Ухвала суду № 43286906, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 рокусправа № 804/15484/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними податкової вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справ, за поясненнями позивача, останній веде в установленому порядку облік доходів і витрат, складає звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів й не має будь-яких відомостей про існування у нього податкових і похідних від цього грошових зобов'язань щодо сплати сум, визначених вимогою, а отже у відповідача не існує підстав для надсилання підприємству вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість позивача виникла в результаті наступного.

Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Днепрострой" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., про що складено Акт від 20.06.2011 р. №218/231/30602474 (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки, 05.07.2011 р. відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001242320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 324280,75 грн. (в т.ч. 259375,00 грн. - основний платіж, 64843,75 грн. - штрафна санкція);

- №0001252320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 259375,00 грн. (в т.ч. 207500,00 грн. - основний платіж, 51875,00 грн. - штрафна санкція);

- №0001262320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1240725,00 грн. (в т.ч. 819780,00 грн. - основний платіж, 204945,00 грн. - штрафна санкція);

- №0001272320, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 819780,00 грн. (в т.ч. 655824,00 грн. - основний платіж, 163956,00 грн. - штрафна санкція).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. (справа №2а/0470/8752/11) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 р. відкрито касаційне провадження у справі №2а/0470/8752/11 та відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 р. набрала законної сили та підлягає виконанню.

Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, встановлені обставини відповідно до положень ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, сума грошового зобов'язання, визначена Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за податковими повідомленнями-рішеннями №0001242320, №0001252320, №0001262320, №0001272320 від 05.07.2011 р. відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України є узгодженою з дня проголошення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали у справі №2а/0470/8752/11.

За приписами абз.2 п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України, не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Узгоджена сума податкового боргу ТОВ "Днепрострой" на час розгляду справи у суді першої інстанції сплачена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Положеннями п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 59.3. 59.4.Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Вказані положення дубльовані в Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платника податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1840/24372 (надалі - Порядок).

Так, відповідно до п. 2.2. Розділу 2 Порядку податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

За правилами п. 3.1 Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.3.3 Порядку).

На виконання вказаних правових норм, відповідачем сформовано податкову вимогу від 26.08.2014 р. №868-25.

З оскаржуваної податкової вимоги вбачається, що остання містить всі необхідні реквізити та дані, передбачені Податковим кодексом України та Порядком, винесена у відповідності та на виконання вказаних вище приписів, а тому вірним є висновок, що підстави для її скасування відсутні.

Згідно п.88.2 ст.88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Як передбачено пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з положеннями пунктів 89.3. та 89.5. ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Пунктами 91.1 та 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України визначено, що керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Вказані положення дубльовані в Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1841/24373 (надалі - Порядок №572.)

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу ( п. 1.4 Порядку №572).

Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної органом доходів і зборів, - з дня виникнення податкового боргу (п. 1.7. Порядку №572).

День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства (п. 1.8 Порядку №572).

На виконання вказаних правових норм, відповідачем винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 26.08.2014 р. №11988/10/04-08-25-13.

Відповідно до вказаного рішення податковим органом вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ТОВ "Днепрострой", а у разі, якщо на момент складення акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, право власності на яке він набуде у майбутньому.

Зважаючи на той факт, що податковий борг до теперішнього часу обліковується за позивачем та є несплаченим у повному обсязі, підстав для припинення податкової застави чи скасування рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.

Відповідно до положень п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначає, що оскаржувані позивачем вимога та рішення про опис майна у податкову заставу узгоджуються з приписами Податкового кодексу України та є обов'язковими до виконання.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сума за податковим повідомленням рішенням є 2428098 грн. 75 коп., а в податковій вимозі менше - 2404120 грн. 72 коп., а тому право у відповідача на надіслання вимоги відсутнє, є необґрунтованим.

На момент відображення цих коштів на рахунках платника податків, як податкового боргу, у позивача рахувалась переплата. За рахунок цієї переплати сума податкового боргу зменшилась, і тому сума в податковій вимозі є меншою, чим сума по податковим повідомленням рішенням. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці підстави не вказувались позивачем у позові, і не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Відповідачем належним чином доведено правомірність винесених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий