Рішення № 43299024, 13.03.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12784/14-ц

Провадження № 2/185/672/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря - Полуциган О.П., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4, представника третьої особи - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2014 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якому просить визнати за малолітніми дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 - ОСОБА_6, 2008 року народження, ОСОБА_7, 2011 року народження, право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер син позивача, ОСОБА_8, за життя з 2004 року він набув права користування квартирою АДРЕСА_1. З 2007 року син позивача став проживати однією сім'єю з ОСОБА_4, в 2008 році у них народилась донька ОСОБА_6, в 2010 році - уклали шлюб, в 2011 році у них народилась донька ОСОБА_7. Вся сім'я проживала в квартирі сина, вели спільне господарство. В 2013 році шлюб між сином позивача та ОСОБА_4 розірвано, і ОСОБА_4 переїхала проживати з дітьми по АДРЕСА_2. Син утримував квартиру по АДРЕСА_1, оплачував всі комунальні послуги, проте на момент смерті сина позивача від пожежі по АДРЕСА_2 квартира по АДРЕСА_1 не була приватизована. Ще за життя сина ОСОБА_4 залишила сина позивача з дітьми та стала проживати в цивільному шлюбі з іншим чоловіком. Малолітні діти сина фактично з самого народження набули право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, однак згідно листа від 18.12.2014 року відповідач таке право не визнає.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позов, просили задовольнити в повному обсязі, в тому числі на підставі Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства».

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що з 2011 року діти разом з батьками не проживали в спірній квартирі, тобто втратили право користування цією квартирою.

В судовому засіданні представник третьої особи, органу опіки та піклування Павлоградської міської ради, при вирішенні справи просила врахувати інтереси дітей.

В судовому засіданні третя особа, ОСОБА_4, пояснила суду, що з 2007 року разом з ОСОБА_8 проживала в квартирі на АДРЕСА_1, в 2008 році у них народилась донька, в 2011 році вони з ОСОБА_8 переїхали до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, в 2013 році вони шлюб розірвали, проте продовжили проживати за цією ж адресою, ІНФОРМАЦІЯ_7 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2, сталась пожежа, у якій загинув ОСОБА_8, проте за тиждень до пожежі вона уклала шлюб з іншим чоловіком та стала проживати з дітьми та чоловіком у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3, де проживає і зараз. При вирішенні справи просила залишити квартиру за дітьми, на розсуд суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - батьки малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Тобто ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до ст.258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Скориставшись наданим чинним законодавством правом позивач звернулась до суду із позовом в інтересах своїх малолітніх онуків, з вимогою щодо визнання права користування за онуками квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі було зареєстровано місце проживання сина позивача - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Квартира не була приватизована, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Павлограда.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР).

Під час вирішення спору у даній справі про право користування жилим приміщенням малолітніми дітьми, судом з'ясовано, що діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, разом з їх матір'ю, проте фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, допитаних в судовому засіданні, третя особа, ОСОБА_4, з дітьми та померлий ОСОБА_8 не проживали в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, як їм відомо оплату комунальних послуг за цією адресою здійснювала позивач. ОСОБА_4, з дітьми та померлий ОСОБА_8, син позивача, проживали разом в районі «Сосновка» в будинку третьої особи, ОСОБА_4, до смерті ОСОБА_8

Згідно показів свідка ОСОБА_11, чоловіка ОСОБА_4, шлюб укладено 19 серпня 2014 року, останні чотири роки ОСОБА_4 з дітьми проживала за адресою: АДРЕСА_2.

Тобто спірна квартира не була місцем постійного проживання як малолітніх дітей, так і їх батьків.

Також суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлене судом місце фактичного проживання батьків, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до його смерті, їх дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення в повному обсязі складено 18 березня 2015 року.

Суддя А. О. Врона