Рішення № 4328773, 03.08.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.09р.

Справа № 33/221-09

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт", м. Миронівка, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія", м. Кривий Ріг

про стягнення 185 235 грн. 60 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Андрєєва А.Д., довіреність б/н від 22.01.2009 року

Від відповідача: Шпакова О.С., довіреність б/н від 15.06.2009 року

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про стягнення 125 498 грн. 38 коп. - основного боргу за договором поставки № 01/04-08/345-08 від 07.04.2008 року, 22 087 грн. 71 коп. - пені, 37 649 грн. 51 коп. - 30% штрафу та витрати по справі.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2009 року продовжено строк вирішення спору у справі № 33/221-09 до 17.07.2009 року.

В судове засідання 01.07.2009 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2009 року заявив усне клопотання про те, що в позовній заяві помилково був зазначений договір № 01/04-08/345-08 від 07.04.2008 року, а необхідно було зазначити договір № 04/04-08 від 07.04.2008 року, зазначивши при цьому, що сторони за договором та умови договору залишились без змін, та надав суду договір поставки № 04/04-08 від 07.04.2008 року для огляду в судовому засіданні. Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 125 498 грн. 38 коп. - основного боргу за договором поставки № 04/04-08 від 07.04.2008 року, 22 087 грн. 71 коп. - пені, 37 649 грн. 51 коп. - 30% штрафу та витрати по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 17.06.2006 року та у доповненнях до відзиву від 30.06.2009 р., 01.07.2009 р. позовні вимоги не визнає та просить суд залишити позов без розгляду, оскільки позивач в позовній заяві посилається на договір № 01/04-08/345-08 від 07.04.2008 року, тоді як в накладних йде посилання на договори № 04/04-08 від 07.04.2008 року та № КГ 0000127 від 07.04.2008 року.

У судовому засіданні 01.07.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 04/04-08 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник взяв на себе зобов’язання поставити, а покупець –прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 2.3. Договору покупець зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 21 календарних днів з моменту поставки. В разі затримки оплати партії товару постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та крім того, має право прийняти про дострокове розірвання Договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору постачальник здійснює постачання товару на умовах EXW (Франко-склад) постачальника (відповідно до правил Інкотермс 2000 р.).

Позивач, на виконання своїх зобов’язань за Договором, поставив відповідачу товар на загальну суму 180 498 грн. 38 коп. за період з 11.10.2008 р. по 14.11.2008 р., що підтверджується товаро-транспортними накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 16-27, 63-73).

23.12.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату існуючої заборгованості в розмірі 180 498 грн. 38 коп. та пені в розмірі 14 154 грн. 58 коп. (а.с. 29).

Відповідач свої договірні зобов’язання в частині оплати за товар виконав частково, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 60-62).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду доказів своєчасного виконання зобов’язання щодо оплати товару.

Разом з тим, відповідачем наданий підписаний їм акт звірки станом на 16.06.2009 року, згідно з яким сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 102 416 грн. 67 коп. (а.с. 74).

24.06.2009 року позивачем на адресу відповідача надісланий акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2008 року по 21.06.2009 року, який залишений останнім без відповіді (а.с. 79-85).

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 125 498 грн. 38 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати за даним договором, в т.ч. за п. 4.11, покупець сплачує постачальнику штрафну пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 22 087 грн. 71 коп., яка підлягає задоволенню частково в сумі 7 261 грн. 71 коп. в силу наступного.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 37 649 грн. 51 коп. на підставі пункту 7.4. Договору, який не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 7.4. Договору сторонами передбачено, що покупець, який прострочив оплату за цим договором, в т.ч. за п.4.11, крім пені, повинен сплатити за час прострочення 30% річних з простроченої суми.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 125 498 грн. 38 коп. - основного боргу за договором поставки № 04/04-08 від 07.04.2008 року, 7 261 грн. 71 коп. –пені.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3, код ЄДРПОУ 34811816, МФО 351005, р/р 26005104137000 в АКІБ "Укрсіббанк") на користь Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, м. Миронівна, вул. Елеваторна, 1, код ЄДРПОУ 25412361, МФО 320478, р/р 2600322133 в ВАТ АБ Укргазбанк) 125 498 грн. 38 коп. - основного боргу, 7 261 грн. 71 коп. –пені, 899 (вісімсот дев’яносто дев'ять) грн. 46 коп. –державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 57 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

І.А. Рудовська

Рішення підписано 31.07.2009 р.