Постанова № 43303478, 19.03.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р. Справа № 818/784/15

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді Опімах Л.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області по нарахуванню і виплаті ОСОБА_1 заробітної плати не у відповідності з вимогами ст.ст. 47, 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з січня 2015 року, та зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Сумській області проводити ОСОБА_1 виплату щомісячного заробітку на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ст.ст. 47, 129), починаючи з січня 2015 року, а саме в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплат за вислугу років. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працює суддею Конотопського міськрайонного суду і відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" має вислугу більше 30 років та відповідно до ст.ст. 47, 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" йому повинна проводитися відповідна оплата суддівської винагороди з урахуванням усіх податків і зборів, при цьому на руки повинно видаватися не менше 16635,44 грн.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII встановлено, що в 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати, тобто 8526 грн і 12180 грн відповідно.

30.01.2015 р. ОСОБА_1 виплачено заробіток за січень в загальній сумі 6747,73 грн, що майже на 10 тис. грн. менше, ніж передбачено спеціальним законом "Про судоустрій та статус суддів".

Законом, який регулює величину суддівської винагороди є Закон України "Про судоустрій та статус суддів". Частина 4 і 6 ст. 47 вказаного Закону встановлюють, що незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частини 2, 2, 5 ст. 129 цього Закону встановлюють, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема, за вислугу років. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 30 років - 70 відсотків посадового окладу, що відповідає 8526 грн від 10 мінімальних заробітних плат.

Отже, при відрахуванні всіх податків ОСОБА_1 на руки мало бути виплачено 16635,44 грн, оскільки відповідно до положень ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.

Згідно із вказаним положенням Конституції України діє Закон України "Про судоустрій та статус суддів", який і визначає величину виплат суддівської винагороди саме в розрахованому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, вирахування з заробітку ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII є неправомірним, тому що вказаний закон знаходиться поза межами системи регулювання заробітку судді.

У свою чергу Верховною Радою України можуть бути внесені відповідні зміни про обмеження прав і свобод тільки на умовах дотримання вимог Конституції України, оскільки звуження змісту досягнутого верховенства права людини можливе тільки у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України із зазначенням строку дії таких обмежень. Такі обмеження можуть застосовуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Ні того, ні іншого в Україні не вводилося.

Вказаний висновок позивача грунтується також на рішеннях Конституційного суду України № 6-рп/99 від 24.06.1999 р. та № 19-рп/2004 від 01.01.2004 р., оскільки зменшення належного матеріального чи соціального забезпечення суддів є формою фінансового впливу на них.

Безпідставне зменшення заробітку суперечить також і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., Основним принципам незалежності судових органів, схваленим резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Процедурам ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених 24 травня 1989 р. Резолюцією 1986/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, Рекомендації N (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р., згідно з якими виконавча і законодавча гілка влади повинні гарантувати незалежність суддів й утримуватися від кроків, які б могли поставити її під загрозу.

Відповідно до позиції, викладеної в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" щодо захисту прав суддів, при захисті прав суддів слід виходити із того, що в разі невідповідності положень правового акту Конституції чи закону України належить застосовувати положення Конституції або закону України. Не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяги встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Забороняється при прийнятті нових законів чи внесенні змін до них скасовувати чи звужувати гарантії матеріального і соціального забезпечення суддів (п.п. 18, 19, 20).

В порушення вказаних норм відповідач безпідставно зменшив розмір заробітку ОСОБА_1, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Просив позов задовольнити.

У судове засідання позивач не прибув, у позовних вимогах просив розглянути справу без його участі.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про причини неявки всупереч ч. 2 ст. 40 КАС України суд не повідомив.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст. ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 129 України "Про судоустрій та статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до пп.1 п. 36 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII в абзаці першому частини третьої статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" цифри "15" замінено цифрами "10".

Крім того, пунктом 10 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) працівників державних органів та інших бюджетних установ, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).

Вказані обмеження не застосовується до максимального розміру місячного грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, працівників, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

З огляду на зазначене:

- у випадку затвердження штатного розпису суду, кількість працівників в якому відповідає граничній штатній чисельності, визначеній наказом ДСА України від 24.12.2014 р. N 170 "Про затвердження штатної чисельності працівників апаратів місцевих та апеляційних судів", максимальний розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати;

- у разі скорочення чисельності працівників суду в межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.11.2008 р. N 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України "держава прагне до збалансованості бюджету України" у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

У рішенні від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи негативні тенденції в економіці, погіршення прогнозних макропоказників, у зв'язку з цим - ризики щодо виконання державного бюджету, Верховною Радою України та Урядом було прийнято ряд рішень, спрямованих на економію бюджетних коштів, зокрема прийнято Закон України від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, яким обмежено максимальний місячний розмір суддівської винагороди 7 розмірами мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відповідність Конституції України положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо встановлення максимального місячного розміру суддівської винагороди.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України дії територіальне управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо виплати позивачу у січні 2015 року суддівської винагороди у розмірі 7 мінімальних заробітних плат є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, тому за наведених обставин та правових норм вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

З оригіналом згідно

Суддя Л.М. Опімах