Рішення № 43303802, 03.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/227/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 Справа № 908/6315/14

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119)

до відповідача: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" (вул. Центральна, буд. 18, с. Рубці, Краснолиманський район, Донецька область, 84411)

про стягнення 57 334,14 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: Скок В.С., довіреність від 04.02.2015р. № 1

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2014р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про стягнення з відповідача 57 334,14 грн., з яких: 32 201,96 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 819,96 грн. пені, 88,61 грн. 3% річних, 85,61 грн. інфляції та 24 138,00 грн. штрафу.

Ухвалою від 29.12.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/6315/14, присвоєно провадженню номер 24/227/14, справу призначено до розгляду на 04.02.2015р.

22.01.2015р. від позивача - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" судом отримано клопотання від 21.01.2015р № 124, в порядку ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, про участь представника у режимі відеоконференції в приміщенні Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 23.01.2015р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 04.02.2015р. розгляд справи відкладений на 02.03.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 02.03.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач в судове засідання не прибув, свої вимоги обґрунтовує наступним. 14.06.2012р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 120614-36/ФЛ-Ю-І, на виконання умов якого позивач передав в користування відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 30.06.2012р. сторонами акту прийому-передачі майна. Відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 25 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів. Всупереч прийнятих обов'язків, відповідач обов'язки щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за жовтень та листопад 2014р. за ним виникла заборгованість в розмірі 32 201,96 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 819,96 грн. пені, 88,61 грн. 3% річних та 85,61 інфляції. Крім того, відповідачу нараховано штраф за неподання звітності за квартал, який складає 1% від вартості майна. Оскільки звіти не подавались протягом 4-х кварталів, сума штрафу становить 24 138,00 грн. 22.01.2015р. від позивача судом отримана заява від 21.01.2015р. № 113, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 29 637,88 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 4 505,70 грн., 819,96 грн. - пені, 88,61 грн. - 3% річних, 85,61 грн. - інфляційні втрат, 24 138,00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. Позивач вказує, що розмір лізингових платежів за період з жовтня по грудень 2014 року складає 59 860,93 грн. Відповідачем з моменту звернення позивача до суду здійснено оплату в розмірі 55 355,23 грн., а саме: 06.01.2015р. Таким чином, сплачені відповідачем кошти в розмірі 55 355,23 грн. повністю погашають 4 505,70 грн. - заборгованість з 24.10.2014р. (28 період лізингу); 27 696,26 грн. - заборгованість з 25.11.2014р. (29 період лізингу) та частково в розмірі 23 153,27 грн. заборгованість з 25.12.14р. (30 період лізингу). Отже, залишається частково непогашеною заборгованість за лізинговими платежами з 25.12.2014р. Враховуючи викладене, просить суд на підставі ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, про що зазначив у письмових запереченнях, які надані суду. Відповідач вказує, що на даний час має заборгованість перед позивачем з лізингових платежів за 28 лізинговий період (жовтень 2014р.) в розмірі 269,66 грн. Позивач не обґрунтував належними доказами свої вимоги щодо наявності заборгованості відповідача за 28 лізинговий період (жовтень 2014р.) в розмірі 4 505,70 грн. Звернув увагу суду на той факт, що всі лізингові платежі сплачувалися відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, затвердженого додатковою угодою від 14.06.2012р. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 500,00 грн. та розмір пені до 100,00 грн.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору. Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 120614-36/ФЛ-Ю-І, за умовами якого (п. 1.1.) лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку "Графік сплати лізингових платежів" та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Додатковою угодою № 1 від 14.06.2012р. до договору сторонами підписано графік сплати лізингових платежів, яким визначено проведення 36 лізингових платежів та сплата авансового платежу в сумі.

30.06.2012 року сторонами підписано акт прийому-передачі предмету лізингу за договором, за яким позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу та документи щодо нього.

Згідно з п. 2.1.7.1 договору, якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 по 31 включно, то числом сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку лізингу. У випадку, якщо число 25 припадає на святковий або інший неробочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

Відповідно до п.2.1.8. договору, період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п. 2.2 договору, усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривня) відповідно до графіка та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в п. 2.7-2.9, 3.4 загальних умов.

За умовами п. 2.4 договору, всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9. Загальних умов починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт (Акт прийому-передачі предмету лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інш.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та інш.) дню.

Відповідно до п. 2.1.7.1 договору якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 по 31 включно, то число сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку предмету лізингу. У випадку, якщо число 25 припадає на святковий або інший не робочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

На виконання умов договору позивач передав в користування відповідачу предмет лізингу (вантажний автомобіль КамАЗ 45144, 2011 року випуску, номер кузова ХТС651150В1202036), що підтверджується Актом прийому-передачі від 30.06.2012р.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював лізингові платежі за Договором, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за договором.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 120614-36/ФЛ-Ю-І від 14.06.2012р. в розмірі 29 637,88 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами з 25.12.2014р. (30 період лізингу) в розмірі 4 505,70 грн., 819,96 грн. - пені, 88,61 грн. - 3% річних, 85,61 грн. - інфляційні втрати, 24 138,00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює відносини лізингу, є Закон України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 2 цього Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цим законом встановлюється порядок нарахування та сплати за договором (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних та залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингоодержувач) передає або зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Графік сплати лізингових платежів викладений в додатковій угоді №1 від 14.06.2014р. до Договору фінансового лізингу № 120614-36/ФЛ-Ю-І від 14.06.2012р.

