Вирок № 43296105, 26.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/20559/14-к Провадження №11-кп/773/142/15 Головуючий в 1 інстанції Борнос А. В. Категорія:ч.2ст.28,ч.1 ст.263 КК України Доповідач : Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Пазюка О.С.,

суддів - Опейди В.О., Клока О.М.,

при секретарі - Лінік Т.В.,

з участю прокурора - Воробія О.П.,

захисника - ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури Волинської області Воробія О.П. на вирок Луцького міськрайонного суду від 28 січня 2015 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ківерці Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двоє дітей, приватного підприємця, в порядку ст.89 КК України - судимості немає,

- засуджено за ст.28 ч.2, ст.263 ч.1 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід у виді застави, визначеної ухвалою від 18.10.2014 року та сплаченої, заставодавцем ОСОБА_4, згідно квитанції №0.0.308228468 від 18.10.2014 року, залишено до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ст.182 ч.11 КПК України, застава, в сумі 37370 (тридцять сім тисяч триста сімдесят) грн. 62 (шістдесят дві) коп. підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_4, після вступу вироку в законну силу.

Звернуто суму застави - 2629, 38 грн., за згодою заставодавця ОСОБА_4, на виконання вироку в частині майнових стягнень - судових витрат у справі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2, шляхом звернення частини суми внесеної застави, в доход держави 2629 (дві тисячі шістсот двадцять дев»ять) грн. 38 (тридцять вісім) коп. судових витрат у справі за проведення балістичної, хімічної та дактилоскопічної експертиз.

Вироком вирішено долю речових доказів. Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ухвали слідчого судді від 18.10.2014 року - знято, повернуто вилучене та належне обвинуваченому ОСОБА_2 майно.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, суд -

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 17.10.2014 року близько 15 год.15 хв., за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в кафе автомобільної мийки "АвтоКом", що по вул.Лідавській, 23 м.Луцька, домовився з ОСОБА_5 (установчі дані якого змінені), що діяв на підставі постанови про проведення оперативно розшукового заходу - оперативна закупка від 16.10.2014 року, про збут 10 пістолетів-кулеметів "Скорпіон (Зразок-61)", калібру 7,65 мм виробництва Чеської Республіки та боєприпасів до них - 50 (п'ятдесяти) пістолетних патронів "Браунінг", калібру 7,65 мм за грошову винагороду у розмірі 20 000 євро.

Цього ж дня, близько 17.00 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_2 перемістив вказані пістолети до автомобільної мийки «АвтоКом», а о 17.20 год., на території вказаної мийки, в автомобілі ОСОБА_5 марки «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_1, шляхом продажу, збув вищевказану вогнепальну зброю та боєприпаси. Після чого був затриманий працівниками СБУ на місці вчинення злочину.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, посилається на призначення ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості. У зв'язку з цим просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі. Запобіжний захід змінити на тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та в судових дебатах просив її задовольнити, обвинуваченого за його захисника, які просили залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що

апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація дій останнього за ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України є правильною, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні і ніким не оспорюється .

При призначенні покарання за скоєний злочин та застосуванні ст.75 КК України і звільненні ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд своє рішення мотивував тим, що в порядку ст.89 КК України судимості немає, у вчиненні злочину щиро розкаявся, має постійне місце проживання, скарг на його поведінку не надходило, до адміністративної відповідальності не притягався, на утриманні двоє дітей: малолітня дитина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, неповнолітня дитина дружини ОСОБА_4 від першого шлюбу (дочка 17 років), згідно до ч.1 ст.263 КК України, вчинений злочин відноситься до категорії тяжкого, однак був вчинений під контролем працівників СБУ, в зв'язку з чим суспільно-небезпечних наслідків не настало, зброя повністю вилучена.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 не дотримався.

При цьому не врахував, що ОСОБА_2 19.09.2003 року був засуджений Володимир-Волинським міським судом за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.1ст.263, ч.4 ст.296, ч.1 ст.309 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі (а.с.42-44).

Через 7 місяців з часу погашення судимості, ОСОБА_2 повторно вчинив умисний корисливий злочин, пов'язаний із незаконним поводженням із зброєю. Наслідки від його вчинення могли бути невідворотними, що становить підвищену небезпеку вчиненого ОСОБА_2 злочину.

Предметом вчинення злочину є значна кількість зброї та боєприпасів до неї, які є новими та іноземного виробництва.

Суд першої інстанції до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 відніс щире каяття останнього, з чим колегія суддів погодитись не може, оскільки обвинувачений не надав інформації про канал постачання зброї на територію України, не вказав на осіб, які вчиняли з ним злочин.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання суд також зазначає, що злочин вчинений під контролем працівників СБУ у Волинській області і не наступило суспільно-небезпечних наслідків від вчиненого злочину, ця обставина не може бути врахована при призначенні покарання із застосуванням ст.75 КК України.

За таких обставин вирок суду в частині звільнення від відбуття покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України не можна визнати законним та обґрунтованим, внаслідок його м'якості, тому вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

У зв'язку з вищенаведеним, оскільки судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст.50, 65 КК України, тому обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі без застосування ст.75 КК України. На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні покарання суд апеляційної інстанції враховує, що злочин скоєний ОСОБА_2 відноситься до категорії тяжких, раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, вилучена значна кількість зброї та боєприпасів до неї; наявність обставин, які пом'якшують покарання - визнання вини, має на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, посередньо характеризується по місцю проживання, обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Оскільки вирок набирає законної сили негайно, тому міра запобіжного заходу не підлягає зміні.

В решті вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.404,407,418,420 КПК України, апеляційний суд, -

З А С У Д И В :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 28 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в цей термін час перебування під вартою з 17 години 25 хвилин 17 жовтня 2014 року до 14 години 00 хвилин 20 жовтня 2014 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення, і може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді :