Постанова № 43306010, 19.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року 2а-5017/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представників позивача -Коломієць Ю.В., Гуріна Д.А.,

представників відповідача -Гримашевича І.Г., Воловенка О.М. (у судове засідання 19.12.2011 не з'явились),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Панда»доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда» з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000172340/0 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 416666,66 грн., з яких: 333333,33 грн. -за основним платежем; 83333,33 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.12.2011).

В основу визначення податкового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Приватному підприємству «Сольдіс-А»у складі ціни придбаного товару. За твердженнями посадових осіб податкового органу, господарські операції позивача з придбання товару (електропродукції) є нікчемними і такими, що порушують встановлений публічний порядок, оскільки угоди, укладені з Приватним підприємством «Сольдіс-А», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а мали на меті незаконне отримання податкових вигід.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Приватним підприємством «Сольдіс-А»мали реальний характер і це підтверджуються документально: рахунками на оплату товарів; банківськими виписками про оплату товару, видатковими та податковими накладними на товар; документами складського обліку, лімітно-забірною карткою на отримання товарно-матеріальних цінностей зі складу тощо. На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення та скасувати в частині, що оспорюється.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда»є юридичною особою, що зареєстрована 06.11.2000 Васильківською районної державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Васильківський об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 09.11.2000, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У травні 2011 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 (акт перевірки від 04.05.2011 № 1729/23-112/31189253).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу встановили низку порушень податкового законодавства, зокрема, дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 333333,33 грн. у квітні 2010 року.

Як убачається з акта перевірки та встановлено під час судового розгляду, дане порушення пов'язується з придбанням позивачем у. Приватного підприємства «Сольдіс-А»товарів у березні 2010 року.

На думку посадових осіб податкового органу, Приватне підприємство «Сольдіс-А»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару, оскільки згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців воно є відсутнім за місцезнаходженням, а фактичне місцезнаходження даної юридичної особи підрозділам податкової служби у м. Луганськ невідомо. Крім того, згідно з даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між задекларованими даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»і Приватного підприємства «Сольдіс-А». Таки чином, відповідач вважає, що угоди, укладені між позивачем і Приватним підприємством «Сольдіс-А»вчинені без мети реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними правочинами.

Як стверджує відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Панда»діяло без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан постачальника -Приватного підприємства «Сольдіс-А», умови ведення ним господарської діяльності та порушення, яких це підприємство припустилося.

З наведених фактів посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податковою інспекції зроблено висновок про те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а угода на поставку товару (електропродукції), що укладена між ним і Приватним підприємством «Сольдіс-А, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемною.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000172340/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 529166,00 грн., з яких: 423333,00 грн. -за основним платежем; 105833,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився з податковим повідомленням рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 416666,66 грн., з яких: 333333,33 грн. -за основним платежем; 83333,33 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказана сума грошового зобов'язання визначена у зв'язку із здійсненням позивачем операцій з придбанням товарів у Приватного підприємства «Сольдіс-А», сплатою у складі ціни придбання сум податку на додану вартість та подальшим віднесенням цих сум до складу податкового кредиту.

Щодо решти суми грошового зобов'язання, визначеного на підставі податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000172340/0, позивач визнав дії податкового органу правомірними.

Під час судового розгляду судом встановлено, що Приватне підприємство «Сольдіс-А»є юридичною особою. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вказана юридична особа має статус «Зареєстрована», але у реєстрі міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

У березні 2010 року позивач придбав у Приватного підприємства «Сольдіс-А»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2000000,00 грн. для власного використання при проведенні ремонтних робіт та реконструкції цукрових заводів, що належать позивачу. Придбання товару здійснювалось без укладення договору на підставі рахунку-фактури від 11.03.2010 № 11/03-1, виписаного Приватним підприємством «Сольдіс-А».

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Приватного підприємства «Сольдіс-А». Так, згідно з банківською випискою позивач у березні 2010 року в оплату за поставлений товар перерахував на рахунок Приватного підприємства «Сольдіс-А»кошти у сумі 2000000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 333333,33 грн. у складі ціни придбання товару.

Поставка і транспортування товарів здійснювалась силами Приватного підприємства «Сольдіс-А»на склади позивача, факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Так, згідно з копіями видаткових накладних, досліджених у судовому засіданні, Приватне підприємство «Сольдіс-А»поставило позивачу товари на загальну суму 2000000,00 грн.

Факт поставки товару та його оприбуткування підтверджується дослідженими у судому засіданні копіями карток складського обліку матеріалів, копіями лімітно-заборних карт на отримання матеріальних цінностей зі складів у використання, а також відомостями, що містяться в акті перевірки відносно відображення даної господарської операції в регістрах бухгалтерського обліку (а.с. 22).

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства «Сольдіс-А»дві податкових накладних на загальну суму 2000000,00 грн., у тому числі ПДВ - 333333,33 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Під час судового розгляду з пояснень представника податкового органу, який проводив перевірку, встановлено, що висновки про нікчемність правочину були зроблені виключно на підставі аналізу податкової звітності та довідкової інформації ДПА України. Водночас, фактична наявність придбаного товару, складські чи інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, його подальше використання у господарській діяльності ревізорами не перевірялися.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем Приватному підприємству «Сольдіс-А»у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Приватного підприємства «Солдіс»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про відсутність контрагента платника податків за його місцезнаходженням не тягне за собою такого правового наслідку як визнання правочину нікчемним.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем і Приватним підприємством «Сольдіс-А», є безпідставним.

Твердження податкового органу про розбіжності у податковій звітності між задекларованими даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда»та Приватного підприємства «Сольдіс-А»судом до уваги не приймаються як такі, що не призводять нікчемності господарського зобов'язання.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного закон6одавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів, підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн. Таким чином, судові витрати підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 №0000172340/0 Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Панда» суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 416666,66 грн., з яких: 333333,33 грн. - за основним платежем; 83333,33 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панда» з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у сумі 3 (три) гривень 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови -23 грудня 2011 року.