Вирок № 43292337, 26.03.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1944/15-к

Провадження № 1-кп/344/206/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретарів с/зПерун І.Ю., Кулеші С.І.

прокурора Дяченка С.В.

захисникаОСОБА_9 потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Красіїв, Монастириського району, Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1, освіта середньо-спеціальна, працюючої директором ТзОВ «Партнер-клуб ОБС», заміжньої, раніше не судимої, українки, громадянки України,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

12 вересня 2014 року близько 06 год. 25 хв. обвинувачена, керуючи автомобілем марки «Део Матіз» номерний знак НОМЕР_3, рухалась у крайній лівій смузі мостом через ріку «Бистриця Солотвинська» по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську, в напрямку центральної частини міста ділянкою дороги, яка має для двох напрямків руху по дві смуги руху в кожному напрямку, які між собою дорожньою розміткою не розділені і за відсутності якої, згідно з вимогами п. 11.1 Правил дорожнього руху України, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

У цей час в зустрічному напрямку, по правій смузі рухався автомобіль «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_6, під керуванням гр. ОСОБА_5, в салоні, на задньому сидінні якого знаходились потерпіла ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6

При наближенні транспортних засобів обвинувачена ОСОБА_3 проявила неуважність, в порушення вимоги п. 1.2., пп. б) п. 2.3., п. п. 10.1., 11.4., 12.1., 13.3. Правил дорожнього руху України, не врахувала дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху на ділянці дороги, не справилась з керуванням, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з автомобілем марки «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_6.

У результаті порушення обвинуваченою Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир автомобіля «Део Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_6, потерпіла ОСОБА_2, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 837 від 10 листопада 2014 року отримала тілесні ушкодження у вигляді підвивиху 2-3 шийних хребців з переломами обох дужок 3-го шийного хребця, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вказаному визнала повністю та дала показання, що злочин нею було вчинено саме при викладених вище обставинах. У вчиненому чистосердечно розкаюється.

Суд, роз'яснивши обвинуваченій та іншим учасникам судового розгляду зміст ст. 349 КПК України, з'ясувавши при цьому що сторони, в тому числі обвинувачена та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин, а показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи та з'ясувавши, що немає сумніву у добровільності та істинності її позиції, роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку та, визнавши відповідно до її змісту недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, враховуючи, що обвинувачена повністю визнала вину, а цивільного позову не заявлено, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину знайшла своє підтвердження, а її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона вчинила дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи обвинуваченій покарання суд враховує як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу винної, фактичні обставини кримінального провадження, думку потерпілої і виходить з такого.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої суд вважає те, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнання вини як в суді так і під час досудового розслідування чим сприяла швидкому розкриттю злочину, активне сприяння в розкритті злочину, щире каяття, думку потерпілої, яка немає претензій майнового характеру та не бажає її суворо карати, позитивно характеризується по місцю праці, її молодий вік і, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої в провадженні не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, в п.2 роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, щиро покаялися у вчиненому, відшкодували завдані збитки тощо.

Ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані вище обставини в сукупності, є саме такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і дають підстави, з врахуванням також і думки потерпілої, того, що злочин відноситься до злочинів вчинених з необережності, звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням.

За викладених обставин суд вважає, що покарання обвинуваченій слід обрати у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а застосувавши щодо основного покарання ст. 75 КК України, звільнити її від його відбування з випробуванням.

Підстав для призначення, при вказаних обставинах, іншого покарання суд не вбачає.

Цивільного позову в провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати за таких обставин необхідно стягнути з обвинуваченої та вирішити долю речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винною за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання - три роки позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання якщо вона протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 код ДРФО НОМЕР_4 у користь держави, одержувач УДКСУ в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 37952250, з зарахуванням на розрахунковий рахунок № 31112115700002 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації 24060300 - 2 457 (дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень витрат за проведення експертиз.

Речові докази в кримінальному провадженні :

- автомобіль марки «Део Матіз» номерний знак НОМЕР_3, який передано на зберігання ОСОБА_7- вважати повернутим власнику ОСОБА_7 ;

- автомобіль марки «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_6, який передано на зберігання ОСОБА_5 - вважати повернутим власнику ОСОБА_5;

- автомобіль марки «Мерседес - Бенц» номерний знак НОМЕР_5, який передано на зберігання ОСОБА_8 - вважати повернутим власнику ОСОБА_8.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченій негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович