Ухвала суду № 43288429, 26.03.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"26" березня 2015 р. Справа № 806/4260/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Сидорук М.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" лютого 2015 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенська Райагропромтехніка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , - ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0001242202.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0001262202 щодо збільшення сум грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 24517 грн. та 6130 грн. фінансової санкції, а всього 30647 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0012331702.

Відшкодовано Публічному акціонерному товариству "Коростенська райагропромтехніка" з державного бюджету 182 ,70 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з обставинами, встановленими під час перевірки та не відповідають приписам податкового законодавства.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині правильності визначення податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість з контрагентами, податку на доходи фізичних осіб, збору за першу реєстрацію транспортного засобу та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, складено акт перевірки від 11.08.2014 №1071/22-01/05519267 (а.с. 9-29).

Під час перевірки посадовими особами Коростенської ОДПІ було встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Коростенська райагропромтехніка" порушено:

- пункти 138.1, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України у зв'язку з чим товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 103581,00 грн.;

- пункти 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 104829,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року в сумі 506,00 грн.;

- підпункт 169.1.3 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, а саме підприємством не правильно утримано податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати при наданні податкової соціальної пільги одинокій матері, тобто встановлено перевищення граничного розміру заробітної плати, який дає право на отримання податкової соціальної пільги, чим занижено податок на суму 129,04 грн.

02 вересня 2014 року, на підставі акту перевірки, Коростенською ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0001242202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15260,00 грн., в.т.ч. 12208,00 грн. - за основним платежем та 3052,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001262202, яким Публічному акціонерному товариству "Коростенська райагропромтехніка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31036,00 грн., в т.ч. 24829,00 грн. - за основним платежем та 6207,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0012331702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 671,30 грн., в т.ч. 129,04 грн. - за основним платежем та 542,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із частиною порушень, які встановлено під час перевірки, позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 року №0001242202, №0012331702 та №0001262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30647,00 грн., в т.ч. 24517,00 грн. - за основним платежем та 6130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що їх прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, перевіряючи правомірність винесення податкових повідомлень - рішень від 02.09.2014 року №0001242202 та №0001262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30647,00 грн., в т.ч. 24517,00 грн. - за основним платежем та 6130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, судом першої інстанції встановлено, що підставою для відображення в акті порушень і винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашпоставка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна".

Надаючи правову оцінку вказаним господарським операціям судом було встановлено, що в перевіряємому періоді між Публічним акціонерним товариством "Коростенська райагропромтехніка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашпоставка" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №060213 від 06.02.2013 року, за яким, продавець передає по накладним у власність покупця товар, а саме листогибочні вальці (16х3150) (а.с.39).

На підтвердження реальності укладеного правочину позивачем було надано податкові накладні (а.с.41-43), накладну (а.с.37), товарно-транспортну накладну (а.с.38), акт прийому-передачі обладнання (а.с.168), довіреність №75 від 19.02.2013 року, видану головному інженеру ОСОБА_5 на отримання від ТОВ "Техмашпоставка" цінностей - листогибочних вальців (16х3150) (а.с.40), картку складського обліку матеріалів (а.с.52), акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів (а.с.54).

Факт розрахунків за поставлений товар за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями (а.с.34-36) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.56).

Наявність зазначених документів не заперечувалася податковим органом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ "Газтрон-Україна" (продавець) було укладено договір №Д28/05-13 від 28.05.2013 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, на умовах відповідно рахунків, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме днища (а.с.169-170).

На підтвердження реальності укладеного Реальність укладеного правочину підтверджується податковими накладними (а.с.48-49), видатковими накладними (а.с.47, 126), рахунком на оплату (а.с.46), подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с.51), картками складського обліку матеріалів (а.с.53), довіреністю №408 від 10.07.2013 року, виданою головному інженеру ОСОБА_5 на отримання від ТОВ "Газтрон-Україна" цінностей - днища еліптичного (а.с.50).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договорем позивач перерахував ТОВ "Газтрон-Україна" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.44-45) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.55).

Окрім того, на підтвердження отримання ПАТ "Коростенська райагропромтехніка" товарно- матеріальних цінностей від ТОВ "Техмашпоставка" та ТОВ "Газтрон-Україна" судом досліджено пояснювальні записки головного інженера та комірника позивача (а.с.107-110), фотоматеріали листогибочних вальців, які встановлені на підприємстві та використовуються у виробництві, а також фотоматеріали і креслення виготовленої продукції - Ємності, в складі матеріалів на виготовлення якої були використані днища еліптичні (а.с.98-104).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Техмашпоставка" та ТОВ "Газтрон-Україна" та формування грошових зобов»язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств та грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах.

Надані позивачем первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, дії відповідача щодо збільшення сум грошового зобов»язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 15260 грн. та грошового зобов"язання в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30647,00 грн., в т.ч. 24517,00 грн. - за основним платежем та 6130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями не узгоджуються з приписами пп. 138.1 п. 138.8 ст. 138, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що для формування податкового кредиту впливає наявність декількох підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Так само, відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Посилання податкового органу на певні недоліки щодо заповнення первинних документів обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки такі недоліки (видаткових накладних) не позбавляють первинних документів правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за такими документами.

Окрім того, в матеріалах справах містяться первинні документи, які не містять недоліків, на які посилається податковий орган.

Так само, обґрунтовано відхилено судом і посилання податкового органу на фіктивність зазначених господарських операцій, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження фіктивності зазначених документів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПАТ "Коростенська райагропромтехніка" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Техмашпоставка" та ТОВ "Газтрон-Україна", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Також, надаючи правову оцінку обставинам, які стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 02.09.2014 року №0012331702, судом не встановлено порушень підпункту 169.1.3 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно п.п. а та б п. 176.2. ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як убачається з матеріалів справи, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення вказаного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про невірне утримання підприємством податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати при наданні податкової соціальної пільги одинокій матері - ОСОБА_6 за серпень 2013 року, у зв'язку з чим встановлено перевищення граничного розміру заробітної плати, який дає право на отримання податкової соціальної пільги.

За даними перевірки позивачем в серпня 2013 року виплачено ОСОБА_6 дохід в сумі 2204,59 грн., а утримано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 189,44 грн., хоча потрібно було утримати 318,48 грн., тобто відхилення щодо сплати податку з доходів фізичних осіб становить 129,04 грн.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що позивачем за третій квартал 2013 року ОСОБА_6 було нараховано дохід в сумі 5383,49 грн., з якого утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 520,38 грн., зокрема в серпні 2013 року дохід становив 2202,49 грн. з утриманням позивачем податку в розмірі 318,48 грн.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою ПАТ "Коростенська райагропромтехніка" (а.с.57), відомостями про нарахування заробітної плати за липень, серпень, вересень 2013 року. Окрім того, такі дані було відображено в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2013 року форми №1ДФ (а.с.61-63) та в звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за липень - вересень 2013 року (а.с.65-96).

Отже, судом безспірно встановлено, що позивачем в серпні 2013 року не надавалась ОСОБА_6 податкова соціальна пільга одинокій матері, а з її заробітної плати було отримано та перераховано 318,48 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб був перерахований до Державного бюджету України, що стверджується платіжними дорученнями (а.с.152-164), відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (а.с.166) та довідкою контролюючого органу про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів та зборів (а.с.140).

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 169.1.3 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України щодо невірного утримання податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати при наданні податкової соціальної пільги одинокій матері є неправомірним та таким, який не відповідає дійсним обставина справи.

Посилання представника відповідача на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.09.2014 року по справі №279/5985/14-п, як на обставини порушення позивачем вимог податкового законодавства, обґрунтовано не прийнято судом до уваги, оскільки обставини встановлені даним судовим рішенням стосуються головного бухгалтера та обгрунтовується довідкою до акту від 11.08.2014 року №63, проте, спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту 11.08.2014 року №1071/22-01/05519267, висновки якого були дослідженні під час судового розгляду справи та спростовано належними доказами.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" лютого 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" березня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Коростенська Райагропромтехніка" вул.Чапаєва,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Коротуна, 3,м.Коростень,Житомирська область,11500

- ,