Ухвала суду № 43295850, 26.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/1765/15Головуючий у 1-й інстанції Зарютін П.В. Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, треті особи - Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року (а.с.18) позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, треті особи - Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просив зазначену ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження (а.с. 26-27).

У судове засідання 26.03.2015 року апелянт - позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду цієї справи повідомлявся апеляційним судом з додержанням вимог ст.ст. 74-77 ЦПК України.

Так, двічі апеляційним судом надсилались судові повістки апелянту - позивачу на зазначену ним в його позові (а.с.3) та апеляційній скарзі (а.с. 26) адресу: АДРЕСА_1, проте, конверти повернулись на адресу апеляційного суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.40, 57, 63, 65).

Повідомити апелянта за зазначеним у позові та апеляційній скарзі номеру мобільного телефону: НОМЕР_1 також не представилось можливим, оскільки за ним відповідав лише оператор (а.с.57, 65).

При цьому, ОСОБА_2 про зміну свого місця проживання (перебування) або засобів зв'язку апеляційний суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

Однак, у судове засідання 26.03.2015 року в якості представника апелянта - позивача ОСОБА_2 до апеляційного суду з'явився на підставі довіреності від 23.08.2008 року (а.с.66-67) ОСОБА_4, який зазначений у позові апелянта як відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, та який зазначав, що є сином апелянта - позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в свою чергу є інвалідом І групи, та в силу свого стану здоров'я та віку не може особисто приймати участь у цій справі, його (ОСОБА_4) інтереси співпадають із інтересами апелянта ОСОБА_2, а тому ОСОБА_4 був допущений колегією суддів апеляційного суду до участі у цій справі в якості представника апелянта на підставі вищезазначеної довіреності.

ОСОБА_4, як представник апелянта ОСОБА_2, на запитання колегії суддів зазначав, що судові повістки ОСОБА_2 та він не отримували на поштовому відділенні з причин стану здоров'я та віку ОСОБА_2, а також у зв'язку із періодичним перебуванням його (ОСОБА_4) у м. Дніпропетровську у судах та за адресою: АДРЕСА_2, коли він самостійно звертався у поштове відділення, отримував інформацію про те, що поштові відправлення вже повернуті до апеляційного суду, а мобільний телефон - перебуває в ремонті.

У судове засідання 26.03.2015 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи апеляційним судом (а.с. 35, 37 - 38) відповідач ОСОБА_3 та представники третіх осіб - Президента України та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_3 про причини своєї неявки у дане судове засідання апеляційний суд не повідомила, тому колегією суддів апеляційного суду причина неявки відповідача ОСОБА_3 у дане судове засідання була визнана неповажною.

Представник Президента України за довіреністю (а.с.55) Мишковець О. подав апеляційному суду клопотання (а.с.54), в якому просив розглядати справу за відсутності представника Президента України.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в суді за довіреністю (а.с.52) Таргулова І.Г. подала суду клопотання (а.с.51), в якому просила апеляційний суд розглядати справу без участі Уповноваженого з прав людини. Додатково зазначала, що предмет позову "невиконання умов шлюбного договору" відповідно до ст. 2 Закону України "Про Уповноваженого Верховної ради України з прав людини" не віднесений до сфери його застосування і правові підстави для участі Уповноваженого з прав людини в зазначеному судовому процесі відсутні. Крім того, ст. 13 зазначеного Закону участь Уповноваженого з прав людини в суді є його правом, а не обов'язком.

При вищевикладених обставинах, заслухавши думку представника апелянта-позивача ОСОБА_4, колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглядати дану справу за відсутністю апелянта - позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та представників третіх осіб - Президента України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4, як представника апелянта - позивача ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що повертаючи для звернення до належного суду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався ст. ст. 109, 121 ч. 3 п. 4 ЦПК України та виходив із того, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області Осіян О.М., судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В., голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Вільногірського районного суду Дніпропетровської області; відповідач за первинним позовом ОСОБА_3- ОСОБА_4, треті особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб - Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини щодо невиконання умов шлюбного договору, припинення дії, яка порушує право виконання обов'язку в натурі, відновлення становища, яке існувало до порушення, в порядку ст. 108 ЦПК України був переданий Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі ухвали від 12.12.2014 року (а.с.2) згідно визначеної підсудності до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, оскільки відповідачами за цим позовом у тому числі є судді та суди Дніпропетровської області.

Проте, встановлено, що ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2015 року (а.с.13-15) у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до судді судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області Осіян О.М., апеляційного суду Дніпропетровської області, судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В., голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Вільногірського районного суду Дніпропетровської області, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, треті особи - Президент України, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини, в частині визнання порушень суддів та судів, встановлення певних фактів відмовлено.

Звідси, після цього залишилось невирішеним питання судом першої інстанції щодо позову ОСОБА_2 в частині позовних вимог до фізичної особи - ОСОБА_3 щодо невиконання умов шлюбного договору, встановлення певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди, на який розповсюджуються вимоги підсудності, визначеної ст. ст. 109-110 ЦПК України, окрім ст. 114 ЦПК України (виключна підсудність), так як підстави для застосування останньої у цій справі відсутні.

Однак, в силу вимог ст. 122 ч. 3 абз. 1 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вказаних вимог ЦПК України суддею Шнвченківського районного суду м. Запоріжжя були правильно зроблені запити щодо місця перебування та місця проживання відповідача ОСОБА_3 до органів реєстрації по Запорізької області (а.с.11) та по Дніпропетровської області (а.с.12), оскільки за змістом позову ОСОБА_2 місцем мешкання відповідача ОСОБА_3 була зазначена адреса: АДРЕСА_3 (а.с.3).

22.01.2015 року судом першої інстанції була отримана відповідь лише від органу реєстрації Запорізької області (а.с.17), за змістом якої відомості про реєстрацію/зняття з реєстраційного обліку по Запорізькій області відносно ОСОБА_3 відсутні.

Таким чином, станом на час постановлення судом першої інстанції оскаржуємої ухвали у цій справі, у суду першої інстанції не було правових підстав (ст. 121 ч. 3 п. 4 ЦПК України) для повернення для звернення до належного суду позову позивача у частині позовних вимог до ОСОБА_3

Оскільки, із наданої органом реєстрації по Запорізькій області інформації судом першої інстанції не було встановлено зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) ОСОБА_3 взагалі, та у тому числі у Дніпропетровській області.

В силу вимог ст. 122 ч. 3 абз. 4 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення в пресі.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів апеляційного суду встановлено, що після а.с. 18, на якому міститься ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, на а.с.22 міститься відповідь органу реєстрації по Дніпропетровській області з відміткою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про її отримання від 26.01.2015 року, тобто після постановлення оскаржуємої ухвали.

Із змісту цієї відповіді вбачається, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) ОСОБА_3 є АДРЕСА_4 (а.с.22).

Проте, в силу вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доказів та на підставі матеріалів справи, які були наявні на час постановлення оскаржуємої ухвали та були предметом дослідження судом першої інстанції при постановленні останньої.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі не мав права роз'єднувати позовні вимоги позивача у цій справі, не ґрунтуються на процесуальному законі.

Оскільки, у даному випадку позивачем у цій справі було заявлено одночасно не різні вимоги в межах одного цивільного судочинства, а - різні вимоги, які розглядаються за правилами різних судочинств: адміністративного (який регулює Кодекс адміністративного судочинства України) та цивільного (який Цивільний процесуальній кодекс України), тобто виникає питання не тільки підсудності, а й підвідомчості цих вимог різним судам (юрисдикція).

При вищевикладених обставинах, доводи апелянта частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у справі доказах, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, є передчасною, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, яка в силу вимог ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт ОСОБА_2, як інвалід І групи, звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України "Про судовий збір".

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, треті особи - Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дітей, стягнення моральної та матеріальної шкоди скасувати.

Питання передати на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.