Рішення № 43305264, 27.03.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3790/15-ц

Провадження № 2/643/2310/15

27.03.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зінченко Ю.Є.,

за участю секретаря Колтур Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 належить на праві власності: 1/3 частина ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19.05.1999 року 11-ю ХДНК за р.-№3-733; 2/3 частини ОСОБА_4 на підставі договору про право на будівництво будинку та безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого 3-ю МХДНК 27.09.1951 року за р.-№25/56/3. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2014 року позивач успадкувала 2/3 частини зазначеного будинку від своєї матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Інший співвласник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис №5815, який був її рідним дядьком. За життя і в момент смерті ОСОБА_3 не складав жодного заповіту на випадок своєї смерті, у шлюбі не перебував (спадкував майно після смерті своєї дружини ОСОБА_6.), власних дітей не мав. Фактично його доглядом і похованням займалася позивач, яка було зареєстрована в цьому будинку з 13.01.1981 року, а в період з 15.11.2000 року по 19.08.2003 року проживала і була зареєстрована за іншою адресою та починаючи з останньої дати повернулася проживати до матері на АДРЕСА_1. З цього часу позивач добросовісно та відкрито користувалася будинком, в тому числі і часткою померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3 З підстав претензій відповідача на частину майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 та наявністю обставин для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем на частину спірного майна, вона вимушена звернутися до суду.

Просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на належні ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою 19.05.1999 року, р.-№3-3733, 1/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим припинити право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, заявлений позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не заявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду нотаріально посвідчену заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій проти вимог позовної заяви не заперечував.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно довідки КП ХМБІ від 16.12.2014 року, житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 належить на праві власності: 1/3 частина ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19.05.1999 року 11-ю ХДНК за р.-№3-733; 2/3 частини ОСОБА_4 на підставі договору про право на будівництво будинку та безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого 3-ю МХДНК 27.09.1951 року за р.-№25/56/3 (а.с. 12).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.12.2014 року, державним нотаріусом 11-ї ХДНК р.-№8-1518, спадкоємцем 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року є її донька ОСОБА_1 (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 03.07.2001 року, вбачається, що співвласник 1/3 частини вказаного житлового будинку гр. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис №5815, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить 1/3 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_5 спадкував майно після смерті своєї дружини ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року (а.с. 5,6).

Відповідно до посвідки про народження серії НОМЕР_1 від 26.04.1945 року вбачається, що батьками ОСОБА_7 (російською), ІНФОРМАЦІЯ_1 значаться: мати - (рос.) ОСОБА_8; батько - (російською) ОСОБА_9.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.02.1980 року вбачається, що батьками ОСОБА_4 (рос.), ІНФОРМАЦІЯ_2 значаться: мати - (російською) ОСОБА_8; батько - (російською) ОСОБА_9.

Із посвідки про припинення шлюбу №84 від 29.06.1957 року вбачається, що 29.06.1957 року було припинено шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і після розірвання шлюбу дружина повернула собі прізвище «ОСОБА_4», актовий запис №84.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.07.1957 року вбачається, що цього дня було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12, 1919 року народження, актовий запис №874.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 19.02.1980 року вбачається, що 07.12.1971 року було розірвано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_4, актовий запис №761.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26.10.1963 року вбачається, що 30.09.1963 року народилася ОСОБА_1, батьками якої значаться: мати - ОСОБА_4, батько - ОСОБА_13. 27 травня 1984 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 та отримала прізвище чоловіка «ОСОБА_1», щ підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 27.05.1984 року, актовий запис №1038.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_7 від 12.12.2007 року вбачається, що 09.01.1991 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила своє прізвище на «ОСОБА_4» (а.с. 7-9).

Таким чином, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 був дядьком позивача ОСОБА_1, оскільки його дружина ОСОБА_6, 1919 року народження була рідною сестрою померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року матері позивача ОСОБА_4, 1929 року народження.

Вирішуючи питання можливості набуття позивачем права власності на 1/3 частку в житловому будинку АДРЕСА_1, належних померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 в порядку набувальної давності суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до копії паспорту на ім?я ОСОБА_1 вбачається, що вона була вперше зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - 13.01.1981 року. В період між 15.11.2000 року по 19.08.2003 року позивач проживала і була зареєстрована за іншою адресою, а починаючи з останньої дати - 19.08.2003 року безперервно проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відповідно до ст. 548 ЦК України, в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 549 чинної на той час редакції ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ст. 529 ЦК України, в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Судовим розглядом не встановлено факту спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тому судом допускається можливість набуття права власності на належне йому майна за набувальною давністю.

Згідно зі ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за №5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Ураховуючи, що Цивільний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п.1. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак визнання за рішенням суду права власності на нерухоме майно (ч. 4 ст. 344 ЦК України) може мати місце з 1 січня 2011 року.

Окрім того, в п. 6 Листа ВССУ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" за №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу судів на наступне.

При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

При вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне:

- право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року;

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності;

- у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, постійно, безперервно і відкрито починаючи з часу смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) володіли належним йому майном у вигляді 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Обставин, які б свідчили про неможливість набуття позивачем права власності на зазначену частину майна за набувальною давністю, судом не встановлено, оскільки поміж іншого, позивач є правонаступником своєї матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року, яка безперервно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 року з часу смерті ОСОБА_3 проживала за вказаною адресою і використовувала зазначене домоволодіння в цілому у власних потребах.

За таких обставин позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524-526, 529, 530, 548, 549 ЦК УРСР ст. 344 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на належну ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою харківською державною нотаріальною конторою 19.05.1999 року, р.-№3-3733, 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим припинити право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Суддя: Зінченко Ю.Є.