Рішення № 4329112, 05.08.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" серпня 2009 р.

Справа № 1/773

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Шніт А.В.

при секретарі Безносюк О.М.

за участю представників сторін

від позивача Бовсунюк С.М. дов. б/н від 18.02.2009р.

від відповідача Ярош В.В. дов. № 3/508 від 04.08.2009р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 (м.Житомир)

про стягнення 4176,82 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 04.08.2009р. оголошувалась перерва до 05.08.2009р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 4176,82грн., з яких: 3768,67грн. заборгованості, 51,59грн. 3% річних, 356,56грн. інфляційних нарахувань.

11.06.2009р. відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в частині стягнення 2230,02 грн. заборгованості та заперечив щодо отримання відповідачем транспортних послуг в березні 2008р., зазначивши, що відповідач не замовляв транспортних послуг позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2009р. подав заяву про уточнення до позовної заяви, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3634,68грн., з яких: 3294,56грн. заборгованості за отриману піщано-соляну суміш та надані транспортні послуги, 43,30грн. 3% річних, 296,82грн. інфляційних нарахувань.

Розпорядженням голови господарського суду Житомирської області № 359 від 06.07.2009 р. у зв'язку з необхідністю, відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій України" справу № 1/773 передано для розгляду судді Шніт А.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.07.2009р. у складі судді Шніт А.В. зазначену справу прийнято до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2009р. уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2009р. позовні вимоги визнав частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 28,29).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007р. та 18.03.2008р. Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (позивач у справі) надало Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству №9 (відповідач у справі) транспортні послуги на загальну суму 2138,97грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №595 від 18.03.2008р. та від 04.12.2007р. (а.с.15,20), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

За надані послуги відповідачу виписано рахунки-фактури: №0-00000082 від 18.03.2009р. та №ТР-12/6 на загальну суму 2138,97грн. (а.с. 14,19).

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Транспортні накладні №595 від 18.03.2008р. та від 04.12.2007р. підтверджують укладення договору перевезення вантажу. Загальна плата за перевезення вантажу становить 2138,97грн.

Крім того, позивач поставив відповідачу піщано-соляну суміш на загальну суму 1655,59грн., що підтверджується видатковими накладними: №0-00000083 від 19.11.2007р., №РН-0000011 від 19.12.2008р. та довіреностями: серія ЯНЯ №871598 від 19.11.2007р., серія ЯПМ №537470 від 19.12.2008р. (а.с. 12,13,16,17), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 11.02.2009р. за №55 (список №650 згрупованих поштових відправлень (а.с. 8,10)) про сплату боргу, яка була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отримані транспортні послуги та піщано-соляну суміш в загальній сумі 3294,56грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 27) 3% річних становить 43,30грн., інфляційних нарахувань - 296,82грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Суд задовольняє заяву позивача про уточнення до позовної заяви (а.с. 26).

Суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 28,29) як необгрунтовані та які спростовується наступним:

Згідно ч.1 п.10 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Також слід зазначити, що бланк типових форм первинного документа, а саме товарно-транспортної накладної затверджено наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.1995р. за №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності є обов'язковим, незалежно від форм власності (п. 2 наказу №488/346 від 29.12.1995р.).

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. за №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна - первинний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити.

Суд вважає, що вищевказані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином з урахуванням вимог законодавства і підписані представниками відповідача з відтиском печатки підприємства, що підтверджує прийняття ним транспортних послуг.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 3634,68грн., з яких: 3294,56грн. заборгованості, 43,30грн. 3% річних, 296,82грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9, м.Житомир, вул. Київська, 104, ідентифікаційний код 13555863 на користь Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, 10003, м.Житомир, пров. Кавалерійський, 4, ідентифікаційний код 03344119 - 3294,56грн. заборгованості, 43,30грн. 3% річних, 296,82грн. інфляційних нарахувань, 88,76грн. витрат по сплаті державного мита, 271,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Шніт А.В.

1 - в справу; 2,3-сторонам.