Постанова № 43303347, 25.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р. Справа № 805/839/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хохленкова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 819,51 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 819,51 грн. про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 819,51 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 20.11.2013 року по 26.05.2014 року та отримувала допомогу по безробіттю, але за результатами обміну інформації з ДПА, отриманої в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, було виявлено, що відповідачка в період перебування на обліку у Маріупольському центрі зайнятості, була працевлаштована та працювала в ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з 10.04.2014 року по 20.08.2014 року.

Просив стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття з квітня по травень 2014 року у розмірі 819,51 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 20.11.2013 року по 26.05.2014 рік.

16.05.2013 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою щодо вирішення питання її працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.23).

Маріупольским міським центром зайнятості згідно наказу №НТ131127 від 27.11.2013 року, ОСОБА_1 надано статус безробітного (а.с.18-19)

Цим же наказом розпочата виплата допомоги по безробіттю з 27.11.2013 року (а.с.18-19).

Відповідно до довідки, виданої Маріупольсим міським центром № 82 від 29.01.2015 року відповідачка отримала допомогу по безробіттю за період квітень - травень 2014 року в розмірі 819, 51 грн. (а.с.17).

Маріупольським міським центром зайнятості при перевірці обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку у Маріупольському центрі зайнятості була працевлаштована та працювала за трудовим Договором в ДП ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з 10.04.2014 року по 20.08.2014 року про що було складено акт № 29 від 29.01.2015 року (а.с.7-13).

Наказом № 32 від 30.01.2015 року директор Маріупольського міського центру зайнятості доручив посадовій особі ЦЗ провести роботу з ОСОБА_1 з метою її добровільної сплати незаконно отриманої допомоги по безробіттю (а.с.14).

В той же день, тобто 30.01.2015 року відповідачці було спрямовано претензію з пропозицією сплатити незаконно отриману допомогу по безробіттю добровільно (а.с.15).

Ця претензія була спрямована ОСОБА_1 рекомендованим листом та отримана особисто 04.02.2015 року (а.с.16).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 5 п. 5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня

працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Судом було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 протягом перебування на обліку як безробітна в Маріупольскому міському центру зайнятості відомості про те, що вона працевлаштована в ДП ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з 10.04.2014 року по 20.08.2014 року, попре вимог закону, не подала.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає позов таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий

збір з відповідача стягненню не підлягає.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Маріупольского міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 819,51 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.код НОМЕР_1 на користь Маріупольского міського центру зайнятості грошову суму виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) у розмірі 819 (вісімсот дев'ятнадцять ) гривен 51 копійки на р/р 37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016, одержувач - Маріупольській міський центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Хохленков О.В.