-правовим актом, що визначає строки зберігання документів є Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (далі - Перелік №578/5).

Відповідно до п. 1.4 Переліку №578/5 цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення.

Пунктом 1.10 Переліку №578/5 визначено, що обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно зі статтями 336, 351, 352 розділу I: "Документи, що створюються в управлінській діяльності" Переліку №578/5 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо); облікові регістри (головна книга, журнали, меморіальні ордери, оборотні відомості, інвентарні картки, розроблювальні таблиці тощо) мають строк зберігання 3 роки; книги, журнали, картки обліку: договорів, угод кредитних, поруки, застави, арантії, переводу боргу - 5 років, договорів аудиторських, господарських, операційних тощо, касових документів (рахунків, касових ордерів, довіреностей, платіжних документів, накладних тощо - 3 роки.

Як зафіксовано актом перевірки від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870, періодом, за який проводилась перевірка є з 01.01.2010 по 31.08.2014.

Таким чином, в порушення ст. 44 Податкового кодексу України, позивач не надав до перевірки документів, строк зберігання яких не закінчився згідно Переліку №578/5. Тобто, ПБП "Технікс" фактично неправомірно знищено документи за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 (термін зберігання яких становить не менше 3-х років). Більш того позивач навіть не забезпечив, утилізувавши в макулатуру, збереження документації, термін зберігання якої становить не менше 5-ти років.

Відтак позов у частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 12.12.2014 № 0001722310 задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870 суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D.", платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. В іншому разі правові наслідки оскаржуваних дій, за таких обставин, є вичерпаними, а отже, й задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника, оскільки після проведення перевірки права такого платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджено матеріалами справи та визнано представником позивача, ТОВ "Технікс" допустив ревізорів ДПІ у м. Полтаві до проведення перевірки, проти її проведення з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечував.

За таких обставин, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, що виразились у внесенні до АІС "Податковий блок" Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів коригування показників податкового кредиту ПБП "Технікс" з ПДВ на підставі акту від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870; зобов'язання ДПІ у м. Полтаві поновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ПБП "Технікс", які були відкориговані на підставі акту від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870; зобов'язання ДПІ у м. Полтаві вилучити з АІС "Податковий блок" Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПБП "Технікс" за актом від 03.11.2014 №6098/16-01-22-07-12/31174870; зобов'язання ДПІ у м. Полтаві відновити в АІС "Податковий блок" Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані податкової звітності ПБП "Технікс" шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ ПБП "Технікс" за період 01.01.2010 по 31.08.2014, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок) акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

За змістом п. 6 розділу 4 Порядку, за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого, його оціночні судження щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій інспектора, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 74.1 ст. 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Отже, внесення до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" податкової інформації, отриманої внаслідок проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

До того ж, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

У даному випадку безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку ПБП "Технікс" порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, яке ніяк не може порушувати прав позивача, що могли би бути предметом судового захисту. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення положень статей 71, 72, 74 ПК України, суд приходить до висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.12.2014 у справі №21-511а14.

Згідно з частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства, є лише службовою діяльністю працівників ДПІ у м. Полтаві з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій.

Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

Оскільки права позивача спірними діями відповідача не порушуються, то відсутній і об'єкт судового захисту, у зв'язку з чим суд визнає такі вимоги безпідставними.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на досліджені обставини справи у співставленні з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд знаходить обґрунтованими висновки податкової перевірки. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в повному обсязі довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.12.2014 №0001712310, №0001702310, №0001722310.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення адміністративного позову ПБП "Технікс", у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Разом з цим, виходячи з приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4384,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" (ідентифікаційний код 31174870) на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, 22030001, код отримувача за ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, код банку отримувача (МФО): 831019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: судовий збір, Полтавський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35521510)) залишок належної до сплати суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23.03.2015.

Суддя Є.Б. Супрун