Рішення № 43301649, 25.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/678/14-ц Головуючий 1-ї інстанції - Срокіна І.І.

Провадження № 22-ц/790/948/15 Доповідач - Піддубний Р.М.

Категорія: "захист честі, гідності та ділової репутації"

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Бровченка І.О.,

за участю секретаря: Новокщонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до редакції газети "Сегодня", ОСОБА_3 (ОСОБА_4) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з названим позовом, мотивуючи який зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на шпальтах друкованого видання "Сегодня" в НОМЕР_1 була опубліковано статтю під назвою (російською мовою) "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій було поширено недостовірну інформацію про неї, зокрема зазначено наступне: що вона, будучи директором фірми (мовою оригіналу) "обещала людям помочь устроится на работу за границей, брала деньги за услуги, но люди оставались ни с чем", "в суд обратились шестеро харьковчан, которые требовали вернуть в общей сложности $ 150 тыс.", "недавно ОСОБА_2 продала свою иномарку "Тойота", которая находится под арестом, выходит еще один человек - покупатель авто - стал жертвой обмана", "нынешнее решение заставляет задуматься о том, что от правосудия она откупиться" а також вказано, що ОСОБА_5 звернувся до неї з питання працевлаштування до Канади, візу йому було відкрито, а потім анульовано з причин неправильності наданого запрошення.

Посилаючись на те, що поширення вказаної інформаціє порушує її особисті немайнові права, ОСОБА_2 просила визнати вищевказану інформацію такою, що не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати редакцію газети "Сегодня" та кореспондента газети "Сегодня" ОСОБА_4 в місячний термін опублікувати спростування цієї інформації, набравши його тим же шрифтом під заголовком "Спростування", на тій же сторінці і в такому ж обсязі друкованого тексту, а також стягнути з відповідачів на відшкодування завданої їй моральної шкоди 50 000 грн. та 500 грн. судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ОСОБА_2 позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов, на його думку, помилкового висновку про те, що недостовірна інформація, яку просила спростувати позивач, є оціночними судженнями, оскільки ця інформація містить фактичні дані.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що поширена в статті газети "Сегодня" інформація, що стосується ОСОБА_2, є оціночними судженнями, у зв'язку з чим відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту, а тому відсутні встановлені законом підстави для задоволення позову.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що інформація, достовірність якої оспорюється ОСОБА_2, була поширена шляхом публікації статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" в газеті "Сегодня" в НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтею ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року N 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Ухвалюючи рішення, що оскаржується, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та роз'яснення уваги не звернув, внаслідок чого розглянув справу за позовом ОСОБА_2, пред'явленим нею до редакція газети "Сегодня", яка не має статусу юридичної особи, а тому не може брати участь у справі в якості відповідача, а також до неіснуючої особи - ОСОБА_4, яка відповідно не має цивільної процесуальної правоздатності, не встановив та не вирішив питання щодо залучення до участі у справі осіб, які входять до групи журналістів газети "Сегодня" та використовують у своїй діяльності вищевказаний псевдонімом, а також особу, на яку як на автора частини інформації, що є предметом судового захисту, є посилання в опублікованій статті.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції не має повноважень щодо залучення до участі у справі на стадії апеляційного провадження належних відповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді