Вирок № 43296997, 26.03.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/1553/15-к

1-кп/465/222/15

ВИРОК

Іменем України

26.03.2015 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Нетреба Г. І.

з участю прокурора Букаловського Р.О.

захисника Тиховського Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Рогатин, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, приватного підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України, -

за участю обвинуваченого ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, будучи директором Приватного Підприємства «Аніла» (далі - ПП «Аніла»), ЄРДПОУ 23885946, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, на підставі договору №Г-6877-8 від 29.12.2008 року, всупереч вимог закону, за відсутності дозволу власника майна Управління комунального майна в особі Львівської міської ради, в період часу з 06 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року створював умови щодо одержання грошових коштів в приватного підприємця ОСОБА_3, та одержував від останнього неправомірну вигоду впродовж зазначеного періоду часу.

Так, 29 грудня 2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ПП «Аніла» укладено договір, №Г-6877-8 від 29.12.2008 року «Оренди нерухомого майна», згідно якого останнім надано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 197,9 кв.м., які розташовані в будівлі (під. літ.А-5) за адресою: АДРЕСА_2, терміном на 5 років і на підставі п. 4.3 вказаного договору у 2014 році термін найму (оренди) продовжено на той самий термін, тобто до липня 2019 року.

В подальшому, службова особа ПП «Аніла» ОСОБА_2 всупереч вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та в порушення ст.774 Цивільного кодексу України, за відсутності згоди наймодавня в особі Львівської міської ради, з метою власного незаконного збагачення, використовуючи передбачені статутом повноваження директорці ПП «Аніла», незаконно уклав «Договір оренди нежитлових приміщень» від 01 листопада 2014 року із ПП ОСОБА_3, згідно якого службова особа ПП «Аніла» ОСОБА_2 надає підприємцю приміщення площею 15,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, у платне користування з оплатою 500 грн. за кожен місяць користування, терміном до 31 грудня 2014 року, однак фактично одержував за це від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 тис. 500 грн. готівкою щомісячно, що не було обліковано у бухгалтерській та фінансовій звітності, та є неправомірною вигодою.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 щомісячно, впродовж вересня - грудня 2014 року одержав від приватного підприємця ОСОБА_4 неправомірну вигоду, що перевищує 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, та становить в загальній сумі 6 927 грн. Так, зокрема, востаннє 25.12.2014 року близько 09 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 34, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 100 євро (що згідно курсу Національного банку України станом на 25.12.2014 року еквівалентно 1 927 грн.) та 1000 гривень за незаконне, всупереч ст.774 Цивільного кодексу України, надання в користування указаним приміщенням (піднайм), після чого його злочинна діяльність була припинена працівниками органів внутрішніх справ, а предмет неправомірної вигоди вилучено.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч.З ст.368-3 КК України, оскільки ОСОБА_2, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду.

В підготовчому судовому засіданні в розпорядження суду поступила угода про визнання винуватості від 12.02.2015 року, укладена між старшим прокурором прокуратури м.Львова Кулинич Ю.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12014140030000871 та підозрюваним ОСОБА_2 у присутності захисника-адвоката Тиховського Т.О. на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_2 погодився на повне визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України та призначення покарання: ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368-3 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень із позбавленням права обіймати керівні посади терміном на 1 рік.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України та пояснив, що він повністю розуміє права, надані законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, а тому просить затвердити угоду.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких сторонами кримінального провадження не оспорюються.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення кримінального проступку ОСОБА_2 шкоди не завдано, потерпілих у справі немає, підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не встановлено та підстав, передбачених ст. ст. 44-49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності не вбачається.

У ст. 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Згідно ст. 474 КПК України якщо угоду досягнуто, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2, який в судовому засіданні визнав себе винуватими за ч.3 ст. 368-3 КК України, захисника Тиховського Т.О., які просили затвердити угоду про визнання винуватості, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 470, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого ОСОБА_2, що він розуміє, що викладені в ст.473, ч.4 ст.474, ч.5 ст. 474, ст. 476 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватими; вид покарання, при призначенні якого суд враховує, що обвинувачений позитивно характеризуються за місцем проживання, те, що на обліках у наркологічному диспансері та психоневрологічному диспансері не перебуває та вважає, що необхідним й достатнім для ОСОБА_2 та попередження нових злочинів буде достатнім призначення покарання без ізоляції від суспільства із застосуванням ч. 3 ст. 368-3 КК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, без застосування насильства, примусу, погроз чи непередбачених обіцянок, суд приходить до висновку, що слід затвердити угоду про визнання обвинуваченими винуватості, а тому може бути за даною угодою ухвалений вирок.

З наведених міркувань та керуючись ст.ст. 183, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 12.02.2015 року, укладену між старшим прокурором прокуратури м.Львова Кулинич Ю.М. та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368-3 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот гривень), 00 грн. із позбавленням права обіймати керівні посади терміном на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на залучення експертів НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області у зв'язку з проведенням криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речових: №41 від 04.02.2015р. в сумі 1 476 ( одна тисяча чотириста сімдесят шість гривень) грн., 00 коп. на користь держави.

Запобіжний захід - особисте зобовязання - після вступу вироку в законну силу скасувати.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Мартьянова С.М.