Рішення № 4328667, 29.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.09 Справа № 4/157/09

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Нива”, (71120, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського, 23)

До відповідача 1 Бердянської міської ради Запорізької області, (71112, м. Бердянськ запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, 2)

До відповідача 2 Приватного підприємства “Рів’єра Лайт”, (71000, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Крилова, 78/71, кв. 154)

Про визнання недійсним в частині п. 1.2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 33 від 01.11.2007 р. та визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 8,00678га , в межах встановлених Планом зовнішніх меж землекористування ,який є невід’ємною частиною Державного акту на право постійного користування землею за №52-ПП

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача- Мартиненко К.І., довіреність № б/н від 18.09.2008 р.

Від відповідача 1- Шкульова Л.С., довіренність № 100 від 07.04.2009р.

Від відповідача 2- Лемкус-Корнієнко О.Л., довіреність № 10-01-1/09-юр від 22.01.2009р.

07.04.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Санаторій Нива” з позовною заявою до відповідача 1 Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області до відповідача 2 Приватного підприємства “Рів’єра Лайт”, м. Бердянськ Запорізької області про визнання недійсним в частині п. 52 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 17 від 26.07.2007 р. та визнання права користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2009 р. порушено провадження у справі № 4/157/09, судове засідання призначено на 20.05.2009р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 20.05.2009р. оголошувалася перерва до 02.06.2009р.

Ухвалою суду від 02.06.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.07.2009 р. та продовжено процесуальний строк вирішення спору.

В судовому засіданні 02.07.2009 р. судом прийняті до розгляду та розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним в частині п. 1.2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 33 від 01.11.2007 р. та визнання права користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні 02.07.2009 р. судом продовжено процесуальний строк вирішення спору, оголошено перерву до 22.07.2009р.

В судовому засіданні 22.07.2009р. судом прийняті уточнення до позовних вимог позивача , якими він залишаючи незмінними вимоги в частині визнання недійсним пункту 1.2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №33 від 01.11.2007р. “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її в оренду” , просить суд визнати за ТОВ “Санаторій “Нива” право постійного користування земельною ділянкою розміром 8,00678га, в межах встановлених Планом зовнішніх меж землекористування , який є невід’ємною частиною Державного акту на право постійного користування землею зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП..

В судовому засіданні 22.07.2009р. представником позивача заявлено усне клопотання про виготовлення рішення суду в повному обсязі. Судом оголошено перерву в судовому засіданні для підготовки рішення суду в повному обсязі до 29.07.2009р.

29.07.2009р. справу розглянуто, прийнято рішення, в судовому засіданні оголошено рішення суду в повному обсязі.

Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 92, 116, 141, 149 Земельного кодексу України, ст.27 Земельного кодексу 1990р., ст.34 ЦК УРСР 1963р., ст.34 Закону України «Про підприємства» .

В обґрунтування позову зазначено, що Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області народних депутатів № 12 від 24.12.1992 р. Міжколгоспному (МК) санаторію «Нива»надано у постійне користування земельну ділянку площею 8,00678 га землі для розміщення об'єкту в межах згідно з планом зовнішніх меж землекористування для експлуатації об'єкта (далі - Земельна ділянка).На підставі наведеного рішення 24.03.1993 р. Бердянською міською радою Запорізької області МК санаторію «Нива»було видано Державний акт на право постійного користування землею установленої форми затвердженої Постановою ВРУ № 2201 -XIІ від 13.03.1992 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП. 02.04.2000 р. МК санаторій «Нива»рішенням установчих зборів співвласників перетворено у Товариство з обмеженою відповідальність «Санаторій «Нива».

Згідно преамбули Статуту Позивача первинно зареєстрованого Бердянською районною державною адміністрацією від 07.07.2000 р. № 02140840ю00101111, реєстраційний № 02140805ю0010297 від 16.01.2001 р. в журналі обліку реєстраційних справ суб'єктів підприємницької діяльності відділу реєстрації і єдиного реєстру Бердянської міської ради, Позивач виступає правонаступником всіх прав і обов'язків МК санаторію «Нива».

Фактично Позивач, як правонаступник МК санаторію «Нива»набув право власності на всі об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці і, відповідно, до Позивача також перейшло право постійного користування цією земельною ділянкою. Позивач з моменту його державної реєстрації і по теперішній час користувався та користу ється земельною ділянкою, сплачуючи в повному обсязі і своєчасно земельний податок .

Однак, в листопаді 2008 р. Позивачу стало відомо, що 26.07.2007 р. Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення № 17, згідно пункту 52 якого -«Про погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки», Приватному підприємству «РІВ'ЄРА ЛАЙТ» було погоджено місце розташування та надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0.76 га, розташованої на території курорту Бердянськ та санаторію «Нива»для будівництва туристичного притулку .

В подальшому 01.11.2007 р. Відповідачем - 1 був прийнятий Пункт 1.2 Рішення № 33 яким затверджений проект відведення земельної ділянки та частина земельної ділянки розміром 0,7 га передана в довгострокову оренду Відповідачу - 2 строком до 01.11.2017 р.

Таким чином, незважаючи на те, що земельна ділянка знаходиться в користуванні Позивача, Відповідач - 1 без згоди Позивача надав Відповідачу - 2 дозвіл, а Відповідач-2 прийняв цей дозвіл на будівництво туристичного притулку на частині земельної ділянки, чим і Відповідач-1 і Відповідач-2 грубо порушили право Позивача на користування наведеною частиною земельної ділянки. Позивач вважає, що Пункт 1.2 Рішення № 33 є таким, що прийнятий Відповідачем-1 з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим Пункт 1.2 Рішення № 33 є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсними. Також, оскільки відповідач не визнає право постійного користування позивача земельною ділянкою в межах згідно з Державним актом, просить визнати це право за ним в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що на підставі п. 1.2 рішення тридцять першої сесії V скликання Бердянської міської ради від 01.11.2007 року № 33 "Про передачу в оренду земельних ділянок" приватне підприємство "Рив'єра Лайт" отримало в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для будівництва туристичного притулку площею 0,6961 га на території курорту Бердянськ та санаторію "Нива" в м. Бердянську, Запорізькій області, що відображено у п. 1.1, п. 2 договору оренди землі.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП на підставі рішення Бердянської міської ради № 12 від 24.12.1992 року наданий юридичній особі МК санаторії "Нива", який 02.04.2000 року рішенням установчих зборів співвласників перетворений у Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Нива". Бердянська міська рада не погоджується з твердженням Позивача, що правонаступництво ТОВ "Санаторій "Нива" всіх прав та обов'язків МК санаторію "Нива" включає право постійного користування цією земельною ділянкою з огляду на те, що ст. 37 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, ст. 104 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, ст. 34 Закону України "Про підприємства України " встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення). На час прийняття МК санаторій "Нива" рішення про реорганізацію був чинним Земельний кодекс України ( в редакції від 13.03.1992 року) відповідно до ст. 23, п. З ч. 1 ст. 27 якого право користування земельною ділянкою чи її частинною посвідчується Державним актом та припиняється у разі припинення діяльності підприємства. Таким чином, реорганізація шляхом перетворення в ТОВ "Санаторій “Нива" є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" ТОВ "Санаторій "Нива" внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.11.2004 року, що підтверджується Довідкою від 08.04.2009 року за № 3318619 , виданою Казанцевою М.Л, державним реєстратором виконавчого комітету Бердянської міської ради. На час проведення державної реєстрації ТОВ "Санаторій "Нива" почав діяти новий земельний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення і виникнення спірних правовідносин діяв саме цей закон. Частиною 3 ст. 125 Земельного кодексу встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Недотримання фактичним землекористувачем цієї норми визнається правопорушенням, передбаченим ст. 211 земельного кодексу України.

Державний акт на право землекористування ТОВ "Санаторій "Нива" у встановленому законодавством порядку не оформило. Таким чином, Бердянська міська рада вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Бердянської міської ради не було необхідності припиняти право ТОВ "Санаторій "Нива" на землекористування, оскільки у нього такого права не було.

Пунктом 12 Перехідних положень земельного кодексу України надано міським радам право розпорядження землями у межах населених пунктів. Статтею 141 Земельного кодексу України встановлені підстави для припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є припинення діяльності підприємства на підставі ст. 37 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, ст. 104 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року ст. 34 Закону України "Про підприємства України" .

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право власності або право постійного землекористування посвідчується державними актами, що видаються та реєструються місцевими радами, на які покладається контроль за використанням та охороною земель. Контроль полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями та громадянами земельного законодавства України.

Згідно ч. 12 ст. 19 Земельного кодексу України підприємство, установа, організація або громадяни, зацікавлені в отриманні земельних ділянок звертаються з відповідним клопотанням в місцеву Раду який має право надання земельних ділянок.

На реалізацію завдань контролю за використанням земель Бердянською міською радою й було прийнято рішення № 33 від 01.11..2007 року згідно п. 1.2 якого приватному підприємству "Рив'єра Лайт" було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7 га, розташовану на території курорту Бердянськ та санаторію "Нива" для будівництва туристичного притулку, а оскільки у ТОВ "Санаторій "Нива" не виникло право користування земельною ділянкою площею 8,0 га , то ї відсутні правові підстави для захисту неіснуючого права. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представники третьої особи в повному обсязі підтримали заперечення відповідача та пояснили наступне. 22.11.2007р. між Бердянською міською радою та ПП “Рив’єра Лайт” було укладено договір оренди землі, зареєстрований в Бердянському районному відділі ЗРФ ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 15.02.2008р. № 040826500055. Вважають, що ТОВ “Санаторій “Нива” як правонаступник МК Санаторій “Нива” не є правонаступником земельних прав та обов’язків, оскільки ці правовідносини врегульовані Земельним кодексом і передбачають оформлення свого права на земельну ділянку та підтвердження його відповідними право встановлювальними документами, яких у позивача не має. Крім того, земельну ділянку, яку передано в користування третьої особи, позивач ніколи не використовував, що підтверджується матеріалами проекту відведення, вона вільна від забудови і знаходиться на відстані від території ТОВ “Санаторій”Нива”, між ними навіть проходить проїзна дорога. Просить в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали та докази, суд знаходить вимоги з зазначених у позові підстав такими, що не підлягають задоволенню в повному обсзі, внаслідок наступного:

Позивач вбачає порушеним своє право на користування земельною ділянкою, яке має згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою №52-ПП від 24.03.1993р.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом.

Таким чином, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського процесуального Кодексу України, оскільки є спором про захист права особи у господарських відносинах, відповідно до ст. 152 ЗК України.

Як свідчать вивчені матеріали, відповідно до рішення Бердянської міської ради народних депутатів від 24.12.1992р. Міжколгоспному санаторію “Нива” видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,0 га для експлуатації об»єкта, що зареєстрований в книзі записів державних актів за №52-ПП.

02.04.2000р. МК Санаторій “Нива” рішенням установчих зборів співвласників перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю “Нива”( позивач у справі).

Статтею 27 Земельного кодексу України (1992 р., що був чинним на момент реорганізації Міжколгоспного Санаторію “Нива”) встановлені підстави припинення права користування землею, зокрема, в разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 19 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

Таким чином, Міжколгоспний санаторій “Нива” внаслідок реформування припинив свою діяльність.

Чинним на момент реорганізації міжколгоспного санаторію “Нива” Земельним кодексом України було визначено, що право власності або право користування земельною ділянкою переходить до особи лише у випадку переходу права власності на будівлю або споруду.

Отже, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством визначалось, що перехід до новоствореного внаслідок реорганізації підприємства (правонаступника) майнових прав на землю є відмінним переходу майнових прав на інше майно та підлягає оформленню в порядку, визначеному Земельним кодексом України, а саме шляхом оформлення відповідного правовстановлюючого документу.

Суд приходить до висновку, що нормами земельного законодавства не передбачено автоматичного переходу права на землю до новоствореної юридичної особи, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю “Санаторій “Нива” не набуло в зв’язку із здійсненою реорганізацією права постійного користування земельною ділянкою розміром 8,0 га відповідно до державного акту № 52-ПП від 24.03.1993р. Відповідно до зазначеного державного акту посвідчувалось право постійного користування Міжколгоспного санаторію “Нива” , а не позивача.

Крім того, як вбачається з технічного паспорту на комплекс будівель та споруд по вул..Котляревського 23 в м.Бердянську , де знаходиться спірна земельна ділянка, загальна площа зайнятої земельної ділянки складає 5,8034га, під будівлями та господарськими спорудами, власником яких є позивач, -- 5,142га.

Позивач не довів іншими допустимими доказами, що він (або МК “Санаторій ”Нива”) використовував земельну ділянку площею 8,0га і що саме така площа земельної ділянки необхідна йому для експлуатації його будівель та споруд.

До того ж , позивач просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 8,00678га в межах встановлених Планом зовнішніх меж землекористування до державного акту, суд також вважає, що заявлена площа не є обґрунтованою, оскільки План зовнішніх меж не посвідчує право особи на землю, а лише визначає її конфігурацію та розташування. Площу підтверджує документ, що є правовстановлюючим. Згідно з державним актом Міжколгоспному санаторію “Нива” у постійне користування надавалась ділянка площею 8,0га.

Статтею 92 Земельного Кодексу України ( чинного на час розгляду справи) передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації інвалідів, їх підприємства, установи організації.

Отже враховуючи , що суд дійшов висновку, що автоматичного переходу права постійного користування спірною земельною ділянкою від МК Санаторій “Нива” до позивача не перейшло, чинним земельним законодавством не передбачена можливість набувати права постійного користування землею юридичними особами , що не належать до державної або комунальної власності, то позовні вимоги в частині визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України та рішення Конституційного Суду України № 1-17/2005 від 22.09.2005 є хибними, оскільки вони передбачають відповідні права особи, яка має державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, але не може набувати такого правам відповідно до Земельного кодексу України. А позивач, як встановлено, права постійного користування земельною ділянкою площею 8,0га за державним актом № 52-ПП від 24.03.1993р. не набув.

Щодо позовних вимог щодо визнання частково недійсним рішення відповідача від 01.11.2007р. №33 суд вважає наступне.

Оспорюваним рішенням №33 від 01.11.2007р. п.1.2 ПП “Рів”єра Лайт” за рахунок земель міста затверджено проект землеустрою та надано в довгострокову оренду земельну ділянку , площею 0,7 га, розташовану на території курорту Бердянськ в районі санаторію Нива для будівництва туристичного притулку, строком до 01.11.2017р.

22.11.2007р. між Бердянською міською радою та ПП “Рив’єра Лайт” було укладено договір оренди цієї земльної ділянки, зареєстрований в Бердянському районному відділі ЗРФ ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 15.02.2008р. № 040826500055.

Суд не вбачає підстав для визнання недійсним зазначеного пункту рішення, оскільки позивач не довів свого права як землекористувача спірної земельної ділянки, а тому і заявлені підстави щодо незаконного вилучення частини земельної ділянки з його землекористування є необґрунтованими.

В зв’язку з вищевикладеним, в позові з заявлених підстав відмовляється повністю.

Судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Зінченко Н.Г.