Рішення № 43286630, 17.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/11994/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"

про визнання недійсними договорів та стягнення 135951059,10 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Паламар П.І.

Представники сторін:

від позивача: Винник О.П. (дов. № 61 від 12.03.15), Кавун В.Ф. (дов. № 57 від 03.03.15),

від відповідача: Савченко С.І. (дов.№б/н від 15.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" про визнання недійсними договорів та стягнення 135 951 059,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення Договорів строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10, № 0050/ДС-49.8.1.1-10, № 0051/ДС-49.8.1.1-10, № 0052/ДС- 49.8.1.1-10 здійснене Головою Правління позивача з перевищенням повноважень позивача, з огляду те, що вказані договори є єдиним правочином, предмет якого штучно роздріблений з метою уникнення передбаченого Законом України «Про акціонерні товариства» та Статутом ПАТ «Кредитпромбанк» порядку прийняття рішень про укладення значного правочину (із врахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.11.2013 року). Також ПАТ «Кредитпромбанк» просить застосувати реституцію та стягнути з відповідача 135 951 059,10 грн. сплачених за вкладом процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013, порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 08.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 визначено для розгляду справи № 910/11994/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П. та Івченко А.М.

Ухвалою суду від 08.08.2013 справу № 910/11994/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено розгляд справи на 29.08.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Івченко А.М. у відпустці з 15.08.2013, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/11994/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Бойко Р.В. та Босий В.П.

Відповідною ухвалою суду від 29.08.13 справу № 910/11994/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено розгляд справи на 29.08.13 року.

У судовому засіданні 29.08.13 судом оголошено перерву до 24.09.13 року.

За наслідками судового засідання 24.09.13 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.10.13 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста від 29.10.13 справу № 910/11994/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Полякова К.В. (головуючий), Босий В.П. та Нечай О.В., у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 29.10.13 справу № 910/11994/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 29.10.13 року.

На початку судового засідання 29.10.13 судом розглянуто та задоволено клопотання позивача про здійснення фіксування судового процесу, подане через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, з огляду на що судовий процес у подальшому фіксується за допомогою звукозаписувальних технічних засобів та відображається у протоколі судового засідання.

У зв'язку із необхідністю додаткового часу для вивчення матеріалів справи,у відповідності до вимог чинного законодавства, у судовому засіданні 29.10.13 судом оголошено перерву до 21.11.13 року.

У зв'язку із перебуванням судді Нечай О.В. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду міста від 21.11.13 справу № 910/12/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Полякова К.В. (головуючий), Босий В.П. та Мандичев Д.В.

Ухвалою суду від 21.11.13 справу № 910/11994/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її розгляд на 21.11.13 року.

Суд заслухавши думку сторін щодо наявного у матеріалах справи клопотання про закрите засідання, детально вивчивши наявні у матеріалах справи документи, задовольнив клопотання позивача про закрите засідання, про що виніс відповідну ухвалу та продовжив закритий судовий розгляд справи 21.11.13 року.

Представник позивача у судовому засіданні оголосив заяву про зміну підстав позову, подану ним через відділ діловодства та до документообігу Господарського суду міста Києва, та просив її задовольнити.

У судовому засідання представники відповідача заперечували проти задоволення заяви про зміну підстав позову.

Суд, заслухавши думку представників сторін щодо заяви про зміну підстав позову, з'ясувавши необхідні обставини, на місці ухвалив про прийняття вказаної заяви до розгляду та здійснення подальшого розгляду справи №910/11994/13 із врахуванням поданої заяви.

У судовому засіданні 21.11.13 судом відмовлено у задоволенні клопотання про обєднання справ №910/11994/13 та №910/12352/13 в одне провадження та оголошено перерву до 12.12.13 року.

На виконання вимог ухвали 12.12.13 відповідачем надані витребувані документи, у судовому засіданні 12.12.13 судом оголошено перерву до 16.01.14 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста від 16.01.14 справу № 910/11994/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Полякова К.В. (головуючий), Босий В.П. та Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 16.01.2014 справу № 910/11994/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено справу до розгляду на 16.01.2014 року.

У судовому засіданні 16.01.2014 судом оголошено перерву до 06.02.2014 року.

06.02.2014 у зв'язку із необхідністю надання додаткових пояснень судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.03.2014 року.

Суд, за наслідками судового засідання 13.03.2014, виніс ухвалу про призначення судової економічної експертизи, яка міститься у матеріалах справи та зупинив провадження у справі у зв'язку із цим.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11994/13 із висновком експерта.

Ухвалою Господарського суду міста від 30.12.2014 поновлено провадження у справі №910/11994/13 та призначено її до розгляду на 05.01.2015 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.01.2015, у зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, призначено у справі №910/11994/13 новий склад колегії суддів: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П., Паламар П.І.

Відповідною ухвалою суду від 05.01.2015 справа №910/11994/13 прийнята до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначена до розгляду на 19.02.2015 року.

19.02.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відряджені, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці, у справі №910/11994/13 призначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Полякова К.В., судді Нечай О.В., Паламар П.І.

Відповідною ухвалою суду від 02.03.2015 справа №910/11994/13 прийнята до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначена до розгляду на 03.03.2015 року.

За наслідками судового засідання 03.03.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.03.2015, у зв'язку із неявкою позивача до судового засідання.

17.03.2015 під час судового засідання представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача у свою чергу, проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що у матеріалах справи наявні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 10.07.2013 та від 17.07.2013, які визнані судом необгрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2010 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика», яка діє від власного імені, але за рахунок активів Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Київщина 1» укладено наступні договори строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента:

- Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0052/ДС-49.8.1.1-10, (Договір 1), відповідно до умов п. 1.1 якого, в редакції згідно додаткової угоди №01 до договору від 17.05.2012, Банк прийняв від Вкладника на депозитний рахунок 265860074 грошові кошти (вклад) в сумі 210 956 000,00 грн. та зобов'язався повернути Вкладникові суму вкладу 09.07.2013 року.

Згідно п. 2.5 Договору 1, в редакції згідно додаткової угоди № 01 до договору від 17.05.2012, Банк нараховує та сплачує вкладнику проценти у розмірі 16% річних за період з 05.07.2010по 05.07.2012 та у розмірі 18% за період з 06.07.2012 по 09.07.2013 року. Сплата процентів здійснюється на поточний рахунок відповідача, відкритий в Українському Професійному Банку за наступними реквізитами п/р 26507152802, ЄДРПОУ 34937396, МФО 300205.

При нарахуванні процентів за цим Договором використовується метод «факт/факт», тобто визначається фактична кількість днів, місяця і року. Банк нараховує на вклад проценти щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця, а також на момент їх сплати зі спливом строку встановленому у п. 1.1 цього Договору, при достроковому поверненні або списанні з інших підстав, на фактичний залишок грошових коштів, що знаходяться на Рахунку протягом періоду, за який нараховуються відсотки. (п. 2.6 Договору банківського вкладу 1).

Загальна сума відсотків за весь час депозитного вкладу складає - 105 784 445, 97 грн.

- Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0050/ДС-49.8.1.1-10 (Договір 2), відповідно до умов п. 1.1 якого, Банк прийняв від Вкладника на депозитний рахунок №265820072 грошові кошти (вклад) у сумі 44 022 00,00 грн. та зобов'язався повернути Вкладникові суму вкладу 05.07.2012 року.

Згідно п. 2.5 Договору 1, Банк нараховує та сплачує вкладнику проценти у розмірі 16% річних. Сплата процентів здійснюється на поточний рахунок відповідача, відкритий ув Українському Професійному Банку за наступними реквізитами п/р 26507152802, ЄДРПОУ 34937396, МФО 300205.

При нарахуванні процентів за цим Договором використовується метод «фак./факт», тобто визначається фактична кількість днів, місяця і року. Банк нараховує на вклад проценти щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця, а також на момент їх сплати зі спливом строку встановленому у п. 1.1 цього Договору, при достроковому поверненні або списанні з інших підстав, на фактичний залишок грошових коштів, що знаходяться на Рахунку протягом періоду, за який нараховуються відсотки. (п. 2.6 Договору банківського вкладу 2) Загальна сума відсотків складає - 14 077 233,18 грн.

- Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10, (Договір 3), відповідно до умов п. 1.1 якого, Банк прийняв від Вкладника на депозитний рахунок 265820072 грошові кошти (вклад) в сумі 38 500 000,00 грн. та зобов'язався повернути Вкладникові суму вкладу 05.07.2012 року.

Згідно п. 2.5 Договору 1, Банк нараховує та сплачує вкладнику проценти у розмірі 16% річних. Сплата процентів здійснюється на поточний рахунок відповідача, відкритий в Українському Професійному Банку за наступними реквізитами п/р 26507152802, ЄДРПОУ 34937396, МФО 300205.

При нарахуванні процентів за цим Договором використовується метод «фак./факт», тобто визначається фактична кількість днів, місяця і року. Банк нараховує на вклад проценти щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця, а також на момент їх сплати зі спливом строку встановленому у п. 1.1 цього Договору, при достроковому поверненні або списанні з інших підстав, на фактичний залишок грошових коштів, що знаходяться на Рахунку протягом періоду, за який нараховуються відсотки. (п. 2.6 Договору 3). Загальна сума відсотків складає 12311 423,27 грн.

- Договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0051/ДС-49.8.1.1-10, (Договір 4), відповідно до умов п. 1.1 якого, Банк прийняв від Вкладника на депозитний рахунок 265820072 грошові кошти (вклад) в сумі 42 022 000,00 грн. та зобов'язався повернути Вкладникові суму вкладу 05.07.2012 року.

Згідно п. 2.5 Договору 1, Банк нараховує та сплачує вкладнику проценти у розмірі 16% річних. Сплата процентів здійснюється на поточний рахунок відповідача, відкритий в Українському Професійному Банку за наступними реквізитами п/р 26507152802, ЄДРПОУ 34937396, МФО 300205.

При нарахуванні процентів за цим Договором використовується метод «фак./факт», тобто визначається фактична кількість днів, місяця і року. Банк нараховує на вклад проценти щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця, а також на момент їх сплати зі спливом строку встановленому у п. 1.1 цього Договору, при достроковому поверненні або списанні з інших підстав, на фактичний залишок грошових коштів, що знаходяться на Рахунку протягом періоду, за який нараховуються відсотки. (п. 2.6 Договору 4). Загальний розмір відсотків складає - 14 077 233,18 грн.

Статтєю 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст право чину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України («Цивільна дієздатність юридичної особи») юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. З ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 99 ЦК України виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Згідно із ч. 2 ст. 161 ЦК України виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ГПК України виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Так, від імені Банку оспорювані договори банківських вкладів підписано з боку позивача Головою Правління ПАТ «Кредитпромбанк» - Леонідовим Віктором Дмитровичем, який діяв на підставі Статуту Банка.

Відповідно до п.12.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» у редакції від 15.03.2010 (чинній станом на 05.07.2010 - на момент укладання Договорів банківського вкладу) виконавчим органом Банку є Правління, яке здійснює управління поточною діяльністю Банку.

У межах своє компетенції Правління діє від імені Банку і звітне Загальним зборам та Наглядовій раді (п.12.2 Статуту Банку).

Голова Правління Банку, зокрема, має право без довіреності діяти від імені Банку, відповідно до рішень Правління, у тому числі представляти інтереси Банку, вчиняти правочини від імені Банку. (п.п. 12.7.39.1, 12.7.39.2)

За приписами статті 2, 70 Закону України "Про акціонерні товариства", поняття значного правочину обумовлює прийняття Наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10% до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Водночас, абз. 2 ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що Статутом товариства можуть бути визначені додаткові критерії до віднесення правочину до значного.

Згідно п. 11.9.27 Статуту Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", до виключної компетенції Наглядової ради Банку належить погодження правочинів, що вчиняються Банком на суму, що перевищує 25% капіталу Банку, а також зміну умов таких правочинів; прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності

Саме спираючись на наведені вище законодавчі норми позивач вважає, що під час укладання зазначених договорів банківського вкладу фактично мало місце умисний поділ предмету правочину з розміром загальної суми зобов'язань у сукупності за чотирма договорами, з нарахуванням відсотків, - 483 750 335, 63 грн.

За наслідками проведеної судової економічної експертизи, спеціалістами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складений Висновок за результатами комісійної судово-економічної експертизи №7291/7292/14-45 від 28.11.2014, в якому висвітлено нижченаведене:

- за Договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 по 04.07.2012, складає 50 811 423,27 грн. у тому числі 38 500 000,00грн. - сума депозиту та 12 311 423,27 грн. - нараховані відсотки;

- за Договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0050/ДС-49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 по 04.07.2012, складає 58 099 233,18 грн., у тому числі 44 022 000,00 - сума депозиту та 14 077 233,81 грн. - нараховані відсотки;

- за Договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0051/ДС - 49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 по 04.07.2012, складає 58 099 233,18 грн., у тому числі 44 022 000,00 - сума депозиту та 14 077 233,81 грн. - нараховані відсотки;

- за Договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи-резидента № 0052/ДС - 49.8.1.1-10 від 05.07.2010 загальна сума зобов'язань Банку, з урахуванням відсотків за період з 06.07.2010 по 08.07.2013, складає 316 740 446,00 грн., у тому числі 210 956 000,00 грн. - сума депозиту та 105 784 446,00 грн. - нараховані відсотки.

Отже, стверджуючи, що укладання оспарюваних договорів банківського вкладу є у своїй сукупності значним правочином, позивач зазначає на перевищення повноважень голови правління банку при підписання оспарюваних договорів банківського вкладу, оскільки вчинені на суму, що перевищує 25% капіталу Банку, а тому вказані правочини підлягають визнанню недійсними.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» Капітал банку визначається як власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. Законом визначено, зокрема, такі види капіталу банку - статутний та регулятивний.

Статутний капітал - це вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

Пунктом 6.1. Статуту ПАТ «Кредитпромбанк» (у редакції, що діяла станом на дату укладання спірних правочинів) визначено розмір статутного капіталу у сумі 1 838 334 700 грн.

Регулятивний капітал банку включає основний (статутний капітал та розкриті резерви) і додатковий капітал.

Одночасно висновком експерту підтверджено, що згідно балансу ПАТ «Кредитпромбанк», станом на 31.12.2009, розмір статутного капіталу банку складає 1 351 061 тис. грн.; згідно п. 32 Приміток до річної фінансової звітності ПАТ «Кредитпромбанк» за 2009 рік розмір Регулятивного капіталу банку станом на 31.12.2009 складає 1 716 400 тис. грн.; розмір власного капіталу ПАТ «Кредитпромбанк» згідно балансу банку станом на 31.12.2009 складає 1 263 607 тис. грн.

На думку позивача, сума укладених спірних правочинів у своїй сукупності, як значного правочину, не має перевищувати 25% статутного капіталу банку, а саме розміру 1 351 061 000,00 грн. (як встановлено експертним висновком).

Однак, виходячи з положень п.11.9.27 Статуту ПАТ «Кредитпромбанк», до компетенції Наглядової ради Банку віднесено надання згоди на укладання правочину, сума якого не може перевищувати 25% капіталу банку, та у разу укладання значного правочину, якщо вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

Так, спираючись на вищенаведене положення статуту позивача, використовуючи дані, визначені експертним висновком, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що укладення спірних правочинів не потребує погодження Наглядової ради, оскільки розмір зобов'язань за кожним окремим договором строкового банківського вкладу не перевищує 25% капіталу банку - 1 351 061 000,00 грн.

Одночасно, твердження позивача, що у своїй сукупності оспорювані правочини банківського вкладу є значним правочином та потребують на їх укладання згоди Наглядової ради банку, не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Під час проведення судової експертизи, спеціалістами визначено загальний розмір активів банку, а саме у сумі 13 589 849 000,00 грн. Судом встановлено, що сукупність укладених спірних правочинів не перевищує встановлених статутом ПАТ «Кредитпромбак» граничних розмірів (10%-25% активів банку), що свідчить про помилковість доводів позивача щодо визначення суми сукупного розміру зобов'язань за спірними правочинами, як значного правочину, на укладання якого обов'язковою є згода Наглядової ради Банку.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Так, судом встановлено, що ПАТ «Кредитпромбанк» фактично прийняв до виконання спірні договори строкового банківського вкладу, а саме прийняв від ТОВ «КУА «Практика» в якості вкладів - грошові кошти у розмірах, передбачених умовами договору, та здійснював їх облік на відкритих депозитних рахунках відповідача та здійснював нарахування відсотків за користування залучених депозитних коштів. Під час судового розгляду даного господарського спору, банком належними та допустимими доказами не спростовано встановлених судом фактів.

До того ж, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у тому числі й експертним висновком №7291/7292/14-45, Банком на користь ТОВ «КУА «Практика» 05.07.2012 здійснено повернення депозиту та сплачено відсотки:

- за договором №0049/ДС-49.8.1-10 у розмірі 38 500 000,00 грн. та відсотки за період 06.07.2010-04.07.2012 у розмірі 12 311 423,27 грн.;

- за договором №0050/ДС-49.8.1-10 у розмірі 44 022 000,00 грн. та відсотки за період 06.07.2010-04.07.2012 у розмірі 14 077 233,18 грн.;

- за договором №0051/ДС-49.8.1-10 у розмірі 44 022 000,00 грн. та відсотки за період 06.07.2010-04.07.2012 у розмірі 14077 233,18 грн. Вказані суми виплачені Банком у повному обсязі, та вказаний факт відповідачем не заперечується.

За договором №0052/ДС-49.8.1-10 банком виконано зобов'язання щодо повернення частково, а саме у розмірі 95 485 169,47 грн.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як то встановлено частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевстановлене, суд дійшов висновку про достатність підстав стверджувати про виконання зобов'язання банку за договорами строкового банківського вкладу №0049/ДС-49.8.1-10, №0050/ДС-49.8.1-10, №0051/ДС-49.8.1-10 та припинення зобов'язань виконанням.

Таким чином, дії позивача з виконання спірних договорів (повернення грошового вкладу та виплата відсотків за користування) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено. Аналогічна правова позиція, яка у розумінні статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування, викладена у постанові Верховного суду України від 19.08.2014 (справа №5013/492/12).

Судове рішення не може ґрунтуватися на усних заявах позивача та на його припущеннях при ненаданні чи відсутності у справі відповідних доказів, а стверджуючи про недійсність договору з підстав перевищення повноважень представника при підписанні договору, позивач має довести суду зазначені обставини належними доказами.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, позивач не довів суду належними доказами своїх вимог, з встановлених у судовому засіданні обставин, а також враховуючи встановлений судом факт виконання зобов'язань Банку за спірними правочинами, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що вимога позивача про застосування реституції та стягнення з відповідача сплачених за вкладом процентів, є такою що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, оскільки суд не вбачає наявності підстав, визначених законодавцем обов'язковими для визнання недійсним Договорів строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10, № 0050/ДС-49.8.1.1-10, № 0051/ДС-49.8.1.1-10, № 0052/ДС- 49.8.1.1-10, тому й відсутні правові підстави для застосування реституції, у зв'язку із чим така вимога позивача задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, у тому числі й витрати понесені ПАТ «Кредитпромбанк» за оплату виконання судової експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" про визнання недійсними договорів строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 0049/ДС-49.8.1.1-10, № 0050/ДС-49.8.1.1-10, № 0051/ДС-49.8.1.1-10, № 0052/ДС- 49.8.1.1-10 та стягнення 135 951 059,10 грн. - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 17.03.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 24.03.2015 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Нечай

Суддя П.І. Паламар