Ухвала суду № 43299186, 23.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/266/15-ц Головуючий у І інстанції ОСОБА_7Провадження № 22-ц/780/1704/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 1 23.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Таргоній Д.О., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про встановлення факту подружніх стосунків, визнання права власності, визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету міської ради, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання частково недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, в якому просили:

- встановити факт шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з березня 1993 року по 12 серпня 1993 року, тобто по день смерті ОСОБА_5;

- визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за кожним, право власності по 1/3 частині кооперативної квартири АДРЕСА_1;

- визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 30 вересня 1993 року № 15 та визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 січня 2004 року, зареєстрованого у комунальному підприємстві «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» 17 січня 2004 року за № 8543;

- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 10 квітня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині дарування всієї квартири.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року відкрито провадження у даній справі (а.с.30).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якою направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав недотримання правил підсудності та у зв'язку з тим, що вказана ухвала суду підписана не тим суддею, який розглядає дану справу, а іншою особою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору, що виник між сторонами, є встановлення факту шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1, визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказану вище квартиру, а також визнання частково недійсним договору дарування цієї квартири (а.с.5-9).

Згідно з ч. 1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним.

Відповідно до пункту 41 (абз.3) цієї ж постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3, у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Отже, враховуючи, що для позовів про визнання права власності на нерухоме майно та про визнання правочину з нерухомістю недійсним, встановлено виключну підсудність (ч.1 ст.114 ЦПК України), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відкрив провадження у даній справі, визначивши її підсудність за місцезнаходженням нерухомого майна у м.Фастові Київської області.

Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що після отримання позовної заяви суд не зробив відповідний запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Таким чином ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи. Підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду підписана не тим суддею, який розглядає справу, а іншою особою, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 ЦПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали щодо відкриття провадження у справі лише з приводу недотримання правил підсудності, інших підстав для оскарження ухвали суду про відкриття провадження діючим цивільним процесуальним законом не передбачено.

Жодного належного та допустимого доказу того, що в оскаржуваній ухвалі міститься підпис не того судді, який розглядає справу, апелянтом не надано. При цьому, колегія суддів враховує, що надана апелянтом до апеляційної скарги ксерокопія ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року про відкриття провадження у справі (а.с.80) не є належним та допустимим доказом, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал цієї ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прохання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про постановлення окремої ухвали стосовно судді ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді