Постанова № 4328691, 13.07.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.07.2009 р. справа №40/36

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Шевкової Т.А.

суддів

Діброви Г.І. , Стойка О.В.

за участю

представників

сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дмитренко О.А. дов. № 19 від 06.03.2009р.

Мурашко М.В. дов. № Н-01/3060 від 04.09.2008р., Вишневський С.В. дов. №Н-01/2659 від 27.07.2008р.

Костенко Т.М. дов. №Н-01/1885 від 09.06.2009р.

Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк

на рішення

господарського суду

Донецької області

від

17.03.2009р.

у справі

№ 40/36 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом

Закритого акціонерного товариства «МТЕК»м. Київ

до

Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк

про

стягнення 4394210грн.37коп.

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство „МТЕК” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 4369658грн.77коп., за договором фінансового лізингу від 24.11.06р. № Д/В –061787/НЮ та додаткових угод до нього, та нарахованої пені за несвоєчасну оплату лізингових платежів в сумі 24551грн.60коп.

Позивач заявою від 17.03.2009р. № 859 уточив свої вимоги та просив стягнути з відповідача борг по оплаті лізингових платежів в сумі 302864грн.84коп. та пені в сумі 38721грн.81коп. за період прострочення з 21.11.2008р. по 16.03.2009р.

Господарський суд Донецької області рішенням від 17.03.2009р. у справі № 40/36 задовольнив позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 302864грн.84коп., пені у сумі 38721грн.81коп., у задоволенні позовних вимог в сумі 461167грн.17коп. відмовив, провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 3605626грн.76 коп. припинив, на підставі пункту 1-1 статі 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору, у зв’язку з тим, що відповідач перерахував позивачеві суму лізингових платежів в розмірі 3605626грн.76коп., однак після звернення позивача з позовом.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 461167грн.17коп. господарський суд відмовив, у зв’язку з тим, що погашення боргу відповідачем відбулося до звернення кредитора з позовом.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача решти частини боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 302864грн.84коп. визнані господарським судом обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Господарський суд дійшов до висновку, що факт прострочення внесення лізингових платежів, підтверджений матеріалами справи, а тому позовні вимоги про стягнення пені в сумі 38721грн.81коп. за період з 21.11.08р. по 16.03.09р. за договором фінансового лізингу визнані господарським такими, що підлягають задоволенню.

Державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2009р. у справі № 40/36 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення порушені норми матеріального права, а саме ч.4, 7 ст.179, ч. 1, 2 ст.193, ч.1 ст.216, ч.4 ст.217 Господарського кодексу України, п.3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заявник скарги вважає, що господарським судом при прийнятті рішення не враховані умови договору лізингу, а також редакція п.3.2 договору, яка викладена у додатковій угоді № 2 від 31.07.2008р. Також вважає, що внесення платежів повинно здійснюватись на підставі рахунків та скорегованого графіку, а оскільки таких документів не було складено, у відповідача не виникло зобов’язань по оплаті нарахованих сум відсотків та комісій лізингодавця, у зв’язку з чим нарахування сум компенсації податку на додану вартість у розмірі 90866грн.32коп. за грудень 2008р. та 211998грн.52коп. за лютий 2009р скаржник просить визнати неправомірною; в письмових поясненнях від 09.06.2008р. зазначив про те, що нарахування ПДВ за листопад, грудень 2008р. та січень-лютий 2009р. всього складає суму 263016грн.79коп. Заявник скарги в письмових поясненнях від 01.07.2009р. повідомив про направлення акту звірки розрахунків, зазначає про те, що податкові накладні повинні складатись 20 числа кожного місяця; пеня позивачем нарахована безпідставно.

Представник Закритого акціонерного товариства «МТЕК»м. Київ вважає рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2009р. у справі № 40/36 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. Крім того, до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі –договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Між Закритим акціонерним товариством „МТЕК” (Лізингодавець) та Державним підприємством „Донецька залізниця” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 24.11.2006 року № Д/В –061787/НЮ, якій відповідає вищенаведеним нормам права.

За умовами даного договору Лізингодавець зобов’язувався на умовах даного договору набути у власність 350 (триста п’ятдесят) вантажних піввагонів моделі 12-9745 ТУ У 35.2 –01124454-032-2004 укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100, з встановленням елементів компанії „A.Stucki” у Продавця (Виробника) –ДП „Попаснянський вагоноремонтний завод” –відповідно до встановлених Лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком №1 до цього договору та передати його у користування Лізінгоодержувачу на умовах передбачених цим договором.

У пункті 2.1 договору сторони узгодили, що строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку № 4 до цього Договору. Кожна наступна партія майна передається на строк до дати, визначеної як дата закінчення строку лізингу –сім років –з дати передачі першої партії майна.

Сторонами 27.02.2007 року укладена додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу від 24.11.2006 року № Д/В –061787/НЮ, в якій визначено період передачі майна в лізинг протягом грудня 2006 року, січня та лютого 2007 року у загальної кількості 110 піввагонів вартістю 199 980грн.00коп. за один вантажний піввагон, та починаючи з 02 лютого 2007 року та протягом березня 2007 року у загальної кількості 240 піввагонів вартістю 221 196грн.00коп. за один вантажний піввагон.

В подальшому були укладені додаткова угода № 1 від 28.02.2007р., № 2 від 31.07.2008р., № 3 від 20.08.2008р., № 4 від 19.09.2008р. стосовно вартості майна та порядку оплати.

Сторонами виконувались умови договору фінансового лізингу від 24.11.2006 року № Д/В –061787/НЮ, майно що є предметом лізингу було передано в користування відповідачу, про що свідчать підписані акти приймання-передачі майна від 29.12.2006р., 30.12.2006р., 31.01.2007р., 01.02.2007р., 28.02.2007р., 30.03.2007р., 18.04.2007р.

В позовній заяві позивач зазначив про те, що у грудні 2008 року –січні 2009 року, в порушення умов договору лізингу, відповідач несвоєчасно вніс лізингові платежі станом на 10.02.2009р. у сумі 4 394 210,37грн., та вважаючи цю суму заборгованістю, нарахував пеню на підставі п.10.3 договору у сумі 24 551грн.60коп.

Позивач заявою № 856 від 16.03.2009р., на підставі ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та зазначив про те, що станом на 12.03.2009р. заборгованість за договором лізингу склала суму 2 729 501грн.74коп. та збільшив суму нарахованої пені до 37 794грн. 51коп.

Заявою № 859 від 17.03.2009 року позивачем здійснено уточнення позовних вимог стосовно заборгованості зі сплати лізингових платежів, станом на 16.03.2009р., в яких заборгованість зі сплати лізингових платежів в тому числі ПДВ визначена у сумі 302 864грн.84коп. і нарахована пеня за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувачем в сумі 38721грн.81коп.

В пункті 3.2 договору фінансового лізингу наведена формула сплати лізингових платежів, в тому числі з урахуванням офіційного курсу НБУ долару США до гривні на момент оплати лізингових платежів, відсотків та комісії лізингодавця, інших витрат безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу у доларовому еквіваленті.

Згідно пункту 3.4 договору лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі.

Пунктом 3.10 договору сторони встановили, що датою виконання грошових зобов’язань лізингоодержувача, які передбачені цим договором, є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Додатковою угодою № 2 від 31.07.2008р. до договору фінансового лізингу сторони змінили та доповнили п.3.2 договору та встановили, що лізингові платежі сплачуються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця у розмірі, визначеному в графіку лізингових платежів та скорегованому, у разі зміни офіційного курсу долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу в порівняні з цим курсом на дату підписання цього договору, у частині відсотків та комісій інших витрат за наведеною формулою. Також зазначено про те, що у разі якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули та на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем та скорегованого графіку. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 20 числа місяця сплати відповідного платежу.

Як правильно встановлено господарським судом лізингові платежі за листопад 2008 року були внесені у грудні 2008 року та лютому 2009 року, за січень 2009 року частково внесені у березні 2009 року.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 16.03.2009р., за листопад 2008р., січень 2009р. лізингові платежі були оплачені, однак без підлягаючого нарахуванню, у відповідності до абз.2 п.3.2 договору лізингу, нарахованого податку на додану вартість на операції з нарахування та сплати процентів або комісії у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу у сумі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розрахованого від вартості об’єкту лізингу, тому за грудень 2008 року нарахована сума процентів та комісій у складі лізингового платежу 1 984 828грн.08коп., з якої сума ПДВ складає 90 866грн.32коп.; лютий 2009 року - проценти та комісії у складі лізингового платежу склали суму 2 442 376грн.52коп., ПДВ 211 998грн.52коп. і таким чином станом на 16.03.2009 року заборгованість по лізинговим платежам за вищезазначений період склала суму 302 864грн.84коп.

Згідно з пунктом 10.3 договору у разі прострочення оплати лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.

Розрахунок пені на суму 38 721грн.81коп. складено правильно, у відповідності до умов договору фінансового лізингу від 24.11.2006 року № Д/В –061787/НЮ.

Колегія суддів при наявності невиконання відповідачем умов укладеного договору фінансового лізингу від 24.11.2006 року № Д/В – 061787/НЮ в частині своєчасного внесення лізингових платежів, визнає що позивачем, виходячи з умов укладеного договору, обґрунтовано зроблений розрахунок боргу у сумі 302 864грн.84коп. та здійснено нарахування пені у сумі 38 721грн.81коп.

Враховуючи те, що позивач безпідставно звернувся з позовом про стягнення 461167грн.17коп., оскільки ця сума була перерахована відповідачем до моменту звернення до господарського суду з позовом, слід визнати, що господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в цій сумі.

Оскільки відповідач перерахував позивачеві суму лізингових платежів в розмірі 3 605 626грн.76коп. після звернення позивача з позовом до суду, господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в цій сумі, на підставі пункту 1-1 статі 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Доводи заявника скарги про те, що ним не були отримані рахунки на оплату № 1/18 та № 1/17 від 27.02.2009р., податкові накладні і розрахунок корегування платежів не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки надана позивачем у судовому засіданні поштова квитанція №0795 від 06.03.2009р. підтверджує факт направлення відповідачеві вищевказаних документів.

Доводи заявника скарги про те, що позивачем неправильно здійснено нарахування суми 302 864грн.84коп. не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки нарахування цієї суми здійснено на виконання умов договору фінансового лізингу від 24.11.2006 року № Д/В –061787/НЮ та додаткових угод до нього і цей розрахунок здійснено у зв’язку з несвоєчасним внесенням лізингових платежів у листопаді 2008 року, січні 2009 року і внесенням сум оплати у грудні 2008 року та лютому 2009 року.

Колегією суддів приймається до уваги та обставина, що сторонами не виконана вимога Донецького апеляційного господарського суду щодо надання узгодженого сторонами акту звірки розрахунків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2009р. у справі № 40/36 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк –залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2009р. у справі № 40/36 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді: Г.І. Діброва

О.В. Стойка

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС