Постанова № 43286941, 18.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2015 рокусправа № 808/1712/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Запорізького обласного військового комісаріату та ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі №808/1712/14 за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до відповідача про: Запорізького обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач) визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Запорізького обласного військового комісаріату (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним рішення Комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України від 19.02.2014 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій і скасувати його;

- зобов'язати Комісію Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій;

- зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, нагрудний знак «Ветеран війни-учасник бойових дій»;

- присудити на користь ОСОБА_1 та стягнути з Державного бюджету понесені ним витрати на правову допомогу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України від 19.02.2014 про відмову ОСОБА_1 учасником бойових дій; зобов'язано Комісію Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій; зобов'язано Комісію Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України розглянути питання щодо видачі посвідчення учасника бойових дій та нагрудного знаку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що згідно архівної довідки, позивач проходив військову службу в зоні бойових дій, якою згідно Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, слід вважати територію ЧРСР, та був нагороджений грамотою, що свідчить про наявність підстав вважати його особою, яка брала участь у забезпеченні бойової діяльності військ.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд послався на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, а також зазначив, що витрати не підтверджені документально, у зв'язку з чим не підлягають присудженню на користь позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Так, позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність рішення суду обставинам справи, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, а саме: - визнати протиправним рішення Комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України від 19.02.2014 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій і скасувати його;

- зобов'язати Комісію Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій;

- зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, нагрудний знак "Ветеран війни-учасник бойових дій".

Позивач вказує, що судом першої інстанції помилково застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, оскільки 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а тому, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ч.3 ст.90 КАС України на момент розгляду справи була чинна і суд був зобов'язаний присудити позивачу понесені ним витрати на правову допомогу. Крім того, до клопотань про присудження витрат на правову допомогу від 24.03.32014 року та від 07.05.2014 року, які є в матеріалах справи, було долучено акти-розрахунки та довідки про сплату гонорару. Однак, суд першої інстанції належної оцінки цим доказам не дав.

Відповідач у апеляційній скарзі також посилається на порушення судом норм матеріального права та невідповідність рішення суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

Відповідач зазначає, що судом порушено норми п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з яких, при вирішення питання щодо визнання позивача учасником бойових дій необхідно одночасне підтвердження двох обставин:

- перебування (проходження служби чи перебування у відрядженні) на території Чехословаччини в період визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63;

- безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ під час перебування на території Чехословаччини.

При цьому відповідач зазначає, що документи, надані позивачем до комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та до суду, не містять відомостей щодо безпосередньої участі заявника у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини.

Представники сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце розгляду справи, до суду не прибули.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій названа особа просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06.11.1968 року по 19.06.1970 року проходив строкову військову службу у збройних Силах на посаді рядового та сержантського складу у військовому званні "рядовий", що підтверджується військовим квитком. З листопада 1968 року по 19.06.1970 рік позивач проходив військову службу у військової частині № 35186 на території Чехословаччині.

Згідно довідки Центрального архіву РФ наказом командира військової частини польової пошти № 35186 №299 від 06.11.1968 року рядовий ОСОБА_1 з 07.11.1968 зарахований до списків частини № 35186 та дислокований на територію ЧРСР.

Згідно анкети-запиту Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 05.09.1995 №626463, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 у період з листопада 1968 року по 19.06.1970 рік проходив службу у військовій частині №35186 у військах ПВО зенітно-артилерійського полку.

Згідно Грамоти від 05.12.1968 року рядовий ОСОБА_1 нагороджений за відмінні успіхи у бойовій та політичній підготовці, зразкову дисципліну та бездоганну службу в рядах Озброєних Сил Союзу ССР.

22.01.2014 року позивач звернувся до комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України. Однак, згідно витягу з протоколу № 4 від 19.02.2014 року Комісією прийнято рішення про відмову у визнанні його учасником бойових дій у зв'язку з відсутністю документів щодо підтвердження факту участі у бойових діях на території Чехословаччини.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-ХІІ, (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до п.2 ст. 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської армії, військово-морського флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерств внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відряджені в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпечені бойової діяльності військ (флотів).

При вирішення питання щодо визнання позивача учасником бойових дій, необхідно одночасне підтвердження двох обставин:

- перебування (проходження служби чи перебування у відрядженні) на території Чехословаччини в період визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63;

- безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ під час перебування на території Чехословаччини.

Наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року №158 затверджено Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 травня 2009 року за №428/16444. (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 цього Положення комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Комісії) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Відповідно до п. 5 та п. 6 цього Положення у своїй діяльності Комісії керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та цим Положенням; на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону № 3551-ХІІ з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Пунктом 9 вказаного Положення про комісії визначено, що комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка;посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака «За разминирование»; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження, історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Крім того, відповідно до п. 10 наведеного Положення, за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши витяг з протоколу засідання комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (а.с.21), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що комісією не вжито усіх можливих та необхідних дій для з'ясування правомірності заяви позивача стосовно визнання його учасником бойових дій.

Так, протокол комісії свідчить, що рішення винесено «за результатами розгляду документів». Які саме документи розглядались комісією, у протоколі не зазначено.

Як свідчать матеріали справи, у порушення п.п. 5, 8, 9 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України позивача не проінформували про дату та час розгляду заяви, не заслухали на засіданні Комісії. Крім цього, при розгляді звернення не були запитанні документи від архівних установ, не було з'ясовано можливість допиту свідків.

Отже, при прийнятті рішення, суб'єкт владних повноважень діяв не обґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано його рішення, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, що згідно ч.3 ст.2 КАС України є підставою для скасування рішення комісії від 19.02.2014 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій, а також покладає на комісію обов'язок розглянути заяву ОСОБА_1 у повній відповідності до чинного законодавства, прийнявши законне та обґрунтоване рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції в частині скасування рішення суб'єкта владних повноважень є законною та відповідає обставинам справи.

Щодо решти позовних вимог, то вини не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Суд, скасовуючи рішення суб'єкта владних повноважень, не може визначати зміст акту індивідуальної дії, прийняття якого відноситься до дискреційних повноважень певного колегіального органу.

Що стосується вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення учасника бойових дій, нагрудний знак «Ветеран війни-учасник бойових дій», то названі вимоги за відсутності належного рішення уповноваженого органу є передчасними.

Виходячи з викладеного вище та керуючись ст.. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги сторін задовольнити частково. Постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України від 19.02.2014 про відмову ОСОБА_1 у визнанні учасником бойових дій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частина 3 цієї статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до глави 6 КАС України склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Оскільки з наявних у матеріалах справи доказів, на які посилається позивач, неможливо встановити об'єми, кількість та види конкретних послуг, за які повинна бути здійснена оплата, та належним чином не підтверджено сам факт здійснення останньої, у задоволені вимог позивача в частині розподілу витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, слід відмовити.

Керуючись 195 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Запорізького обласного військового комісаріату та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 808/1712/14 скасувати. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Запорізького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України від 19.02.2014 про відмову ОСОБА_1 у визнанні учасником бойових дій. У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова