Рішення № 4329807, 27.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа № 17/93

За позовом Фірми «АВК», м. Первомайськ Луганської області

до Комунального підприємства Луганська обласна паливно-енергетична компанія, м. Луганськ

про стягнення 605 грн. 42 коп.

Суддя О. С. Фонова

Представники:

від позивача: Дудник М. О., представник, довіреність № б/н від 23.06.09;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 815,70 грн., 3% річних у сумі 219,57 грн.

В судовому засіданні 27.07.2009 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позовними вимогами є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 475,76 грн., 3% річних у сумі 129,66 грн.

Відповідач у відзивах та поясненнях на позовну заяву вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими у сумі 1035,27 грн., оскільки позивачем нараховано 3% річних та інфляційні нарахування не на суму зобов’язання за договором. а на суму, яку вирішено стягнути за рішенням господарського суду. враховуючи 3% річних та інфляційні нарахування, а також судові витрати. За розрахунком відповідача до стягнення підлягають 3% річних у сумі 129,66 грн. та інфляційні нарахування у сумі 475,76 грн., всього –605,42 грн.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників, що прибули у судове засідання, суд

встановив:

Господарським судом Луганської області 16.12.2008 було прийняте рішення у справі № 11/253 за позовом Колективного підприємства Фірми «АВК», яке є також позивачем у даній справі до відповідача –Комунального підприємства Луганська обласна паливно-енергетична компанія, що виступає відповідачем по даній справі, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 20-05/П від 20.05.2005 у сумі 12520 грн. Дане рішення суду є таким, що набрало законної сили та позивачу виданий судом наказ на примусове стягнення боргу.

Тому у частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі № 11/253, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.

Позивач 07.07.2009 надіслав до суду уточнення до позовної заяви №174/06-09 від 30.06.2009, згідно якого просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування у сумі 815,70 грн. за період з 27.01.2009 по 01.06.2009, 3% річних у сумі 219,57 грн. за період з 27.01.2009 по 01.06.2009.

В судовому засіданні 27.07.2009 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позовними вимогами є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 475,76 грн., 3% річних у сумі 129,66 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Відповідачем не надані докази погашення боргу у сумі 12520 грн.

Інфляційні нарахування та 3 % річних були нараховані позивачем на суму боргу, у зв’язку з чим, дані суми є аналогічними тим, які зазначив відповідач у відзиві.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача за позовом є обґрунтованими, вірно нарахованими та такими, що підтверджені матеріалами справи та відповідають фактичним обставинам, тому позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

В частині зменшення позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Луганської обласної паливно-енергетичної компанії, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1-Б, код 30091715, на користь Колективного підприємства фірми “АВК”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Макаренка, буд. 8а, код 25359819, інфляційні нарахування у сумі 475,76 грн. та 3 % річних у сумі 129,66 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 59,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 182,75 грн., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 29.07.2009.

Суддя О.С.Фонова