Рішення № 43302322, 23.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7404/14-ц 23.03.2015 23.03.2015 23.03.2015

Провадження №22-ц/784/37/15

Провадження №22-ц/784/37/15 Головуюча суду першої інстанції Черенкова Н.П.

Категорія 20 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

23 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Кудрою В.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4,

тертя особа, без самостійних вимог - товарна біржа «АБВ Контракт», про визнання правочину недійсним та визнання права власності на транспортний засіб,

встановила:

11 червня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу автомобіля на підставі ст. 234 ЦК України.

В ході розгляду справи, збільшив позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля також з підстав ст. 215 ЦК України та, застосувати наслідки недійсності правочину, визнав за ним право власності на автомобіль.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належав автомобіль MERSEDES-BENZ, модель R 350, номер шасі НОМЕР_4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (нині реєстраційний номер НОМЕР_2).

14 червня 2010 року між ним, як членом товарної біржі «АБВ Контракт» в особі його брокера ОСОБА_6 та ОСОБА_4, як членом цієї ж біржі в особі брокера ОСОБА_7, укладено біржову угоду ААА № 000175 купівлі-продажу вказаного автомобіля за ціною 100 грн. Даний договір зареєстровано вказаною товарною біржею за реєстровим № 2400.

Позивач вказував, що договір вчинено без наміру створити правові наслідки, передбачені договором, з порушенням ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», оскільки ОСОБА_4 особисто угоду не підписувала, не була членом біржі та не надавала біржовим брокерам доручень представляти її інтереси з купівлі-продажу автомобіля.

Посилаючись на викладене та те, що ціна продажу автомобіля не відповідає його реальній вартості, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року задоволено позов ОСОБА_5

Визнано недійсним біржовий договір (угоду) купівлі-продажу автомобіля MERSEDES-BENZ, модель R 350, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1 (на даний час НОМЕР_2), укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, 14 червня 2010 року, зареєстрований на товарній біржі «АБВ Контракт» за реєстраційним номером 2400, з моменту його укладення, та визнано за ОСОБА_5 право власності на цей транспортний засіб. Стягнуто з відповідача на користь позивача 243 грн. 60 коп. судового збору.

-2-

Додатковим рішенням того ж суду від 02 грудня 2014 року з ОСОБА_4 на користь держави стягнуто 2335 грн. 33 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи недійсною біржову угоду та застосовуючи правові наслідки недійсності правочину, суд першої інстанції виходив з того, що такий договір не був підписаний покупцем або його представником за встановленою законом довіреністю, тому не відповідає вимогам письмової форми договору та волевиявленню покупця.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Із змісту статей 202, 208, 626, 638, 655, 689 ЦК України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 4, 5 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності умов, а саме: якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі, якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Згідно з ч.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Пункти 1, 2, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N1388 від 07 вересня 1998 року (далі - Порядок або Порядок державної реєстрації автомобілів), в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що цей Порядок є обов'язковим для всіх власників автомобілів.

-3-

Порядком передбачено, що одними із документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є засвідчені підписом відповідальної посадової особи, що скріплені печаткою, договори та угоди, укладені на товарних біржах зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Відповідно до ч.2 ст. 16, ч.1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з відсутністю волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визначення правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З матеріалів справи вбачається, що у власності позивача перебував автомобіль MERSEDES-BENZ, модель R 350, номер шасі НОМЕР_4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (нині реєстраційний номер НОМЕР_2).

14 червня 2010 року між ОСОБА_5, як членом товарної біржі «АБВ Контракт» в особі його брокера ОСОБА_6 та ОСОБА_4, як членом цієї ж біржі в особі брокера ОСОБА_7, укладено письмову біржову угоду ААА № 000175 купівлі-продажу цього автомобіля за ціною 100 грн. Даний договір зареєстрований у той же день тою ж товарною біржею за реєстровим № 2400.

З договору вбачається, що вказана біржова операція здійснена брокерами сторін угоди на підставі договору - доручення № 000175/1 від 14 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та договору - доручення № 000175/2 від 14 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину та необхідність визнання його недійсним.

Зазначені договори - доручення, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_4 в судовому порядку не оспорювали. Позивач вимог про визнання їх недійсними не заявляв. Не заявлено ним будь-яких позовних вимог і до біржових брокерів.

Іншого на підтвердження спростовання того, що угода вчинена сторонами не як членами біржі, брокером без доручення відповідача та за відсутності волевиявлення покупця на придбання автомобіля, позивач, суду не надав, хоча згідно ст. 60 ЦПК України, це є його обов'язком.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 05 грудня 2013 року до цього реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Товарної біржі «АБВ Контракт».

За такого, посилання позивача на те, що брокер ОСОБА_7 не мав доручення ОСОБА_4 на купівлю спірного автомобіля, а остання не мала наміру на його придбання, є необґрунтованими.

Отже, підстав вважати, що спірний договір не відповідає вимогам письмової форми договору та укладений з порушенням ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», не вбачається.

-4-

Крім того, 18 червня 2010 року на підставі спірної біржової угоди ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на транспортний засіб та користувалася автомобілем (а.с. 31-32).

Отже, прийняв майно і оформив на себе право власності на транспортний засіб відповідач цим створила юридичні наслідки.

Тому підстав вважати, що при укладені оспорюваного договору воля ОСОБА_4 була спрямована на те, щоб автомобіль залишався за продавцем, підстав немає.

Таким чином, ОСОБА_4 бажала придбати автомобіль, на виконання такого бажання купила його і зареєструвала належним чином право власності.

Не можуть бути підставою для задоволення позову посилання ОСОБА_5. на ту обставину, що ціна автомобіля у договорі купівлі-продажу явно занижена, оскільки за правилами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання спірної біржової угоди купівлі-продажу автомобіля недійсною згідно ст.ст. 215, 234 ЦК України, а тому вимоги позивача про визнання вказаного біржового договору недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочину не підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України таке рішення суду та додаткове рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 289 грн. 46 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2014 року та додаткове рішення того ж суду від 02 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, тертя особа - товарна біржа «АБВ Контракт», про визнання недійсним біржового договору (угоди) купівлі-продажу автомобілю MERSEDES-BENZ, модель R 350, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 14 червня 2010 року, зареєстрований на товарній біржі «АБВ Контракт» за реєстраційним номером 2400, з моменту його укладення та визнання за ОСОБА_5 права власності на транспортний засіб автомобілю MERSEDES-BENZ, модель R 350, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 289 (одну тисячу двісті вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: