Постанова № 4329615, 07.07.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.07.2009 р. справа № 38/26

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.

суддів

Акулової Н.В. , Колядко Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

Прищепа СІ.. за дов. № 12/1 від 15.12.08р.

від відповідача:

Коваленко В.С. за дов. № б/н від 07.07.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро»м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду

Донецької області

від

12.05.2009 року

у справі

№ 38/26 (суддя Радіонова О.О.)

за позовом

Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро»м. Дніпропетровськ

до

Приватного підприємства «Лазурь-Групп»м. Маріуполь Донецької області

про

стягнення 59681,31 грн.

Приватна виробничо-торгівельна фірма «Кріоліт-Дніпро»м. Дніпропетровськ (далі по тексту ПВТФ «Кріоліт-Дніпро») звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Лазурь-Групп»м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту ПП «Лазурь-Групп») про стягнення основного боргу в сумі 46658,83 грн., пені в розмірі 4224,50 грн. та 50% річних в розмірі 8797,98 грн., а всього 59681,31 грн.

Позивач 02.04.09р. господарському суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 34658,83 грн., пеню в сумі 4398,71 грн. та 50% річних в сумі 12042,94 грн., а всього 51100,48 грн.

До господарського суду Донецької області 07.05.09р. надійшла заява про уточнення позовних вимог № 55 від 06.05.09р., в якій позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 34658,83 грн., 4386,70 грн. –пені та 13775,14 грн. –50% річних, а всього 52820,67 грн.

Рішенням від 12.05.2009р. господарський суд Донецької області відмовив у позові ПВТФ «Кріоліт-Дніпро»про стягнення заборгованості в сумі 34658,83 грн., пеню в сумі 4386,70 грн. та 50% річних в сумі 13775,14 грн. за договором № 31 від 05.08.2008р.

Рішення суду мотивовано тим, що строк оплати для відповідача за умовами договору № 31 від 05.08.2008р. не наступив.

ПВТФ «Кріоліт-Дніпро»з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 12.05.09р. не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.05.09р.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. прийнято при неповному з’ясуванні істотних обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також невірного застосування норм матеріального права.

ПП «Лазурь-Групп»відзив на апеляційну скаргу суду не надав, але його повноважний представник у судовому засіданні просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу –безпідставними.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2008р. між ПВТФ «Кріоліт-Дніпро” (Постачальник) та ПП “Лазурь-Групп” (Покупець) було укладено договір № 31.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов’язується передати партіями у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки покупця за ціною, визначеною у видатковій накладній або товаросупроводжувальних документах.

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст.266 Господарського кодексу України ( п.1.3 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунку. Так, згідно пункту 2.2 договору, оплата першої партії товару провадиться покупцем по факту постачання товару постачальником. Якщо поставлений товар оплачений в строк, то наступні партії товару оплачується покупцем з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту приймання товару покупцем. Моментом приймання товару покупцем вважається дата зазначена у п.3.2 договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що датою поставки і передачі товару у власність покупця вважається дата:

3.2.1 видаткової накладної – при отриманні товару за кільцевою довіреністю ( розділ 10 договору);

3.2.2 довіреності на бланку строгої звітності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Додатковою угодою № 1 про зміну договору № 31 від 05.08.2008р. були внесені зміни у пункти 3.2.2, 3.3 договору, а саме:

П.3.2.2 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

П.3.3 товар та товаросупроводжувальні документи на товар, передбачені діючим законодавством, передаються уповноваженому представнику покупця у разі надання ним довіреності на отримання ТМЦ або відповідності відбитків печатки покупця, а також підписів осіб, яким довірено отримання товару на екземплярі видаткової накладної постачальника.

Додаткова угода № 1 підписана сторонами у встановленому порядку та скріплена печатками підприємств.

Пунктом 3.5 договору визначено, що постачальник зобов’язується здійснити постачання на протязі 5 календарних днів з моменту отримання заявки покупця.

За умовами п.5.2 договору покупець зобов”язаний, зокрема:

5.2.1 прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у накладній згідно з п.2.2 договору, а також вчиняти за свій рахунок всі необхідні дії щодо здійснення платежу;

5.2.2 сплатити постачальнику повну ціну переданого товару.

За несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення , а також 50% річних від простроченої суми за період прострочення згідно ст. 625 ЦК України. ( п.6.1 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Позивач, на виконання умов договору по поставці товару здійснив поставку (кондитерських виробів) відповідачу на загальну суму 105030,45 грн., що підтверджено видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи.

Відповідачем товар був частково позивачу повернутий, що підтверджено накладними на повернення, а саме: № КД-0001103 від 03.10.2008р. на суму 164,30 грн., № ЛГ-1000030 від 24.10.2008р. на суму 178,14 грн.; № ЛГ-1000032 від 31.10.2008р. на суму 69,73 грн., а всього на загальну суму 412,17 грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 57959,45 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість за договором № 31 від 05.08.2008р. в розмірі 46658,83 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі розгляду справи відповідач частково перерахував грошової кошти у розмірі 5000 грн. – 03.02.2009р.; 3000 грн. – 03.03.2009р.; 1000 грн. – 18.03.2009р.; 1000 грн. – 26.03.2009р.; 2000 грн. – 30.03.2009р., всього на суму 12000 грн.

Остаточно визначившись, позивач просив господарський суд Донецької області задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 34658,83 грн., 4386,70 грн. пені та 50% річних у сумі 13 775,14 грн., в яких рішенням від 12.05.2009р. по справі № 38/26 було відмовлено.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі № 38/26 підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 525, 526 ЦК України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Розглянувши договір № 31 від 05.08.2008р., апеляційний суд вважає його укладеним відповідно до ст. 638 ЦК України, а також глави 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи укладений між сторонами договір є за своєю правовою природою договором поставки, тому спірні відносини регулюються згідно п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу за поставлену продукцію в сумі 34658,83 грн.

Згідно приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами укладеного між сторонами договору № 31 від 05.08.2008р. (п.2.2 договору) оплата першої партії товару провадиться покупцем по факту постачання товару постачальником. Якщо поставлений товар оплачений в строк, то наступні партії товару оплачується покупцем з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту приймання товару покупцем. Моментом приймання товару покупцем вважається дата зазначена у п.3.2 договору.

Пунктом 5.2.1 договору встановлений обов”язок покупця прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у накладній згідно з п.2.2 договору, а також вчиняти за свій рахунок всі необхідні дії щодо здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи перша поставка товару була здійснена 08.08.2008р. згідно видаткової накладної № КД-0005908 на суму 13942,39 грн., а оплата відбулася не по факту постачання товару, як передбачено умовами договору, а пізніше, 10.09.2008р, що підтверджено банківською випискою (платіжне доручення № 147 від 10.09.2008р.).

Крім того, абзацем другим п.2.2 договору встановлено, що покупець при здійсненні розрахунків повинен дотримуватися черговості в оплаті партій товару (від “першої” накладної до “останньої”).

Пунктом 2.3 договору встановлено, в разі порушення покупцем строків оплати товару, вказаних у п.2.2 договору, постачальник залишає за собою право відмовити у подальшому відпуску товару покупцю до моменту повного виконання ним умов, визначених у п.2.2 договору.

Як видно з наданих позивачем документів, після оплати відповідачем першої партії товару з порушенням п.2.2 договору, були здійснені наступні поставки партій товару.

Судова колегія вважає, що сторони узгодили у договорі строк виконання відповідачем договору з оплати товару, а саме: що строк і термін оплати встановлений сторонами у п. 2.2 договору № 31 від 05.08.08р., а саме оплата першої партії товару провадиться Покупцем по факту постачання товару Постачальником. Перебіг строку відповідно до ст. 253 ЦК України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Тому, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Донецької області помилково дійшов висновку про те, що строк виконання зобов’язання щодо оплати товару договором встановлений не був та помилково застосував ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що основний борг в сумі 34658,83 грн. та пеня в сумі 4386,70 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки ці суми доведені відповідними доказами, арифметично обґрунтовані та строк оплати наступив.

Що стосується 50% річних, то вони також підлягають стягненню на підставі ст. 625 ЦК України, однак судова колегія приходить до висновку про необхідність зменшення розміру річних, оскільки ця сума занадто велика в порівнянні з сумою основного боргу, а також суд бере до уваги ступень виконання зобов’язання, розмір зобов’язання та ступень його виконання, а тому вважає за необхідне зменшити розмір відповідальності та стягнути з відповідача на користь позивача 2755,03 грн., тобто 20% річних.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в справі докази, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 41800,56 грн., з яких: 34658,83 грн. –сума основного боргу за договором поставки, 2755,03 грн. – 20% річних від простроченої суми та 4386,70 грн. –пеня.

На підставі вищенаведеного, рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2009р. по справі № 38/26 підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню частково, оскільки вони законні і доведені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція відносить судові витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро»м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09р. по справі № 38/26 скасувати.

Позовні вимоги Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро»м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства «Лазурь-Групп»м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 52820,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Лазурь-Групп»(87515 Донецька область, м. Маріуполь, пров. Кузнєчний, 2, ЄДРПОУ 35841160) на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро»(49022 м. Дніпропетровськ, вул.. Океанська, 4, ЄДРПОУ 21866583) основний борг в сумі 34658,83 грн., пеню в розмірі 4386,70 грн., 20% річних в розмірі 2755,03 грн., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в сумі 472,30 грн., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 209 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 93,38 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.В. Акулова

Т.М. Колядко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5 ГСДО