Ухвала суду № 43301038, 20.03.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4761/15-к

н/п 1-кп/640/290/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2015 р. м. Харків

Київського районного суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Якуші Н.В.

при секретарі - Пічугіної А.Г.

за участю: прокурора - Гоін С.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у Київському районному суді м. Харкова у режимі відеоконференцзв'язку між Київським районним судом м. Харкова та Краматорським районним судом Донецької області, кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015000000000397 від 13.03.2015 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Феськи, Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, який працював оперуповноваженим сектору карного розшуку Київського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, капітан міліції, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, якому 05 березня 2015 року ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 з 27 червня 2013 року по даний час проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, у спеціальному званні «капітан міліції».

Відповідно до функціональних обов'язків «Оперуповноваженого СКР Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції ОСОБА_1», затверджених начальником Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області у 2014 році (далі - Посадові обов'язки), ОСОБА_1 фіксував фактичні дані про протиправну діяльність злочинних груп та окремих осіб, які вчиняють злочини проти особи, індивідуальної власності громадян, державної та колективної власності, а також інших злочинів загально кримінальної спрямованості, здійснював заходи щодо створення мережі джерел оперативної інформації, які б забезпечили своєчасне виявлення організованих груп та окремих осіб, котрі займаються злочинною діяльністю, проводив необхідні заходи по попередженню та розкриттю злочинів за напрямком обслуговування.

Також у зв'язку з виконанням вищевказаних службових повноважень ОСОБА_1 з метою моніторингу криміногенної обстановки у м. Харкові та Харківській області був наділений правом доступу до спеціальної бази даних МВС України «Армор», де систематизуються та зберігаються добові зведення про зареєстровані та нерозкриті кримінальні провадження, які перебувають на контролі МВС України.

Тобто, капітан міліції ОСОБА_1 як оперуповноважений сектору карного розшуку Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області є службовою особою, на яку покладено здійснення організаційно - розпорядчих обов'язків при виконанні службових завдань за посадою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 68 Конституції України, ОСОБА_1 зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України.

Згідно п. «д» ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єктами відповідальності за вчинення корупційного правопорушення є особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх

справ, які притягаються до кримінальної відповідальності корупційного правопорушення.

Відповідно до положень ст.ст. 2, 10 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон), одним з основних завдань та обов'язків працівників міліції є виявлення запобігання і припинення кримінальних правопорушень, вжиття з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених законодавством.

Статтею 5 Закону встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Згідно п.п. 1, 2, 3 Посадових обов'язків капітан міліції ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати визначені службові обов'язки відповідно до діючих нормативних актів, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, керуючись принципом законності, забезпечуючи якісне та ефективне виконання покладених на нього завдань.

Однак, капітан міліції ОСОБА_1, в порушення вищевказаних вимог нормативних актів, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, став на шлях злочинної діяльності та одержав неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища за наступних обставин.

Так, наприкінці серпня 2014 року особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, з метою забезпечення терористичної організації «Оплот» даними для моніторингу криміногенної обстановки у м. Харкові та Харківській області запропонував своєму товаришу та колишньому співслужбовцю оперуповноваженому сектору карного розшуку Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області капітану міліції ОСОБА_1 за грошову винагороду у розмірі 2400,00 грн. у місяць систематично, в порушення установленого порядку, надавати йому добові зведення про зареєстровані та нерозкриті кримінальні провадження, які перебувають на контролі МВС України.

Усвідомлюючи протиправний характер такої пропозиції особи, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_1 з метою особистого збагачення, погодився надавати за грошову винагороду добові зведення про зареєстровані та нерозкриті кримінальні провадження, які перебувають на контролі МВС України.

Надалі капітан міліції ОСОБА_1, будучи службовою особою правоохоронного органу, наділеною організаційно-розпорядчими обов'язками, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, у порушення наведених положень нормативних актів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище, усупереч інтересам служби та з метою особистого збагачення, протягом вересня 2014 року - січня 2015 року, систематично одержував з бази даних МВС України «Армор» добові зведення про зареєстровані та нерозкриті кримінальні провадження, котрі перебувають на контролі МВС України, які у подальшому надавав особі, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, шляхом направлення з власної адреси електронної пошти poddubnyyl980@mail.ua на електронну адресу останнього bobr.roma@meta.ua, після чого одержував від нього біля приміщення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області по вул. Артема, 49 в м. Харкові протягом наведеного періоду часу неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів в сумі 2400,00 грн. кожного місяця, а загалом у період з вересня 2014 року до січня 2015 року у розмірі 12000,00 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України капітаном юстиції Гоін Степаном Богдановичем та підозрюваним ОСОБА_1 було досягнуто та підписано угоду від 14 березня 2015 року про визнання винуватості, за змістом якої вони погодили, що підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному злочині і зобов'язався: беззастережно та у повному обсязі свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони угоди погодились, що обвинувачений ОСОБА_1 понесе покарання у вигляді арешту строком на шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади в правоохоронних органах строком на 3 роки. З урахуванням вимог ч.5 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація грошей, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю), до ОСОБА_1 не застосовується.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, а також наслідки невиконання угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України, у вчиненому щиро покаявся.

Підтвердив суду, що угоду про визнання винуватості він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього є зрозумілими, а саме: наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для сторін є - для прокурора і підозрюваного - обмеження права на оскарження вироку. Просив затвердити зазначену угоду.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт та укладену угоду про визнання винуватості від 14.03.2015 року, суд приходить до висновку, вона не підлягає затвердженню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Зміст угоди регламентований ст. 472 КПК України.

Так, зокрема в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно положень ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Так, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 13 березня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про заміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 368 КК України в остаточній редакції.

Проте, судом вбачається, що обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті та які інкримінуються обвинуваченому, не відповідають правовій кваліфікації діям обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити у її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.

Крім того суд зауважує, що в розумінні положень ст. 472 КПК України, при погодження покарання сторонами зазначається вид та розмір покарання по кожній зі статей, по якій обвинувачений визнає себе винуватим.

Так, сторони угоди погодились на покарання, за ч.1 ст. 368 КК України у виді арешту строком на шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з урахуванням вимог ч.5 ст. 96-2 КК без застосування спеціальної конфіскації.

Водночас, судом вбачається невірне визначення міри покарання, яке узгодили сторони угоди, а саме безпідставне застосування положення ч.5 ст. 96-2 КК України, оскільки правомірних підстав повернення власнику (законному володільцю) грошей, отриманих ОСОБА_1 від особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не вбачається виходячи з того, що дії особи, яка йому їх надала органом досудового слідства також кваліфікуються як злочинні.

Оскільки угоду про визнання винуватості було укладено під час досудового розслідування, - обвинувальний акт та угода про визнання винуатості підлягають поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.

Відповідно до положень Глави 35 КПК України щодо кримінального провадження на підставі угод, не передбачає можливості оскарження ухвали суду про відмову у затвердженні угоди.

Керуючись ст.ст. 314-317, 469, 470, 474 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Вімовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 14 березня 2015 року, укладеної між прокурором відділу прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України капітаном юстиції Гоін Степаном Богдановичем та ОСОБА_1 та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Якуша