Постанова № 43303507, 04.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 березня 2015 р. № 820/736/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Мороз О.С.,

представника відповідача - Рязанцева В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2014 року № 0000024010, № 0000034010, № 0000044010; стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 91217 грн. та за листопад 2012 року в сумі 10985 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.01.2014 року № 0000024010, № 0000034010, № 0000044010; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За результатами апеляційного оскарження ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 року апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Державного підприємства завод "Електроважмаш" залишено без задоволення, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.05. 2014 р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2014 р. касаційна скарга відповідача задоволена частково - постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 року скасовані в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2014 № 0000024010 та у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 року залишені без змін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, пославшись на те, що відповідачем проведено планову перевірку ДП завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року. Результати перевірки оформлені актом № 190/40-10-03/00213121 від 19.12.2013 року. На підставі висновків акту перевірки № 190/40-10-03/00213121 від 19.12.2013 року, відповідачем прийнято зокрема оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 року № 0000024010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності на суму 991126,50 грн., з яких: основний платіж - 660751 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 330375,50 грн. Позивач вважає висновки, викладені у акті перевірки, необґрунтованими, помилковими та не підтвердженими фактами і обставинами, а податкове повідомлення-рішення незаконним, винесеним за відсутності правових підстав, та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача-1, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, проти позову заперечувала та вказала, що податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у відповідності до норм діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача-2, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, в судове засідання свого представника не направив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом надати заперечення не скористався.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державне підприємство завод "Електроважмаш", ідентифікаційний код юридичної особи 00213121, зареєстровано як юридичну особу 03.12.1991 року, взято на облік в органах державної податкової служби 07.06.1993, року за № 3 КН.1.

Фахівцями СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів проведено планову перевірку ДП завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року. Результати перевірки оформлені актом № 190/40-10-03/00213121 від 19.12.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 660751 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 452356 грн. та завищено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на суму 28603 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 190/40-10-03/00213121 від 19.12.2013 року, відповідачем прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення в тому числі від 08.01.2014 року № 0000024010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності на суму 991126,50 грн., з яких: основний платіж - 660751 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 330375,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 190/40-10-03/00213121 від 19.12.2013 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення рішення відповідача СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 08.01.2014 року № 0000024010 прийнято позивачем на підставі висновків акту перевірки щодо порушення ДП завод "Електроважмаш" пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що виразилось у порушенні порядку декларування податку на прибуток за довгостроковими договорами- а.с.17-18, т.1.

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник податкового органу послався на те, що позивачем безпідставно поширено загальні правила оподаткування на порядок обліку доходів і витрат за довгостроковим контрактом.

З цього приводу суд зазначає наступне. Згідно з підпунктом 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв до 01.04.2011) під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). Пунктом 7.10 цієї статті Закону встановлено особливий порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань.

Судовим розглядом встановлено, що між ДП завод "Електроважмаш" та ВАТ "Рогунська ГЕС" (Таджикістан) укладено договір № 51/10-36 від 29.03.2010 року щодо виготовлення продукції та надання послуг (далі - Договір). У податковому обліку на день укладення даний договір визначено як довгостроковий - а.с.170-173, т.8

У 2012 році додатковими угодами № 7 від 30.03.2012 року та № 8 від 18.05.2012 року до договору передбачено поетапну поставку продукції, яка розпочалась у ІІІ кварталі 2012 року - а.с.188-192, т.8.

Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 року підприємством включено до складу валових витрат по вказаному договору в сумі 6014642 грн. та до складу валових доходів розрахункові доходи всього в сумі 6450647 грн. - а.с.132-156, т.7

У четвертому кварталі 2012 року підприємством здійснено перерахунок доходів та витрат в податковому обліку за 2010 - І півріччя 2012 року із застосуванням загальних норм законодавства з податку на прибуток, внаслідок чого відбулося коригування за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року показників фактичних витрат на суму 6014642 грн. та розрахункових доходів на 6450647 грн.

З 01.04.2011 року податковий облік доходів та витрат регулюється відповідно до положень розділу ІІІ ПК України. Так, п 137.3 ст. 137 цього розділу визначено, у разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані. Після переходу покупцю права власності на товари (роботи, послуги) з довготривалим технологічним циклом виробництва, зазначені у попередньому абзаці, виконавець здійснює коригування фактично отриманого доходу, пов'язаного з виготовленням таких товарів (робіт, послуг), нарахованого в попередні періоди протягом терміну їх виготовлення.

При цьому, якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) перевищує суму доходу, попередньо нараховану за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), таке перевищення підлягає зарахуванню до доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).

Якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) менше суми доходу, попередньо визначеного за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), така різниця підлягає зарахуванню у зменшення доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).

