Ухвала суду № 43288739, 24.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/74/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

24 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.

за участі:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Клюси Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з листопада 1992 року до червня 2007 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

Наказом УМВС України у Вінницькій області №132о/с від 05.12.2005 року ОСОБА_2 призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області. Дана посада передбачає необхідність роботи із секретною інформацією.

З 05.12.2005 року і до дня звільнення позивача зі служби надбавка за роботу в умовах режимних обмежень останньому не виплачувалась, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернувся з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про державну таємницю" у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. №414 (далі - Положення) особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації, зокрема відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків.

Відповідно до довідки Головного управління МВС України у Вінницькій області №3/4367 від 12.10.2010 року позивач з 2000 року працював в управлінні Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області та в його провадженні знаходились оперативні обліки і таємна документація (а.с. 10).

Згідно відповіді УМВС України у Вінницькій області №1/К-193 від 20.09.2007 року посада оперуповноваженого відділення боротьби з економічною злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області, на яку позивач призначений згідно наказу №132/ос від 05.12.2005 року передбачає необхідність роботи із секретною інформацією та наявністю згідно з номенклатурою посад форми допуску №2 та, у відповідності з чинним законодавством про державну таємницю, передбачає відсоткову надбавку за формою №2 у розмірі 15 відсотків (а.с. 12).

Отже, посада, яку займав позивач, передбачає роботу в умовах режимних обмежень та 15% надбавку за формою №2.

Водночас, пунктом 5 Положення визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Пунктом 3 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу (далі - Рекомендації) (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання, наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо.

Щомісячна надбавка за роботу в умовах режимних обмежень згідно з формами допуску в розмірах 20, 15, 10 відсотків до посадового окладу залежно від ступеня секретності інформації (п. 35 Рекомендацій).

Згідно п.59 Рекомендацій керівники органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, мають право установлювати та виплачувати особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати.

З наведеного слідує, що надбавка працівникам внутрішніх органів за роботу в умовах режимних обмежень встановлюється виключно за наказом керівника органу внутрішніх справ у разі якщо існують докази роботи такими працівниками з відомостями, що становлять державну таємницю під час виконання своїх обов'язків. Крім того, встановлення надбавки є правом керівника органів внутрішніх справ, а не його обов'язком.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент вирішення справи по суті позивачем не надано достатніх доказів в підтвердження тієї обставини, що він працював протягом останніх 24 місяців перед звільненням з таємними документами, за що мав отримувати 15% надбавку до посадового окладу. Таким чином, сама по собі наявність допуску та доступу до роботи з інформацією, що має ступіть «цілком таємно» і «таємно» за формою №2 не є підставою для включення до грошового забезпечення даної надбавки до посадового окладу.

Згідно до грошового атестату №60 від 30.07.07р., на момент звільнення позивач надбавки за роботу з таємною документацією не отримував, а згоду з призначеними йому видами нарахування посвідчив особистим підписом (а.с.38).

Даний висновок узгоджується з позицією Ленінського районного суду м. Вінниці згідно рішення від 12.07.2010 року у цивільній справі №2-2582/10 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання до вчинення дій. Згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 06.10.2010 року рішення першої інстанції набуло законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 березня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.