Відповідно до цього Графіку в жовтні 2014р. (28 період лізингу) відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу на розрахунковий рахунок лізинговий платіж в розмірі 28 309,66 грн.

З урахуванням того, що 25 жовтня 2014р. припадало на неробочий день, тому за умовами договору, відповідач повинен був перерахувати кошти 24.10.2014р.

Судом встановлено, що 28.11.2014р. відповідачем частково перераховано на розрахунковий рахунок позивача лізинговий платіж за жовтень 2014р. (28 період лізингу) суму в розмірі 28 040 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 715 від 28.11.2014р. Таким чином заборгованість відповідача за 28 лізинговий період (жовтень 2014р.) складає 269,66 грн.

З досліджених судом обставин справи вбачається, що 06.01.2015р. відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача лізинговий платіж в розмірі 55 355,23 грн., з яких 27 696,26 грн. за листопад 2014р. (29 лізинговий період) та 27 658,97 грн. за грудень 2014р. (30 лізинговий період), що підтверджується платіжним дорученням №11 від 06.01.2015р.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість перед позивачем з лізингових платежів за 28 лізинговий період (жовтень 2014р.) в розмірі 269,66 грн.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не довів суду належними доказами свої вимоги щодо наявності заборгованості відповідача за 28 лізинговий період (жовтень 2014р.) в розмірі 4 505,70 грн.

За таких обставин, вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню частково в сумі 269,66 грн. В іншій частині вимоги відхиляється.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться відсотки річних та втрати від інфляції.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 88,61 грн. 3% річних, а саме: за період з 25.10.2014р. по 24.12.2014р. в сумі 22,59 грн. та за період з 26.11.2014р. по 24.12.2014р. в розмірі 66,02 грн.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції в сумі, яка заявлена позивачем, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 5.2.1. Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановленій Додатком «Довідка» до Договору.

Пунктом 7.1.3. Договору встановлено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) Предмета лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.16., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмету лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень.

Пунктом 2.1.5. Договору передбачено, що остаточна загальна вартість Предмета лізингу це вартість Предмета лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмета лізингу, направленого Лізингодавцем.

У зв'язку з тим, що відповідачем належним чином не були виконанні зобов'язання стосовно щоквартального інформування позивача про стан та адресу базування предмету лізингу, а саме не надано звіт за 4 квартал 2013р., 1, 2 та 3 квартал 2014р., позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 24 138,00 грн.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 30.06.2012р. становить 603 450,00 грн. Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна. Звіти не подавались протягом 4-х кварталів, отже сума штрафу становить 24 138,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано штраф 24 138,00 грн. оскільки це не суперечить умовам Договору та діючому законодавству.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України -Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі 819,96 грн. за загальний період з 25.10.2014р. по 24.12.2014р.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, нарахування позивачем пені в сумі відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При прийнятті рішення суд бере до уваги, що відповідач знаходиться в населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція. Так, за поясненнями відповідача 2014 рік був дуже складний для підприємства. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Краснолиманського району, в СТОВ «ДРУЖБА» були частково пошкоджені посіви озимої пшениці, кукурудзи та соняшнику. Підприємство не мало можливості здійснювати агротехнічні заходи, пов'язані з обробкою озимої пшениці від бур'янів, хвороб, шкідників, обробкою гербіцидами посівів соняшнику та кукурудзи. В результаті чого, СТОВ «ДРУЖБА» в 2014р. не отримало 40-50% запланованого врожаю, що підтверджується Актом обстеження посівів по СТОВ «ДРУЖБА» складеного 25.07.2014р. Окрім того, в 2014р. підприємством на вбирання врожаю було затрачено значно більше коштів, порівняно з 2013р., що підтверджується довідкою, виданою управлінням Агропромислового розвитку Краснолиманського району. Зазначені обставини суттєво вплинули на фінансове становище (платоспроможність) СТОВ«ДРУЖБА». Однак не дивлячись на всі ці труднощі, підприємство продовжувало виконувати свої грошові зобов'язання перед ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафу та пені, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, суд об'єктивно оцінивши даний випадок, знаходить за можливе зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню, до суми 12 069,00 та зменшити розмір пені до суми 409,98 грн.

Заперечення позивача на відзив до позовної заяви судом до уваги не приймається з урахуванням зазначеного вище.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" (вул. Центральна, буд. 18, с. Рубці, Краснолиманський район, Донецька область, 8441118, код ЄДРПОУ 33880354) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33880354) - 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 66 коп. заборгованість за лізинговими платежами, 409 (чотириста дев'ять) грн. 98 коп. пені, 88 (вісімдесят вісім) грн. 61 коп. - 3% річних, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 61 коп. інфляційні втрати, 12 069 (дванадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. штрафу та 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 62 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 20.03.2015р.