Отже, з огляду на дату зміни учасниками договору умов поставки виготовленої продукції шляхом встановлення її поетапного прийняття з 29.03.2012 року, а відтак, саме з цієї дати вказаний договір втратив ознаки довгострокового, і з цього часу оподаткування операцій за цим договором повинно здійснюватися без урахування особливостей, передбачених пунктом 137.3 статті 137 ПК.

При цьому на позивача покладається обов'язок визначити кінцевий фінансовий результат за цим договором станом на 29.03.2012 з урахуванням вимог пункту 137.3 статті 137 ПК. Після цієї дати формування доходу та витрат у податковому обліку підприємство мало здійснювати за загальними правилами оподаткування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає правомірними висновки податкового органу про незаконне коригування позивачем витрат та доходів до часу зміни довгострокового характеру розглядуваного договору. Адже таким коригуванням позивач фактично надав ретроспективного правового значення додатковій угоді від 29.03.2012, змінивши порядок оподаткування довгострокового договору, який існував до часу укладення цієї угоди.

У зв'язку з цим визначення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток за цим епізодом на суму основного зобов'язання 91561,00 грн. та штрафних санкцій на суму 45780,50 грн. є правомірним.

Щодо донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ЗАО «Десна», суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ДП завод "Електроважмаш" та з ЗАО "Десна" (м. Подільськ, Російська Федерація) укладено контракт №117/11 від 12.12.2011 року, предметом якого є поставка турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ (М) для блока № 5 електростанції АО «ЕЄК» (Казахстан). П.п.2.1. п.2 Договору позивач здійснює поставку товару протягом 730 календарних днів з моменту отримання від замовника першого платежу - а.с.193-202, т.8.

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що при проведенні перевірки фахівцями податкового органу встановлено, що за вказаним договором підприємством проведено облік доходів та витрат за вказаним договором у відповідності до положень п.137.3 ст.137, п.138.2. ст..138 ПК України. Згідно облікових даних підприємства фактичні витрати на виробництво турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ (М) заводський заказ № 22803 у 4 кварталі 2012 року склали 5846688 грн.. Проте при розрахунку відповідного коефіцієнту підприємством не враховано перенесення витрат у сумі 1529864 грн. з 3 квартал на четвертий квартал 2012 року у зв'язку з фактичним отриманням первинних документів у 4 кварталі 2012 року. Отже, підприємством занижено розмір фактичних витрат на виробництво, який за даними перевірки складає 7376552 грн. та відповідно отриманий дохід за даними перевірки складає 13059337 грн. - а с.18-19, т.1.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (у ред.. на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Відповідно до пункту 137.1. статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Приписами пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході розгляду справи відповідачем не надано пояснень та доказів щодо підтвердження фактичних витрат позивача у ІV кварталі 2012 року на суму 7376552 грн., а отже податковим органом не доведено факту заниження позивачем інших доходів, а саме доходи від виконання довгострокових договорів на суму 2710428 грн. у ІV кварталі 2012 року.

Проте, враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст.11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин формування показників валових витрат та отриманого прибутку.

Так, із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що згідно картки обліку витрат на турбогенератор ТГВ-325-2АУ3, зав.замовлення 22803, на виробництво у ІV квартал 2012 року позивачем списано 5846688 грн. (за жовтень - 1930128,83 грн., за листопад - 2098734,30 грн., за грудень - 1817825,08 грн. (1840339,80 грн. - 22514,72 грн.).

Суд вважає необхідним зауважити, що за спірними правовідносинами коефіцієнт (питома вага витрат) визначається як відношення витрат за звітний період до загального запланованого розміру витрат (К = 5846688/46393408=0,126), а доходи - як добуток коефіцієнта (питомої ваги витрат) та ціни контракту (розмір загального очікуваного доходу) (Д= 0,126 х 82134199=10348909 грн.)

Розпорядженням № 354д від 02.08.2012 року ДП завод "Електроважмаш" зменшено розмір витрат на виробництво турбогенератора ТГВ-325-2АУ3, зав.замовлення 22803 у ІІІ кварталі 2012 року на 8657803 грн. та перенесено дані витрати на виробництво аналогічного агрегату на виконання іншого заводського замовлення по іншому договору. Витрати на виконання контракту № 117/11 від 12.12.2011 року у ІІІ кварталі 2012 року зменшено на 8657803 грн. - а.с.157-161, т.7, а.с.228-233, т.9

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про неправомірність посилань податкового органу на порушення ДП завод "Електроважмаш" пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України за контрактом № 117/11 від 12.12.2011 року, укладеним між ДП завод "Електроважмаш" та з ЗАО "Десна" (м. Подільськ, Російська Федерація) та відповідно скасування податкового повідомлення рішення від 08.01.2014 року № 0000024010 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 569190,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 284595,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.01.2014 року № 0000024010 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 569190,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 284595,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 06.03.2015 р.

Суддя Рубан В.В.