Ухвала суду № 43294550, 27.03.2015, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/87/2015

130/553/15-к

У Х В А Л А

27.03.2015 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Саландяк О.Я..

секретаря Кащенко Г.Р.,

з участю : прокурора Петлик І.В.,

- обвинуваченого ОСОБА_1,

- захисника ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Жмеринка клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 1-кп/130/87/2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 384 КК України, -

встановив:

26.02.2015 року до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010130001067 відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 384 КК України.

Підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні призначено ухвалою від 02.03.2015 року суддею одноособово із викликом учасників провадження.

В підготовчому судовому засіданні з розгляду кримінального провадження захисник ОСОБА_2 заявила клопотання про повернення обвинувального акта № 12013010130001067, внесеного до ЄДРДР 06.11.2013 року прокурору, оскільки він не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, а саме в обвинувальному акті, який вже був предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні та ухвалою від 05.11.2014 року, яка залишена в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25.12.2014 року, був повернутий прокурору допущено ті самі недоліки. Зокрема прокурором зазначені фактичні обставини, які він вважає встановленими, але вони лежать поза предметом доказування у кримінальному провадженні та вони відповідно до ст. 291 КПК України не можуть бути наявними в обвинувальному акті. Також не визначено, які саме показання ОСОБА_1 визначені як неправдиві, не конкретизовано факти, щодо яких особа неправдиво свідчила і не наведено докази, які спростовують істинність повідомлених фактів із зазначенням джерела отримання таких доказів, тобто обвинувальний акт не містить фактичних обставин кримінального правопорушення, як того вимагає процесуальний закон.

Крім того при визнанні від інкримінованого злочину потерпілим ОСОБА_3 не зазначено які негативні наслідки показання ОСОБА_1 мали для ОСОБА_3, яким чином діям обвинуваченого було завдано шкоди та яким саме охоронюваним законом інтересам ОСОБА_3 та в чому така шкода виражена. Оскільки завідомо неправдиве показання потерпілого відноситься до групи злочинів безпосереднім об»єктом яких є встановлений порядок доказування, то в обвинувальному акті не визначено об»єкт злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_1 Також не зазначено, які тяжкі наслідки потягло за собою діяння ОСОБА_1 для органів та посадових осіб, які провадили досудове розслідування та не встановлено причинно-наслідкового зв»язку між діями ОСОБА_1 та такими наслідками. Тобто також належним чином не вирішено питання правової кваліфікації дій ОСОБА_1 За викладених обставин захисник ОСОБА_2 клопотання підтримала, просила його задовольнити, а обвинувальний акт повернути прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечила, суду пояснила, що в обвинувальному акті, клопотання про повернення якого заявлено стороною захисту повністю усунуті всі недоліки, що вказані в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.11.2014 року. Зокрема викладено час, місце, спосіб, форма вини - прямий умисел, корисливий мотив, який полягав в уникненні цивільно-правової відповідальності за невиконання умов договору позики від 14.03.2011 року із ОСОБА_3 та зазначено які саме показання потерпілого, а зараз обвинуваченого ОСОБА_1 є неправдивими. Щодо кваліфікації дій обвинуваченого, то в обвинувальному акті зазначено про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 383 ч.2 КПК України, оскільки при подачі заяви від 09.04.2013 року останній про кримінальну відповідальність за ст. 383 КПК України не попереджався.

Щодо обгрунтування клопотання про повернення обвинувального акту вказала, що в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, питання доказування та зазначення доказів вирішується на стадії судового розгляду, щодо шкоди, яка завдана потерпілому ОСОБА_3, то відносно останнього було порушено кримінальне провадження за ч.2 ст. 189 КК України, яке закрите на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення, яка є чинною, що спростовує покази ОСОБА_1 Крім того потерпілий ОСОБА_3 був визнаний потерпілим на підставі його письмової заяви із самого початку досудового розслідування, рішень щодо відмови у визнанні потерпілим під час досудового розслідування не приймалось. Просила в задоволенні клопотання відмовити, призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Суд, проаналізувавши пояснення та думки сторін, ознайомившись з обвинувальним актом, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.12.2014 року виходячи із положень ст. 384 КК України та положень загальної частини Кримінального кодексу України дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки воно є необґрунтованим, а обвинувальний акт не підлягає поверненню прокурору із підстав, що заявлені захисником.

Відповідно до вимог п. 5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити зокрема і виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Такі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, , які саме показання ОСОБА_1, дані ним під час допиту в якості потерпілого у кримінальному провадженні №12013010130000435 прокурор вважає завідомо неправдивими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті та підлягають доказуванню відповідно до статті ст.91 КПК України із дотриманням принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості відповідно до ст. 22 КПК України із дотриманням презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини особи поза розумним сумнівом відповідно до норм ст. 17 КПК України.

Відомості щодо наявності чи відсутності в показаннях обвинуваченого відомостей про факти та обставини, що підлягають встановленню та дослідженню в ході порушеного та закритого кримінального провадження №12013010130000435, чи мають вони значення для правильного вирішення справи належать до предмета доказування інкримінованого ОСОБА_1 злочину та по суті є висновками які має зробити суд в ході розгляду кримінального провадження за ст. 384 КК України.

Відповідно до ст. 384 ч.2 КК України передбачено відповідальність за завідомо неправдиве показання потерпілого під час провадження досудового розслідування, поєднані з обвинуваченням у тяжкому злочині, а також вчинені з корисливих мотивів, вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій та не потребує настання наслідків для його кваліфікації.

Відповідно до обвинувального акту особою, яку обвинувачено у вчиненні тяжкого злочину за ч.2 ст. 189 КК України є ОСОБА_3

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 291, 314, 350 КПК України, суд , -

ухвалив:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 1-кп/130/87/2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 384 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя