Рішення № 43303761, 25.03.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2015 р. Справа № 902/267/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: Алмаз В.В, представник за довіреністю;

відповідача: Обертюх Т.С., Кравець Р.Б. представники за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Державного підприємства "Енергоринок" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032)

до:Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. 1 Травня, 2, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 50561262,88 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго " 50 561 262,88 грн. заборгованості, з яких: 46 415 788,38 грн. - основного боргу, 1 330 117,98 грн. - пені, 37 964,98 грн. - штрафу, 2 615 803,91 грн. - інфляційних нарахувань, 161 587,63 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 05.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.03.2015 року.

24 березня 2015 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого останній визнає факт порушення умов договору купівлі продажу електричної енергії, однак зазначає що в лютому місяці товариством погашено 35 111 204,72 грн. основної заборгованості, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 304 583,66 грн. Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що наявність виконання ПАТ "Вінницяобленерго" своїх обов'язків по оплаті, а також те, що стягнення з ПАТ "Вінницяобленерго" нарахованих санкцій може призвести до тяжких наслідків для підприємства, просив суд посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню.

25 березня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме в частині основного боргу, просить стягнути з відповідача 11 304 583,66 грн. згідно розрахунку на 01.03.2015 року.

Суд оглянувши подану заяву приймає її на підставі ст. 22 ГПК України.

З огляду на викладене нова ціна позову становить 15 450 058,16 грн., з яких: 11 304 583,66 грн. - основного боргу, 1 330 117,98 грн. - пені, 37 964,98 грн. - штрафу, 2 615 803,91 грн. - інфляційних нарахувань, 161 587,63 грн. - 3% річних.

В судове засідання 25.03.2015 року з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення, в повному обсязі та просив позов задовольнити, представник відповідача визнав позовні вимоги однак просив суд зменшити розмір санкцій з посиланням на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.03.2007 року Державне підприємство "Енергоринок" (далі - позивач, ДПЕ) та Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (далі - відповідач ЕК) уклали договір № 3972/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору ДП "Енергоринок" зобов'язується продавати, а ВАТ "АК Вінницяобленерго" зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Розділом 3 Договору встановлено умови договору, а саме: п. 3.2 передбачено, що ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток 4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку № 1 до цього Договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Пунктом 3.3 Договору визначена плата за передачу електричної енергії, яку ЕК купує у ДПЕ, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховуються ДПЕ при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ. ДПЕ забезпечує надання ЕК диспетчерських послуг та послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. ДПЕ погоджується, що при повній поточній оплаті вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електроенергії до точок поставки ЕК.

Згідно п. 3.4. Договору середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього Договору.

Пунктом 3.5. Договору вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії.

Умови визначення обсягів купівлі - продажу електроенергії погоджені сторонами у п. 4 Договору.

На підставі пункту 4.1 Договору сторони, зокрема дійшли згоди, що для визначення обсягів купованої електричної енергії ВАТ "АК Вінницяобленерго" надає ДП "Енергоринок" повідомлення про замовлене добове та місячне споживання електроенергії. В повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково вказується замовлений обсяг електроенергії (кВт.г) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах. Повідомлення про місячне (по годинах) споживання електроенергії надається ВАТ "АК Вінницяобленерго" електронною поштою на адресу ДП "Енергоринок" до 25-го числа місяця, попереднього до розрахункового (п. 4.1.1 Договору).

Згідно п. 6.4. Договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

11.04.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 6874/02 до Договору № 3972/02 від 30.03.2007 р. згідно якої сторони погодили, що найменування ВАТ "АК Вінницяобленерго" замінити на Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" яке є правонаступником всіх зобов'язань, прав та обов'язків.

23.01.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5253/01 до Договору № 3972/02 від 30.03.2007 р. згідно якої сторони погодили внесення змін до договору у п. 4, п. 5, п. 6, п. 7 та п. 8 Договору.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом листопада - грудня 2014р., а відповідачем прийнято електричну енергію в обсязі 546 778,756 тис. кВт.г. на загальну суму 252130783,48 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, наявними в матеріалах справи.

Відповідач за електричну енергію розрахувався частково станом на день подачі позовної заяви до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 11 304 583,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії, за якими згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію у сумі 11 304 583,66 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) судом визнані обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 330 117,98 грн. - пені, 37 964,98 грн. - штрафу, 2 615 803,91 грн. - інфляційних нарахувань, 161 587,63 грн. - 3% річних.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, пені , штрафу та інфляційних дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку 3% річних втому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 161587,63 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги в частині стягнення 2615803,91 грн. - інфляційних нарахувань, підлягають задоволенню частково в сумі 2613146,36 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України (система «Ліга Закон»).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3.2. за прострочення строків оплати за отриману електроенергію ДПЕ має право нараховувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Перевіркою розрахунку штрафу судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 37 964,98 грн. - штрафу.

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представників, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, зменшити розмір заявленої позивачем пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

В своєму клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що весь обсяг закупленої у позивача електроенергії оплачено своєчасно та в повному обсязі. Крім того, внаслідок відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого позивачу не було завдано жодних збитків і не порушено будь-які майнові та немайнові інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує штраф на 90% та стягує з відповідача 133011,80 грн. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21100, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2, код 00130694) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 21515381) 11 304 583,66 грн. - основного боргу; 161 587,63 грн. - 3% річних; 2 613 146,36 грн. - інфляційних втрат; 37 964,98 грн. - штрафу; 133 011,80 грн. - пені та 73 076,16 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В позові у частині стягнення 2 657,55 грн. - інфляційних втрат та 1 197 106,18 грн. - пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити згідно переліку.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 березня 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032)