Рішення № 43303905, 17.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16

тел. 235-24-26

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" лютого 2015 р. Справа № 911/5401/14

за позовом комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», м. Славутич,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр», м. Славутич,

про стягнення 10 891,69 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: не з’явився; від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства», м. Славутич, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.12.2014р. №01.07-15/2151 до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр», м. Славутич, в якому просить суд стягнути з відповідача 10 891,69 грн. заборгованості, з яких: 10 254,60 грн. основної заборгованості, 321,41 грн. пені, 3% річних в сумі 36,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 278,93 грн., а також покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов’язань перед позивачем за Договором від 07.04.2013р. №11/13-Е на відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю належним чином не виконав та не відшкодував позивачу витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна та його експлуатацією, за період липень 2014р. – листопад 2014р., в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню експлуатаційних витрат в розмірі 10 254,60 грн. позивач також твердить, що за прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань, з відповідача належить до стягнення передбачена договором пеня в сумі 321,41 грн., 3% річних в розмірі 36,75 грн. та інфляційні витрати в сумі 278,93 грн. згідно ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014р. позовну заяву комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/5401/14 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 20.01.2015р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Позивач та відповідач в судові засідання 20.01.2015р. та 17.02.2015р. своїх представників не направили, вимоги ухвал господарського суду від 18.12.2014р. та від 20.01.2015р. не виконали, витребувані документи та докази суду не представили, відповідач відзив на позов не подав, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань сторони повідомлялись належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 64, 87 ГПК України. Відповідно до пункту 3.9.2 вказаної постанови, у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», м. Славутич (далі по тексту – КП «УЖКГ»), до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр», м. Славутич (далі по тексту – ТОВ «Сервіс-Центр»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Майново–господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін у справі є укладений 07.04.2013р. між КП «УЖКГ» (балансоотримувач) та ТОВ «Сервіс-Центр» (орендар) Договір №11/13-Е на відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі – Договір), згідно якого балансоотримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт нежитлової будівлі «База виготовлення сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ», загальною площею 791,3 кв.м., яка розташована за адресою: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 11, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоотримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій споруді, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоотримувачем за цим Договором. Орендар користується нежитловою будівлею «База виготовлення сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ», загальною площею 791,3 кв.м., відповідно до умов Договору від 07.04.2013р. №11/13-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності. Орендовані приміщення використовуються для розміщення виробництва по перероблюванню вторинної сировини. Відповідно до умов Договору:

- балансоотримувач зобов’язується забезпечити виконання комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території, надання орендарю комунальних послуг, вивозу твердих побутових відходів за діючими в м. Славутичі розцінками і тарифами, якщо надання цих послуг не передбачено окремими договорами (підпункт 2.1.1. Договору);

- розмір плати за обслуговування і ремонт споруди, залежить від складу вартості робіт і послуг, які надаються балансоотримувачем, і визначається розрахунком (калькуляцією) експлуатаційних витрат, погодженою з Відділом з питань комунальної власності і з Відділом економіки та соціального розвитку м. Славутич Виконкому Славутицької міської ради (пункт 4.1. Договору);

- розрахунки за надані послуги згідно з цим Договором проводяться виключно в грошовій формі. Розмір відшкодування орендарем витрат за поточний місяць визначається, виходячи обсягів фактично наданих послуг балансоотримувачем, діючих тарифів і цін та відображається в «Розрахунку платежів по утриманню орендованої нежитлової будівлі «База виготовлення сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ» за (місяць) 2013 року», який підписується обома сторонами (пункт 4.2. Договору);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.3. Договору);

- орендар сплачує вартість (з урахуванням податку) спожитих послуг за розрахунковий період шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоотримувача або шляхом внесення готівкових коштів в касу балансоотримувача не пізніше останнього числа поточного місяця (пункт 4.4. Договору);

- при несвоєчасному або в неповному обсязі внесення плати, орендар сплачує балансоотримувачу дану суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (пункт 4.5. Договору);

- цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення терміну дії Договору оренди нерухомого майна від 07.04.2013 №11/13-А. а в частині фінансових зобов’язань – до повного їх виконання сторонами (пункт 6.1. Договору).

Так, як вбачається з матеріалів справи відповідно до умов Договору від 07.07.2013р. №11/13-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, позивач – КП «УЖКГ» передав, а відповідач – ТОВ «Сервіс-Центр» прийняв в строкове платне користування майно - нежитлової будівлі «База виготовлення сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ», загальною площею 791,3 кв.м., яка розташована за адресою: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 11, про що сторонами складено Акт від 07.04.2013р. приймання-передачі нерухомого майна в оренду, яке знаходиться на балансі КП «УЖКГ», відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв приміщення разом із ключами (копії Договору від 07.07.2013р. №11/13-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності та Акту приймання-передачі залучені до матеріалів справи).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач свої грошові зобов’язання належним чином та в повному обсязі не виконав та не відшкодував позивачу витрати за обслуговування та утримання орендованого приміщення (відшкодування експлуатаційних витрат) за період липень – листопад 2014р. в сумі 10 254,60 грн.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ціна та порядок розрахунків визначено розділом 4 Договору. Так, відповідно до умов пункту 4.4. Договору орендар сплачує вартість (з урахуванням податку) спожитих послуг за розрахунковий період шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоотримувача або шляхом внесення готівкових коштів в касу балансоотримувача не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов’язань за Договором та відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем – ТОВ «Сервіс-Центр» своїх зобов’язань за Договором щодо відшкодування позивачу витрат на утримання орендованого приміщення за період липень 2014р. – листопад 2014р. на загальну суму 10 254,60 грн. в строк, визначений пунктом 4.4 Договору, який настав, а саме 30.11.2014р.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 10 254,60 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача – ТОВ «Сервіс-Центр» пеню, передбачену пунктом 4.5. Договору, за кожен день прострочення в сумі 321,41 грн., нараховану за період по 09.12.2014р.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що при несвоєчасному або в неповному обсязі внесення плати, орендар сплачує балансоотримувачу дану суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 36,75 грн. (по 09.12.2014р.) та інфляційні втрати в розмірі 278,93 грн. (за вересень-листопад 2014р.).

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов’язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати встановлені розділом 4 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов’язання, визначені пунктом 4.2 Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»;

- встановлений постановами Правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України,

суд здійснив розрахунок належної до стягнення з відповідача пені, процентів річних та збитків, завданих інфляційними процесами, за період спірний період, тобто не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування та встановив, що за заявлений позивачем період арифметично вірно розраховані пеня становить 473,96 грн., три проценти річних становлять 58,84 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, становлять в сумі 438,90 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 321,41 грн. пені, 3% річних в сумі 36,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 278,93 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 321,41 грн. пені, 3% річних в сумі 36,75 грн. та інфляційних втрат в сумі 278,93 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково, приймає рішення про стягнення з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» на користь позивача – комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» м. Славутич 10891,69 грн., в тому числі 10254,60 грн. основного боргу, 321,41 грн. пені, 36,75 грн. процентів річних та 278,93 грн. інфляційних втрат. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, , ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 179, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. ст. 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» (07100, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 10, код ЄДРПОУ 20621365)

на користь комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8, код ЄДРПОУ 31476318)

10 524,60 грн. (десять тисяч двісті п’ятдесят чотири гривні шістдесят копійок) заборгованості,

321,41 грн. (триста двадцять одну гривню сорок одну копійку) пені,

36,75 грн. (тридцять шість гривень сімдесят п’ять копійок) 3% річних,

278,93 грн. (двісті сімдесят вісім гривень дев’яносто три копійки) інфляційних втрат,

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 27.03.2015р.