Рішення № 43299132, 26.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3285/15 Справа № 196/1414/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко Ю. О. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Левцунову І.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Дніпропетровськгаз", треті особи: Управління соціального захисту населення Царичанської районної державної адмінстрації, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Царичанський аграрний професійний ліцей", про визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості та по відмові в наданні послуг з газопостачання, про зобов'язання поновити газопостачання,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулася з позовом до ПАТ "Дніпропетровськгаз", і вточнивши позовні вимоги, просить визнати неправомірними дії ПАТ "Дніпропетровськгаз" по нарахуванню заборгованості за надані послуги з газопостачання; визнати неправомірним припинення до будинку АДРЕСА_1; зобов'язати ПАТ "Дніпропетровськгаз" безкоштовно поновити газопостачання до належного їй будинку; судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договором про надання послуг з газопостачання вона та її сім'я, як побутові споживачі, користуються газом, що постачається до належного їй будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір є переукладеним, фактично за відповідним договором вона та її сім'я користувались газом з 1993 року.

З 26 серпня 1997 року працює на посаді викладача в Державному професійно-технічному навчальному закладі "Царичанський аграрний професійний ліцей", і у відповідності з ч.4 ст.57 Закону України "Про освіту" тощо має право на безоплатне користування газом для опалення житлового приміщення за нормами споживання газу, встановленими постановою КМУ від 1 серпня 1996 року №879 "Про встановлення норм користування житлового-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

Упродовж 1997-2014 років позивач сплачувала плату за користування газом у розмірі перевищення пільгової норми споживання газу, причому в квитанції про сплату завжди зазначалась пільгова норма споживання газу, вартість якої мала компенсуватись ПАТ "Дніпропетровськгаз" державою.

12 червня 2014 року працівники Царичанської дільниці Новомосковського УЕГГ ПАТ "Дніпропетровськгаз", в порушення Правил надання населенню послуг з газопостачання, вручили акт звірення, де зазначалось, що сума боргу за споживання газу за даними УЕГГ складає 5476,47 грн.

Таким чином, вважає, що відповідач свідомо неправомірно відносить вартість наданих послуг з пільгового газопостачання їй за 2010-2014 роки на її заборгованість, а не на заборгованість держави, та безпідставно і неправомірно за мотивом наявності заборгованості відмовляв в наданні послуг з газопостачання.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволений частково.

Визнано неправомірною відмову ПАТ "Дніпропетровськгаз" в наданні послуг з газопостачання ОСОБА_5 В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірних дій по нарахуванню заборгованості за надання послуг з газопостачання, суд першої інстанцію виходив з того, що відповідач про стягнення спірної заборгованості з ОСОБА_5 не звертався. Позовні вимоги щодо поновлення газопостачання до будинку позивача також не підлягають задоволенню, оскільки газопостачання відновлено.

З такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМ України N 256 від 04.03.2002, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також відповідно до п. 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку питання щодо безплатного користування житлом з опаленням у межах встановлених норм, вирішують головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, бездіяльність яких, в цьому питанні встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року /а.с. 22-30/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій ПАТ "Дніпропетровськгаз" щодо нарахуванню заборгованості за надані послуги з газопостачання не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивач не довів неправомірні дії саме ПАТ "Дніпропетровськгаз" по нарахуванню заборгованості за спожитий газ позивачем.

Крім того, згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В той же час ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, застосований позивачкою спосіб захисту свого права діючим законодавством не передбачений.

Зі справи вбачається, що відповідачем ПАТ «Дніпропетровськгаз» на адресу позивача надіслані письмові вимога про оплату заборгованості. (а.с. 5).

Зазначені вимоги відповідачем не пред'явленені до стягнення, тому таке звернення відповідача до позивачки з вимогою сплатити заборгованість за послуги газопостачання слід розглядати як претензію.

Такі дії відповідача не порушують права та інтереси позивачки, а відповідно до цього слід визнати, що відсутні і правові підстави для їх захисту.

З огляду на це оцінка зазначеним діям відповідача має бути надана судом при розгляді спору щодо стягнення заборгованості.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом до відповідачів, позивачка не надала суду доказів, яким чином та які її права, свободи чи інтереси з питання, що є предметом спору в суді, порушені відповідачем.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що суд безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Особу, яка надає правову допомогу, згідно положень ч.1 ст.47 ЦПК України віднесено до інших учасників цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі.

До матеріалів справи доданий договір від 14.10.2014 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про надання юридичної допомоги, яким передбачений оплату послуг шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок або внесення суми готівкою /а.с. 18/.

Зазначений договір містить перелік послуг, а саме здійснення представництва, бути представником при розгляді справи судом, але договір не містить домовленості щодо оцінки конкретних видів послуг та їх вартості.

Відповідно до ч.1 ст.38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Відповідно до ч.1,2 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги; така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні; така особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до п. 11 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.2009, № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником, і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК України.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивач не заявляв суду клопотання про допуск ОСОБА_6 до участі у справі у якості особи, яка йому надає правову допомогу.

Згідно журналу судового засідання ОСОБА_6 приймав участь при розгляді справи в якості представника, вартість послуг якого відповідно до чинного законодавства не можуть бути стягнені з другої сторони у справі.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду змінити в частині обґрунтування відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року змінити в частині обгрунутвання відмови у позові.

В іншій оскаржуваній частині рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.

Головуючий: Е.І. Григорченко

Судді: Н.О. Кочкова

І.Ю. Ткаченко