Рішення № 43293381, 25.03.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4771/15-ц

н/п 2/640/1608/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі Приблуда І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, понесених витрат

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» ( надалі ПАТ «АТ НДІРВ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 1988 року по 17.09.2014 року вона працювала в ПАТ «АТ НДІРВ» і 17.09.2014 року її було звільнено за власним бажанням. При звільненні не було виплачено остаточного розрахунку по заробітній платі, на усні звернення щодо отримання довідки про заборгованість відповіді не було. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 15283 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 4419,63 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 10055,52 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами погодився частково, зазначаючи про те, що з розміром заборгованості по заробітній платі погоджуються. Заперечуючи проти компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, та витрат на правову допомогу зазначає, що позивач пропустила строк позовної давності щодо вимог про відшкодування компенсації, а розмір середнього заробітку за час затримки не відповідає дійсності, витрати на правову допомогу не доведені.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 працювала в ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» та була звільнена 17.09.2014 року за власним бажанням. (а.с.8).

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вигляді, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При звільненні позивачу ОСОБА_1 не було виплачено остаточного розрахунку, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 15283 грн., що не заперечується відповідачем, підтверджується довідкою від 25.03.2015 року та стягується на користь позивача дана сума з відповідача.

Крім того, суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Згідно п. З Постанови №159 від 21 лютого 2001 року Кабінету міністрів України Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати передбачено компенсацію грошових доходів, а саме заробітної плати. Компенсації підлягають грошові доходи населення разом із сумою індексації, що отримані у гривнях на території України та не мають разового характеру.

Загальна сума компенсації, розрахована позивачем складає 4419,63 грн., з якою суд погоджується та стягує суму компенсації з відповідача.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки відповідач не виплатив усі належні позивачу виплати в день звільнення, розмір яких сторонами не оспорюється, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки за період з 18.09.2014 року по день винесення рішення по справі - 25.03.2015 року.

Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні розраховується згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ №100 .

Виходячи з п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача сторонами не оспорюється і він складає 140,39 грн.

Посилання відповідача на те, що при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки усіх належних працівнику виплат під час звільнення враховують робочі дні згідно табелю робочого часу за 2014 рік, судом не приймається, оскільки, згідно Постанови КМУ №100 враховуються число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, при цьому ст. 117 КЗпП України передбачає виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто враховують саме календарні дні.

Відповідно до п.20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Кількість календарних днів за період з 18.09.2014 року по день винесення рішення складає 189 днів. Таким чином, розмір середньої заробітної плати за весь час затримки заробітної плати становить 26533,71 грн. (189 дні х 140,39грн).

Враховуючи, що позивач після звільнення працевлаштувалася та отримувала заробітну плату, суд відраховує при визначенні суми середнього заробітку за час затримки суми, отримані нею у цей період - 9699,11 грн. та визначає суму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 16834,60 грн. Однак, враховуючи межі заявлених позивачем вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки усіх виплат при звільненні в сумі 10055,52 грн.

Заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності суд вважає необґрунтованими, оскільки вони протирічать вимогам ч.2 ст. 233 КЗУпП та тим обставинам, що до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена.

Стосовно вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. суд зазначає наступне.

Відповідально до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Оскільки під час розгляду справи не надані докази на підтвердження фактично сплачених витрат позивачем ОСОБА_1 про оплату нею витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. та не наданий розрахунок даних витрат, суд відмовляє позивачу в задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно від задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 169, 209,212-215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній плат в розмірі 15283 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 4419,63 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 10055,52 грн., усього 29758,15 грн.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь держави судовий збір у розмірі 297,58 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя -