Рішення № 43303854, 17.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 Справа № 908/441/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем`янської, 10)

до Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4)

про стягнення 19975,14 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Зайцев В.В. - представник за довіреністю № б/н від 20.01.15.

Від відповідача: Динник Д.О. - представник за довіреністю № 19/5 від 01.01.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 23.01.15. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» про стягнення 19975,14 грн. заборгованості за Договором поставки № 2121/ЕС-14-069 від 10.09.14., з яких: 18438,75 грн. - суми основного боргу, 516,29 грн. - пені, 106,09 грн. - 3% річних, 914,01 грн. - втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості поставленого товару, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.15. порушено провадження у справі № 908/441/15-г, справі присвоєно номер провадження 19/14/15, судове засідання призначено на 17.02.15. о 12-20.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.15. розгляд справи № 908/441/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 09.12.14. о 11-40.

Від позивача через канцелярію господарського суду 17.03.15. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» 22112,67 грн. заборгованості, з яких: 18438,75 грн. - суми основного боргу, 914,56 грн. - пені, 187,92 грн. - 3% річних, 2571,44 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом розглядаються збільшені позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.15. підтримав збільшені позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» задовольнити повністю.

Представник відповідача 17.03.15. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про необхідність зменшення суми нарахованої пені до 302,40 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.15. заперечив проти задоволення позову в частині стягнення суми пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/441/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.09.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «ЗАПОРІЖКОКС» (далі - Покупець) укладено Договір на постачання № 2121/EС-14-069 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець на умовах даного Договору Прийняти та оплатити програмне забезпечення, в подальшому «Товар», на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору визначено, що кількість, номенклатура Товару вказуються в Специфікаціях до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Позивач посилається на те, що ним було виконано умови Договору та поставлено відповідачу відповідно до Специфікації Товар на загальну суму 34580,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною сторонами видатковою накладною № 374 від 08.10.14. належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Товар був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, але Публічне акціонерне товариство «ЗАПОРІЖКОКС» належним чином свої зобов'язання в частині оплати вартості товару в повному обсязі не виконало.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано на адресу відповідача лист-претензію № ES-OM-14-740 від 26.11.14., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» зазначило про необхідність Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» погасити заборгованість за поставлене програмне забезпечення в розмірі 34580,00 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача лист-претензію № ES-OM-14-802 від 15.12.14., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» зазначило про необхідність Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» погасити заборгованість за поставлене програмне забезпечення в розмірі 18438,75 грн.

Також позивачем надіслано на адресу відповідача лист-претензію № ES-OM-15-002 від 05.01.15., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» зазначило про необхідність Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» погасити заборгованість за поставлене програмне забезпечення в розмірі 18438,75 грн., крім того: 339,48 грн. - пені, 36,37 грн. - 3 % річних та 350,34 грн. - збитків від інфляції.

В матеріалах справи відсутні докази відповідей Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» на зазначені вище листи, а також докази оплати заборгованості за Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість поставленого товару в повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 18438,75 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 10.5 Договору встановлено, що даний Договір діє до 27.08.16.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Договір, на час виконання зобов'язань діяв.

Відповідно до п. 3.2 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Товар на умовах поставки, вказаних в специфікаціях, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкомерс» в редакції 2010 р.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 34580,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною на зазначену вище суму, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Однак, відповідачем вартість поставленого товару в повному обсязі оплачена не була.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару в розмірі 12828035,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 08.05.13. по 18.12.14., належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4 Специфікації передбачено, що вартість Товару оплачується Покупцем протягом 35 календарних днів, з моменту поставки Товару.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий товар здійснив частково 09.12.14. в розмірі 16141,25 грн., про що свідчить банківська виписка з рахунку відповідача, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на постачання № 2121/EС-14-069 становить 18438,75 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з наведеного вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору становить 18438,75 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 187,92 грн. - 3% річних та 2571,44 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 187,92 грн. - 3% річних та 2571,44 грн. - збитків від інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Також, позивач на підставі п. 7.2 Договору на постачання № 2121/EС-14-069 від 10.09.14. просить суд стягнути з відповідача 914,56 грн. - пені.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строк оплати Товару, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, який діяв в даному періоді.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 914,56 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем`янської, 10, код ЄДРПОУ 35764186) 18438 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 75 коп. - суми основного боргу, 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп. - пені, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 92 коп. - 3% річних, 2571 (дві тисячі п'ятсот сімдесят одну) грн. 44 коп. - збитків від інфляції, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.15.

Суддя І.В. Давиденко