Ухвала суду № 43300975, 25.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1556/15 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 25" березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту.

В обґрунтування вимог зазначив, що 29 листопада 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/17-03/879-09, згідно з яким позичальнику надано кредит у розмірі 55 000,00 доларів США зі сплатою 12,75 % відсотків річних на строк до 28 листопада 2020 р.

В забезпечення повернення кредитних коштів 29 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, посвідчений 29 листопада 2005 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 4035.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: недобудований жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 листопада 2005р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4033.

Через порушення вимог кредитного договору щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості станом на 01 жовтня 2013 року заборгованість відповідача перед банком по кредитному договору складає 65 782,87 доларів США, гривневий еквівалент 497 802,77 грн., в тому числі: 49 206,38 дол. США (393 306,60 грн.) - заборгованість по кредиту; 11 359,54 дол. США (90 796,80 грн.) - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 5 216,95 дол. США (41 699,08 грн.) - пеня за простроченими платежами.

20 грудня 2011 року за вихідним № с08-114-1/11-3274 на адресу ОСОБА_4 направлено вимогу про повернення заборгованості по кредиту про виконання порушеного зобов'язання у 30-ти денний строк з моменту отримання цього повідомлення.

На підставі ст.ст. 526, 589, 590, 1054 ЦК України просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: недобудований жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.11.2005р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4033, та застосувати спосіб реалізації шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому ціни на цей вид майна, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 014/17-03/879-09 від 29 листопада 2005 року в сумі еквівалент 497 802,77 грн., судовий збір у розмірі 3441,00 грн. стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року позов задоволено.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року вказане заочне рішення скасовано.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

В апеляційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що призвело до порушення права банку на судовий захист, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Під час розгляду справи місцевим судом встановлено, що 29 листопада 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/17-03/879-09, згідно з яким позичальнику надано кредит у розмірі 55 000,00 доларів США зі сплатою 12,75 % відсотків річних на строк до 28 листопада 2020 р.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 29 листопада 2005 року між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є належний на праві власності іпотекодавцю недобудований жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 180,20 кв. м.

У даній справі предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу відповідача за кредитним договором.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Статтями 12, 33 Закону України "Про іпотеку" та ст. 589 ЦК України передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

7 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про заставу", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Статтею 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено споживчий кредит в іноземній валюті не може бути задоволена, оскільки на спірні правовідносини, які склалися між сторонами у справі, розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Судом встановлено, що ОСОБА_4 отримував кредит в іноземній валюті на придбання житла, і передавав придбаний недобудований жилий будинок площею180,2 кв.м банку в іпотеку, він відповідачем використовується як постійне місце проживання, у позичальника у власності інше нерухоме житлове майно не перебуває. Ці обставини банком не ставляться під сумнів.

Таким чином, суд при ухваленні рішення обґрунтовано застосовував вищевказаний Закон,оскільки наявні критерії, викладені у статті 1 цього Закону.

Банк в апеляційній скарзі не посилається на обставини, які б унеможливлювали застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Доводи апеляційної скарги про те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню на стадії судового розгляду, а лише під час виконавчого провадження по примусовому виконанню судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, ґрунтуються на помилковому розумінні змісту цього закону.

Відмова в позові з зазначених підстав має лише тимчасове правове значення і банк може звернутися із вказаним позовом після закінчення дії мораторію.

Апеляційна скарга не містить доводів про порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: