Рішення № 4330206, 07.08.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 серпня 2009 р. Справа 7/146-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область.

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке", с. Савинці, Тростянецький район, Вінницька область.

про стягнення 512239,35 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Дзюндзя Л.Є. - представник, довіреність № 1 від 19.03.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ПСП "Савинецьке" на користь ТОВ "Агріматко-Вест" 512239,35 грн., у тому рахунку 351611,57 грн. основного боргу, 37453,85 грн. пені, 15230,06 грн. 3% річних та 107943,87 грн. інфляційних втрат в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 19.01.2007 року № лСЗР-13000005/1.

За вказаним позовом ухвалою від 19.06.2009 року порушено провадження у справі № 7/146-09 та призначено до розгляду на 14.07.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. При цьому суд зазначає, що ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано рекомендованою кореспонденцією і відповідач отримав її 06.07.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 286880.

В судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача подав заяву про відмову від стягнення 37453,85 грн. пені. В даній заяві позивач також вказує, що сума позовних вимог в частині стягнення інфляційних становить 83251,04 грн., а 3% річних 13496,09 грн., що пов'язано з зміною періодів розрахунків, з урахуванням того, що згідно з умовами договору поставки № лСЗР-13000005/1 від 19.01.2007 року відповідачу було надано відстрочку в оплаті кожної партії товару на строк 315 календарних днів.

Розглянувши дану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ч.4 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач до прийняття рішення у справі має право, крім іншого, відмовитись від позову та зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи неявку відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів розгляд справи було відкладено до 07.08.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.06.2009 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 14.07.2009 року щодо надання доказів.

Слід зауважити, що ухвалу від 14.07.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Леніна, 45а, с. Савинці, Тростянецького району Вінницької області). Разом з тим згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 14.07.2009 року № 13/4/1509 станом на 13.07.2009 року місцезнаходженням ПСП "Савинецьке" є: вул.Леніна, 45а, с. Савинці, Тростянецького району Вінницької області, що є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались ухвали у справі.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 19.06.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 14.07.2009 року які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Із врахуванням приписів ч.1 ст.69 ГПК України, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача (щодо відкладення) та розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на отримання ним ухвали про порушення провадження у справі 06.07.2009 року мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із позовними вимогами заявленими ТОВ "Агріматко-Вест".

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

07.08.2009 року позивач подав до канцелярії суду ряд документів серед яких і клопотання № 59 від 07.08.2009 року в якому позивачем проведено уточнений перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які згідно розрахунку відповідно складають 76941,55 грн. та 13062,60 грн..

Вказане клопотання, яке розцінюється судом як клопотання про зменшення розміру позовних вимог, прийнято судом до розгляду як таке, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Також у вказаному клопотанні позивач вказує, що після порушення провадження у справі - 24.07.2009 року - відповідачем було погашено частину боргу в розмірі 10000,00 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.01.2007 року між ТОВ "Агріматко-Вест" (Постачальник) та ПСП "Савинецьке" (Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № лСЗР-13000005/1.

Згідно п. 1.1 даного договору Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві на умовах СРТ с. Савинецьке товари за номенклатурою, та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до даного договору, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість, а також сплатити винагороду у вигляді відсотків за відстрочку чи розстрочку платежу, в строки та в порядку передбаченому поговором.

В п. 1.2 Договору сторони погодили, що вартість товару визначається сторонами як договірна, загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій і визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно п.2.6 Договору Покупець зобов'язувався здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 3 даного Договору.

В розділі 3 Договору сторони передбачили наступний порядок оплати.

Покупець здійснює часткову попередню оплату в розмірі 20 % від суми договору, яка розраховується згідно п. 1.2. договору (п. 3.1).

Попередня оплата здійснюється частинами у наступні терміни:

- 2 % від суми договору через 14 днів з дати підписання;

- 18 % від суми договору через 42 дні з дати підписання (п. 3.2).

На сплату решти суми в розмірі 80 % постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті кожної партії товару отриманою ним за видатковою накладною на строк триста п'ятнадцять календарних днів. Остаточний розрахунок за весь товар отриманий в межах дії цього договору Покупець повинен здійснити не пізніше 31.12.2007 року (п.3.3).

В специфікації № 1 до договору від 19.01.2007 року сторони узгодили асортимент, найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Відповідно до даної специфікації загальна вартість товару яка поставляється позивачем (ціна договору) складає 401611,57 грн..

На виконання договору позивач поставив відповідачу в три етапи товар, в підтвердження чого надав суду видаткові накладні № АВ-0405012 від 05.04.2007 року на суму 77582,40 грн., № АВ-0414002 від 14.04.2007 року на суму 44399,76 грн., № АВ-0421002 від 21.04.2007 року на суму 140283,18 грн., № АВ-0423005 від 23.04.2007 року на суму 72305,23 грн., № АВ-0426002 від 26.04.2007 року на суму 23712,00 грн. та № АВ-0503007 від 03.05.2007 року. Всього на загальну суму 401611,57 грн.. Також на підтвердження факту поставки товару відповідачу позивачем надано податкові накладні, оборотно-сальдові відомості тощо.

Проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару та розрахувався лише частково на суму 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.02.2008 року.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, банківську виписку) суд дійшов висновку, що поставка товару позивачем була здійснена саме на умовах договору поставки № лСЗР-13000005/1 від 19.01.2007 року з огляду на повну ідентичність асортименту, найменування, кількості, ціни та загальної вартості товару зазначеної в специфікації до договору та видаткових накладних.

Враховуючи те, що відповідач провів частковий розрахунок, сума боргу відповідача станом на час подання позову до суду складала 351611,57 грн. (401611,57 - 50000,00).

При цьому суд зазначає, що сума боргу в розмірі 351611,57 грн. зафіксована в обопільно підписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.07.2009 року, оригінал якого оглядався в судовому засіданні 07.08.2009 року.

Разом з тим судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено ще 10000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується банківською випискою від 23.07.2009 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано в п. 3.3. договору сторони передбачили, що на неоплачену вартість товару Постачальник надає Покупцеві відстрочку на строк 315 календарних днів, а остаточний розрахунок за весь отриманий товар відповідач зобов'язувався здійснити не пізніше 31.12.2007 року.

Крім того 20.05.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (№ 34) про сплату заборгованості в розмірі 351611,57 грн.. На підтвердження надіслання та отримання вказаної вимоги відповідачем суду надано фіскальний чек від 21.05.2009 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 3457817. Як вказує позивач відповіді на зазначену вимогу відповідачем не надано.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згіідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 76941,55 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2008 року до 30.04.2009 року та 13062,60 3 % річних за період з 01.03.2008 року по 10.06.2009 року, із врахуванням поданої в судовому засіданні 14.07.2009 року заяви та клопотання № 59 від 07.08.2009 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено наступне.

Так позивачем заявлено до стягнення 76941,55 грн. інфляційних втрат, які останній обраховував за період з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року наступним чином:

- період прострочення з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 27582,40 грн., інфляційні втрати - 6530,61 грн.;

- період прострочення з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 44399,76 грн., інфляційні втрати - 10512,47 грн.;

- період прострочення з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 140283,18 грн., інфляційні втрати - 33214,79 грн.;

- період прострочення з 01.04.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 72305,23 грн., інфляційні втрати - 13845,91 грн.;

- період прострочення з 01.04.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 23712,00 грн., інфляційні втрати - 4540,62 грн.;

- період прострочення з 01.04.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 43329,00 грн., інфляційні втрати - 8297,15 грн..

Провівши перерахунок інфляційних втрат шляхом визначення середнього значення індексу інфляції за період та розмірів заборгованості вказаних позивачем судом отримано 76922,01 грн. інфляційних втрат.

Так, в результаті перерахунку судом отримано наступні значення інфляційних втрат:

- період прострочення з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 27582,40 грн., інфляційні втрати - 6537,03 грн.;

- період прострочення з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 44399,76 грн., інфляційні втрати - 10522,74 грн.;

- період прострочення з 01.03.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 140283,18 грн., інфляційні втрати - 33247,11 грн.;

- період прострочення з 01.04.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 72305,23 грн., інфляційні втрати - 13810,30 грн.;

- період прострочення з 01.04.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 23712,00 грн., інфляційні втрати - 4528,99 грн.;

- період прострочення з 01.04.2008 року по 30.04.2009 року - розмір заборгованості - 43329,00 грн., інфляційні втрати - 8275,84 грн..

Виходячи з того, що позивачем заявлено більшу суму інфляційних втрат ніж отримано судом в результаті проведеного перерахунку суд відмовляє в стягненні 19,54 грн. інфляційних втрат.

При перевірці обрахунку позивачем 3 % річних, які обраховувались за період з 15.03.2008 року по 10.06.2009 року (кількість днів прострочення 452) судом не виявлено помилок, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених вимог - 13062,60 грн..

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 37453,85 грн. пені обрахованої за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені суд враховує те, що вона підписана представником позивача Дзюндзьою Л.Є. яка представляє інтереси позивача на підставі довіреності від 19.03.2009 року б/н. Як вбачається із даної довіреності представнику за нею надано право повної та часткової відмови від позову.

Крім того суд відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 10000,00 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 19.06.2009 року та 14.07.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від стягнення пені, часткової відмови в стягненні інфляційних втрат та вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

При цьому суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином на відповідача покладається державне мито в сумі 4415,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,49 грн. виходячи з наступних розрахунків (заявлена ціна позову - 512239,35 грн.: 351611,57 грн. - основний борг, 37453,85 грн. - пеня, 15230,06 грн. - 3 % річних, 107943,87 грн. - інфляційні втрати; ціна позову згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви про відмову від стягнення пені - 441615,72 грн.: 351611,57 грн. - основний борг, 13062,60 грн. - 3 % річних, 76941,55 грн. - інфляційні втрати; задоволено - 441596,18 грн.: 341611,57 грн. - основний борг, 13062,60 грн. - 3 % річних, 76922,01 грн. - інфляційні втрати). При цьому суд виходив з того, що сума державного мита із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становитиме 4416,16 грн. (441615,72*1%), а розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення залишатиметься незмінним - 312,50 грн. та того, що при визначенні розміру державного мита, яке буде покладатись на відповідача не враховуватиметься 10000,00 сплачених останнім після порушення провадження у справі згідно ч.2 ст.49 ГПК України: (4416,16*351611,57/441615,72=4415,96 - державне мито; 312,50*441596,18/441615,72=312,49 - ІТЗ).

За письмовим клопотанням позивача 07.08.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п.п.11, 4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" вул. Леніна, 45а, с. Савинці, Тростянецький район, Вінницька область - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33559260, р/р - 26002066246440 в Вінницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 302010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", вул. Підлісна, 27 с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722 - (інформація про реквізити - р/р - 260038470 в ТОД "Райффайзен Банк Аваль" МФО-338501, ідентифікаційний код - 34401968) - 341611 грн. 57 коп. боргу, 13062 грн. 60 коп. - 3 % річних, 76922 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 4415 грн. 96 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 312 грн. 49 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 19 грн. 54 коп. інфляційних втрат відмовити.

5. Припинити провадження в частині стягнення 10000 грн. 00 коп. боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Припинити провадження в частині стягнення 37453 грн. 83 коп. пені відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 серпня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722.

3 - відповідачу - вул. Леніна, 45а, с. Савинці, Тростянецький район, Вінницька область.